Постанова

від 06.06.2022 по справі 336/1224/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.06.2022 Справа № 336/1224/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/1224/17

Провадження №22-ц/807/1481/22

Головуючий в 1-й інстанції - Дмитрюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О. В., Полякова О.З.,секретарІльїна Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», про заміну сторони виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження. В заяві зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 р., ухваленим у цивільній справі № 336/1224/17, з ОСОБА_1 на користь ПАТ«КРЕДОБАНК» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 р. в розмірі 912842,73 грн. та судовий збір у сумі 13692,65 грн. 23.06.2018 р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 23/06-02, відповідно до якого, зокрема право вимоги за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 512, 1077 ЦК України, ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», заявник просив замінити стягувача ПАТ «КРЕДОБАНК» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у цивільній справі № 336/1224/17.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.

Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (код ЄДРПОУ 09807862) правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 336/1224/17-ц, пр. № 2/336/1099/2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 р. в сумі 912842,73 грн. (яка складається з суми заборгованості за кредитом - 714914,02 грн., прострочених відсотків - 163012,95 грн., простроченої суми комісії - 1000 грн., пені за прострочену суму кредиту - 24862,25 грн., пені за прострочені відсотки - 8998,31 грн., пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту - 55,20 грн.) та судового збору у сумі 13692,65 грн.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог заяви відмовити у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що заявником не отримувалися документи, які підтверджують перехід прав вимоги до нового кредитора. У справі щодо стягнення заборгованості на користь ПАТ «Кредобанк» ЄУН №336/8204/15-ц скаржник не залучався до участі у справі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 р. у цивільній справі № 336/1224/17-ц, пр. № 2/336/1099/2017 було задоволено позовні вимоги ПАТ«КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 (третя особа - ТОВ«АЛНІ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ») про стягнення заборгованості за кредитним договором. На користь позивача з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 р. в сумі 912842,73 грн. (яка складається з суми заборгованості за кредитом - 714914,02 грн., прострочених відсотків - 163012,95 грн., простроченої суми комісії - 1000 грн., пені за прострочену суму кредиту - 24862,25 грн., пені за прострочені відсотки - 8998,31 грн., пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту - 55,20 грн.) та судовий збір у сумі 13692,65 грн. (а.с. 58-61).

23.06.2018 р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 23/06-02, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 року та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора.

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і проводиться її заміна належним кредитором, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин звернення правонаступника кредитора, в цьому випадку ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Норма ч.1 ст.442 ЦПК України має імперативний характер, у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як передбачено ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 21 березня 2018 року у справі №6-12076св18 Верховний Суд, а в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловився щодо застосування процесуальної норми про заміну сторони виконавчого провадження і суд апеляційної інстанції враховує ці висновки.

Установивши, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 23/06-02 від 23 червня 2018 року набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 47/74 від 28.11.2014 р., за яким поручителем виступає ОСОБА_1 , суд першої інстанції, правильно застосував наведені вище положення законодавства, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 09 червня 2022 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков