Рішення

від 07.06.2022 по справі 907/196/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/196/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

при секретарі судового засідання Штундер Д.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця Головачка Василя Івановича, с. Березинка Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С, м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 354633,63 грн

За участю представників учасників справи:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Головачко Василь Іванович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С про стягнення 1277750 грн орендної плати, 51944,00 грн компенсації за комунальні послуги за період грудень 2021 року березень 2022 року та 12775 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2018 (з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 01.10.2021 та Додаткової угоди № 5 від 01.01.2022).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2022 головуючим суддею для розгляду справи №907/196/22 визначено суддю Лучка Р.М.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Ухвалою суду від 09 травня 2022 року, з огляду на усунення позивачем недоліків виявлених судом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті спору та призначено судове засідання на 25 травня 2022 року.

17 травня 2022 року позивачем подано суду заяву від 16.05.2022 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди за період з 01.12.21 по 10.05.2022 у розмірі 354633,63 грн, з яких 178250,00 грн заборгованості з орендної плати за період з грудня 2021 по травень 2022 року включно; 123639,63 грн пені та інфляційних втрат та 52744,00 грн компенсації за оплату комунальних послуг за період.

Згідно з ухвалою суду від 25.05.2022 року прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов в частині розміру збільшених позовних вимог, а судове засідання у справі (з врахуванням ухвали від 26.05.2022 про виправлення описки) відкладено на 08.06.2022 року.

Позивач в судове засідання 08.06.2022 не з`явився. Від нього 07.06.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява від 07.06.2022 про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.05.2022 та про відкладення судового засідання від 25.05.2022, які були надіслані на офіційну юридичну адресу Відповідача вручені Товариства з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С 12.05.2022 та 31.05.2022 відповідно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 8850101597205 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованих відправлень за трек-номерами 8850101597205, 8850101602780.

При цьому, 06.06.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С заперечуються позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат в сумі 123639,63 грн та заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2022 по 10.05.2022 на суму 50500,00 грн.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що неявка в судове засідання Відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень від 01.07.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) в частині сплати орендної плати за користування об`єктом оренди, відшкодування сплачених позивачем комунальних платежів, у зв`язку з чим у ТОВ Текспро ЛТД-С наявна заборгованість по компенсації за оплату комунальних послуг за період з 01.12.2021 по 10.05.2022 в сумі 52744,00 грн та по сплаті орендних платежів за період з 01.12.2021 року по 10.05.2022 року в розмірі 178250,00 грн, на яку позивачем нараховано пеню та втрати від інфляції в загальній сумі 123639,63 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з вимогами про стягнення яких Позивачем заявлено даний позов до господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача

Згідно з відзивом на позов відповідач позовні вимоги не визнає в частині заборгованості по сплаті орендної плати з лютого 2022 року, стверджуючи про відключення позивачем в лютому 2022 року Об`єкту оренди від електромережі, водопостачання та водовідведення та неможливістю використання орендованого приміщення Відповідачем після цього.

Також посилається на неспівмірний розмір нарахованих позивачем втрат від інфляції та пені, які просить в порядку ст.233 ГК України зменшити та, з урахування наявності форс-мажорних обставин, пов`язаних зі збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, беручи до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, відсутність у позивача значного розміру збитків, пов`язаних з невиконанням грошових зобов`язань відповідачем за договором оренди, просить відмовити в задоволенні позову про стягнення пені та інфляційних нарахувань.

Заперечень щодо заявленої до стягнення компенсації комунальних послуг відповідачем не надано.

Відповідь на відзив.

Відповідь на відзив позивачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

01 липня 2018 року між Фізичною особою підприємцем Головачком Василем Івановичем (надалі Позивач/Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С (надалі Відповідач/Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (надалі Договір) за умовами п. 1.1. якого Орендодавець передає Орендарю, а Орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) частину комерційного приміщення на другому поверсі будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Матросова, 11/2 (надалі Об`єкт оренди) та зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату у терміни визначені Договором.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. Договору загальна площа орендованого приміщення становить 45 м.кв. та воно є частиною комплексу нежитлових будівель, належних Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 17528105 від 08.02.2014 року, серії САК №939644, видане Реєстраційною службою Мукачівського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

Відповідно до п. 3.1. Договору приймання-передача приміщення здійснюється двосторонньою комісією, яка складається із представників сторін або сторонами Договору.

На виконання умов Договору згідно з актом приймання-передавання в оренду нерухомого майна Об`єкт оренди передано в тимчасове платне користування Орендарю.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об`єкт оренди надається в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі терміном на12 місяців до 30 червня 2019 року. Орендар має право продовжити строк дії договору ще на один рік після закінчення дії даного договору. За один місяць до закінчення дії договору Орендар має письмово повідомити про продовження строку оренди.

До Договору сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема, додаткову угоду №4 від 01.10.2021 та додаткову угоду №5 від 01.01.2022.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Договір оренди між сторонами продовжено сторонами, зокрема, відповідно до п. 2 додаткової угоди №4 від 01.10.2021 до Договору, її строк визначено до 30.09.2022 року, а згідно з п. 2 додаткової угоди №5 від 01.01.2022 до Договору до 31.12.2022 року.

Розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди з 01 жовтня 2021 сторонами визначено в п. 1 додаткової угоди №4 від 01.10.2021 до Договору в розмірі 52000,00 грн за календарний місяць, а з 01 січня 2022 року 25250,00 грн на календарний місяць відповідно до п. 1 додаткової угоди №5 від 01.01.2022 до Договору.

Крім того, відповідно до п. 1 додаткової угоди №5 від 01.01.2022 до Договору, сторонами викладено в новій редакції п. 1.2. Договору в частині загальної площі орендованого приміщення 250 м.кв., а п. 4.2. Договору викладено в новій редакції та встановлено, що Орендар сплачує Орендодавцю місячну вартість орендної плати до 10 числа місяця за поточний місяць користування Об`єктом у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Позивач стверджує, що за час дії Договорів оренди Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за період з грудня 2021 року по травень 2022 року включно в сумі 178250,00 грн, а також Відповідачем не компенсовано сплачені Позивачем комунальні послуги за вказаний період в розмірі 52744,00 грн, в результаті чого виникла заборгованість в зазначеному розмірі, стягнення якої разом з нарахованими на суму заборгованості по орендній платі інфляційними втратами та пенею є предметом судового розгляду в даній справі.

На підтвердження наведеного суду надано копії:

- актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №69/2021 від 31.12.2021, №2/2022 від 31.01.2022, №4/2022 від 28.02.2022 (не підписано відповідачем), №12/2022 від 31.03.2022 (не підписано відповідачем), №28/2022 від 30.04.2022 (не підписано відповідачем), №32/2022 від 31.05.2022 (не підписано відповідачем);

- рахунків на оплату, актів погодження наданих послуг за період 16.12.2021-11.05.2022, платіжних доручень про оплату послуг ПП «Пожежсервіс Закарпаття»;

- платіжних доручень, квитанцій про оплату та рахунків на оплату ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за період 28.12.2021-07.04.2022;

- платіжних доручень про оплату послуг з поводження з побутовими відходами, рахунків на оплату послуг ТОВ «Аве Мукачево» за період 16.12.2021-02.05.2022;

- платіжних доручень про оплату послуг централізованої охорони, рахунків на оплату послуг ПП «Зодіак», актів виконаних робіт за період 16.12.2021-17.01.2022.

Надіслані на адресу відповідача претензії №1 від 02.03.2022 року (отримана відповідачем 09.03.2022 за трек-номером відправлення 8960011879074) про сплату в місячний строк 192469,00 грн заборгованості та №2 від 10.05.2022 року (отримана відповідачем разом з заявою про збільшення позовних вимог 18.05.2022 за трек-номером відправлення 8960012026075) про сплату 354633,63 грн. боргу залишені ТОВ Текспро ЛТД-С без відповіді та задоволення.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується та Відповідачем не спростовано факт користування ним нерухомим майном частиною комерційного приміщення на другому поверсі будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Матросова, 11/2, площею 45 м.кв., а з 01.01.2022 250 м.кв. (відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 01.01.2022 до Договору), переданого в оренду на підставі Договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2018 у період з грудня 2021 року по травень 2022 року включно.

Критично оцінюються, при цьому, заперечення відповідача щодо неможливості користування Об`єктом оренди з лютого 2022 року, позаяк зазначені твердження Товариством жодним чином документально не підтверджені та не надано суду жодних доказів створення позивачем перешкод у користуванні відповідачем орендованим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як зазначалось вище, пунктами 1 Додаткових угод №4 від 01.10.2021 та №5 від 01.01.2022 до Договору оренди від 01.07.2018 Сторонами погоджено розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди з 01.10.2021 52000,00 грн та з 01.01.2022 25250,00 грн за календарний місяць, а відповідно до п. 4.2. Договору (з врахуванням змін, що внесені з 01.01.2022 відповідно до Додаткової угоди №5 від 01.01.2022 до Договору оренди від 01.07.2018) порядок та строк сплати орендної плати наперед до першого числа місяця за наступний місяць користування, а з 01.01.2022 до 10 числа місяця за поточний місяць користування Об`єктом оренди в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати на рахунок Орендодавця ' орендну плату визначений в п.п. 1.1., 4.2. Договору та йому кореспондує право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасної сплати орендної плати відповідно до вимог Договору та додатків/додаткових угод до нього згідно з п. 5.1.1. зазначених Договору оренди.

Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов`язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням плату за період з грудня 2021 року по травень 2022 року включно за Договором належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши заборгованість перед Позивачем станом на 10.05.2022 в загальній сумі 178250,00 грн.

І оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір оренди від 01.07.2018 та додаткові угоди до нього в судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, їх умови є обов`язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Фізичної особи підприємця Головачка Василя Івановича про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С 178250,00 грн підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо компенсації за оплату комунальних послуг.

Предметом позовних вимог позивачем також визначено стягнення з відповідача 52744,00 грн в якості компенсації сплачених позивачем комунальних послуг, пов`язаних з утриманням Об`єкта оренди.

На підтвердження позову в цій частині суду надано копії актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №69/2021 від 31.12.2021, №2/2022 від 31.01.2022, №4/2022 від 28.02.2022, №12/2022 від 31.03.2022, №28/2022 від 30.04.2022, №32/2022 від 31.05.2022; платіжних доручень, рахунків на оплату, актів про сплату грошових коштів позивачем на користь суб`єктів, які забезпечують пожежний нагляд Об`єкта оренди, постачання електричної енергії, вивезення твердих побутових відходів та здійснюють послуги централізованої охорони.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами Договору оренди від 01.07.2018 року та додаткових угод до нього не містять визначення зобов`язань відповідача здійснювати самостійно сплату зазначених позивачем «комунальних» послуг, як і не встановлено обов`язок ТОВ «Текспро ЛТД-С», як Орендаря компенсувати Орендодавцю вартість сплачених останнім послуг по утриманню об`єкта оренди, у зв`язку з чим посилання ФОП Головачко В.І. в цій частині позовних вимог на положення укладеного між сторонами Договору оренди суд вважає неспроможними.

В той же час, матеріали справи свідчать, що відповідачем шляхом підписання Актів прийому-передачі виконаних робіт №69/2021 від 31.12.2021 (за грудень 2021 року) та №2/2022 від 31.01.2022 (за січень 2022 року) прийнято зазначені в актах послуги, до яких сторонами включено, серед іншого, й компенсацію за використану електроенергію, водопостачання та опалення, пожежну і охоронну сигналізації за адресою: м. Мукачево, вул. Матросова, 11/2, тобто по Об`єкту оренди.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Загальна вартість погодженої відповідачем компенсації вартості послуг з утримання Об`єкта оренди відповідно до згаданих Актів прийому-передачі виконаних робіт №69/2021 від 31.12.2021 (за грудень 2021 року) та №2/2022 від 31.01.2022 (за січень 2022 року) становить 28323,00 грн, а відтак, позовні вимоги в цій частині як обґрунтовано заявлені та такі, що ґрунтуються на домовленості сторін щодо відповідної компенсації вартості послуг з утримання Об`єкта оренди, - підлягають до задоволення судом.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24421,00 грн в якості компенсації сплачених позивачем послуг з утримання Об`єкта оренди до задоволення не підлягають, позаяк позивачем не доведено досягнення сторонами згоди щодо компенсації відповідачем на користь позивача вартості відповідних послуг з утримання об`єкта оренди за період з лютого 2022 року по травень 2022 року включно.

Оцінюючи при цьому аргументи позивача, які зазначені в заяві про збільшення позовних вимог з посиланням на укладення між сторонами правочину що компенсації комунальних послуг, зміст якого зафіксовано в Актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №69/2021 від 31.12.2021, №2/2022 від 31.01.2022, №4/2022 від 28.02.2022, №12/2022 від 31.03.2022, №28/2022 від 30.04.2022, №32/2022 від 31.05.2022, суд зазначає, що відповідні акти за період з лютого 2022 року по травень 2022 року включно (№4/2022 від 28.02.2022, №12/2022 від 31.03.2022, №28/2022 від 30.04.2022, №32/2022 від 31.05.2022) відповідачем не підписано, а відтак, будь-яких зобов`язальних правовідносин між сторонами щодо компенсації послуг з утримання Об`єкта оренди в означений період, - не виникло.

При цьому, сам факт здійснення позивачем платежів на користь суб`єктів, які забезпечують пожежний нагляд Об`єкта оренди, постачання електричної енергії, вивезення твердих побутових відходів та здійснюють послуги централізованої охорони, - не може свідчити про наявність у відповідача обов`язку з їх компенсації.

Щодо вимог про стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГПК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В розумінні приписів ЦК України пеня як різновид неустойки є видом забезпечення виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (12-117гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань законодавець пов`язує саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Матеріали справи свідчать, що до 01.01.2022 умовами укладеного між сторонами Договору оренди не встановлювався обов`язок відповідача сплачувати пеню (неустойку) за порушення грошових зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати орендної плати, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 782,13 грн пені, яка нарахована за грудень 2021 року як необґрунтовані до задоволення не підлягають.

В той же час, відповідно до п. 1 Додаткової угоди №5 від 01.01.2022 до Договору оренди від 01.07.2018 сторони погодили, зокрема, викладення пункту 5.1.1. Договору в новій редакції, відповідно до змін якого за кожен день прострочення виплати орендної плати нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості орендної плати.

Позивачем в заяві про збільшення позовних вимог зазначено розрахунок суми пені, виходячи з встановленої в Договорі ставки в розмірі 1,0% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, відповідно до якого Відповідачу за період з 01.01.2022 по 10.05.2022 нараховано 114887,50 грн пені.

Разом з тим згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення зазначеного Закону відповідно до його преамбули регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.9 вказаної Постанови).

З урахуванням викладених норм Закону, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, виходячи з зазначеної позивачем в розрахунку заборгованості в 2022 році (з урахуванням її щомісячного зростання), з огляду на встановлений сторонами строк сплати орендної плати (до 10 числа поточного місяця п. 4.2. Договору в редакції Додаткової угоди №5 від 01.01.2022) та з застосуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що за вказаний позивачем період (з 01.01.2022 по 10.05.2022) за підрахунками суду становить 5657,37 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

В частині стягнення з відповідача 109230,13 грн пені суд відмовляє, позаяк вимоги в цій розраховані позивачем з перевищенням законодавчо встановленого максимального розміру пені.

Щодо втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого Позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року включно 7988,00 грн втрат від інфляції.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення інфляційних нарахувань з грудня 2021 року по квітень 2022 року включно, виходячи з зазначеної позивачем в розрахунку заборгованості в означеному періоді, суд встановив, що такі позивачем розраховано вірно, тому вимоги про стягнення 7988,00 грн інфляційних втрат підлягають до задоволення судом.

Оцінюючи підставність заперечень відповідача щодо стягнення пені та інфляційних втрат, суд зауважує, що приписами ст. 233 ГК України суду надано право зменшити розмір нарахованих кредитором штрафних санкцій, а не звільнити боржника від їх сплати в повному обсязі.

При цьому, до зменшення в порядку ст. 233 ГК України підлягають нараховані кредитором штрафні санкції, до яких згідно з ст. 230 ГК України віднесено неустойку (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до приписів якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Нараховані кредитором у зобов`язанні в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні втрати не є предметом регулювання зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України, а відтак, зменшення розміру інфляційних втрат з посиланням на означені положення суд вважає недоречним.

При цьому, суд зауважує, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення сплати основного боргу.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати, зокрема, інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови)

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Текспро ЛТД-С (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Парканія, буд. 4, офіс 2 код ЄДРПОУ 40385517) на користь Фізичної особи підприємця Головачка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 178250 (сто сімдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп основного 6opгy, 28323 (двадцять вісім тисяч триста двадцять три) грн 00 коп компенсації комунальних послуг, 5657 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 37 коп пені, 7988 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 00 коп інфляційних втрат та 3303 (три тисячі триста три) грн 27 коп у повернення сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 08 червня 2022 року.

СуддяЛучко Р.М.