Постанова

від 07.06.2022 по справі 197/196/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2059/22 Справа № 197/196/20 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м.Кривий Ріг

Справа № 197/196/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Шевченко О.В. у смт. Широке Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2 ) про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості по орендній платі, зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка (кадастровий номер 12258553300:09:007:0218).

З 2015 року вказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача ФОП ОСОБА_2 , який не виплатив орендну плату за 2015-2020 роки, починаючи з 2016 року, що є підставою для розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки власнику, стягнення заборгованості.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд: розірвати Договір оренди землі від 15.07.2015 року (дата державної реєстрації речового права - 16.07.2015 року, номер запису 10470671), укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на користь позивача за Договором оренди землі від 15.07.2015 року (дата державної реєстрації речового права - 16.07.2015 року, номер запису 10470671) 37 635 грн. 56 копійок, які включають суми: заборгованості по виплаті орендної плати за 2016-2020 сільськогосподарські роки - 15 899,43 грн., пені - 19 206,63 грн., 3 % річних від простроченої суми - 796,55 грн,. інфляційних втрат - 1 732,91 грн.; зобов`язати відповідача, після розірвання вищевказаного договору оренди, негайно передати позивачці земельну ділянку (кадастровий номер 12258553300:09:007:0218) в стані придатному для її цільового використання.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано Договір оренди землі від 15.07.2015 року (дата державної реєстрації речового права - 16.07.2015 року, номер запису 10470671), укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за Договором оренди землі від 15.07.2015 року (дата державної реєстрації речового права - 16.07.2015 року, номер запису 10470671) 37 635 грн. 56 коп., які включають суми: заборгованості по виплаті орендної плати за 2016-2020 сільськогосподарські роки - 15 899,43 грн., пені - 19 206,63 грн., 3 % річних від простроченої суми - 796,55 грн., інфляційних втрат - 1 732,91 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано тієї обставини, що ним було сплачено 80 000,00 грн. за договором оренди наперед, й він не знав, що син позивачки не передав їй ці кошти. Також, кожного року, він виплачував орендну плату у вигляді 0,5 тонн зерна пшениці. Дізнавшись, що орендна плата не була виплачена позивачці ОСОБА_1 , відповідач одразу ж перерахував їй кошти за весь період, однак остання кошти не отримала.

Також, відповідач посилається на те, що факт сплати орендної плати наперед міг бути підтверджений поясненнями свідка ОСОБА_3 , однак суд першої інстанції не задовольнив клопотання про допит свідка, й не зазначив причин відмови у задоволенні клопотання.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Горовенко С.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ФОП ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Горовенка С.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-ДП № 122893 (а.с. 21), є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 12258553300:09:007:0218.

15.07.2015 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі (далі - Договір, дата державної реєстрації речового права - 16.07.2015 року, номер запису 10470671), згідно якого в оренду, строком на 49 років, передана земельна ділянка (кадастровий номер 12258553300:09:007:0218) (а.с. 15-16, 19-20, 46-48).

В п. 4 Договору встановлено розмір орендної плати на рівні 2789,10 грн, яка сплачується з 01 жовтня до 01 листопада кожного року та підлягає індексації.

Згідно довідок № 12 від 20.02.2017 року (а.с. 23) та № 52 від 10.08.2018 року (а.с. 17), орендна плата за 2016 рік та 2017 рік не нараховувалася та не виплачувалася.

Орендна плата, яка не виплачена позивачці, станом на 10.09.2019 року, за 2015-2019 роки (перша виплата повинна була бути до 01.11.2016 року) складає 13 556,37 грн., що підтверджується листом відповідача (а.с. 24, 25).

Відповідно п. 5 Договору за несвоєчасну виплату орендної плати передбачено сплату пені у розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожен день прострочення.

12.09.2019 року відповідачем ФОП ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 було направлено лист з проханням надати банківські реквізити для переказу орендної плати (а.с. 24, 25).

Згідно копій фіскальних чеків від 25.09.2019 року та 26.06.2021 року (а.с. 142, 144), відповідачем ФОП ОСОБА_2 було перераховано позивачці ОСОБА_1 13759,72 грн. та 38200,54 грн. в рахунок виплати орендної плати за Договором.

У жовтні та листопад 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 із листами-претензіями щодо невиплати орендної плати за Договором та проханням його розірвати. Вказану претензію отримано відповідачем 07.11.2019 року (а.с. 28, 29).

Індекси споживчих цін з листопада 2016 року по квітень 2020 року перелічені в листі ГУС у Дніпропетровській області від 12.05.2020року (а.с. 70).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несплата відповідачем орендної плати позивачці свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що основною підставою для розірвання договору оренди, на яку посилалася позивачка, є істотне порушення відповідачем договору оренди землі, а саме - систематична несплата орендної плати відповідачем, яку на даний час позивачка не отримала, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено договір оренди землі, що є підставою для його розірвання у судовому порядку та стягнення з відповідача заборгованості з невиплаченої орендної плати, з урахуванням сум, нарахованих на прострочене зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2015-2020 роки.

Отже, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо розірвання Договору оренди земельної ділянки від 15 липня 2015 року на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано тієї обставини, що ФОП ОСОБА_2 було сплачено 80 000,00 грн. за договором оренди наперед, й він не знав, що син позивачки не передав їй ці кошти, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`янання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18).

Оскільки, Договір оренди землі від 17.07.2014 року не містить, ані положень щодо можливості сплати орендної плати наперед, ані посилання на сплату орендної плати третій особі, яка не є стороною даного Договору, сплата будь-яких сум наперед, зокрема, на користь третіх особі не може вважатися належним виконання умов Договору в частині орендної плати за користування земельною ділянкою.

Із наведених підстав колегією суддів також відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що факт сплати орендної плати на перед міг бути підтверджений поясненнями свідка ОСОБА_3 , однак суд першої інстанції не задовольнив клопотання про допит свідка, й не зазначив причин відмови у задоволені клопотання.

До того ж, у даному випадку доречно зазначити, що відповідач ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що він кожного року виплачував орендну плату у вигляді 0,5 тонн зерна пшениці, а дізнавшись, що орендна плата не була виплачена позивачці ОСОБА_1 , він одразу ж перерахував їй кошти за весь період, однак остання кошти не отримала, що узгоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що їй не було виплачено орендну плату у повному обсязі.

Отже, матеріали справи не містять доказів отримання позивачкою орендної плати у рахунок майбутніх платежів за спірним договором оренди, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає доводи відповідача про дострокове виконання ним своїх обов`язків з виплати орендної плати саме за спірним договором, а відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції проведено розрахунок заборгованості відповідача перед орендодавцем за несплату орендної плати відповідно до умов договору від 16.07.2015 року, згідно з яким невиплачена орендна плата становить 15 899,43 грн., пеня - 19 206,63 грн., інфляційні втрати - 1 732,91 грн. та 3% річних - 796,55 грн., розрахунок яких відповідачем не спростовується, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині, як законних та обґрунтованих.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2022 року.

Головуючий:

Судді: