Рішення

від 06.06.2022 по справі 910/2842/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2022Справа № 910/2842/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН АГРОДІМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТБУДТРЕЙД"

про стягнення заборгованості в розмірі 82 176,66 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН АГРОДІМ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТБУДТРЕЙД" про стягнення заборгованості в розмірі 82 176,66 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором поставки № МБТ-406 від 10.01.2022 в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2842/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 04.04.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, квартира 177.

Проте поштове відправлення № 0105478561306 повернулось до Господарського суду міста Києва з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/2842/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Від позивача 27.05.2022, 02.05.2022 та 03.06.2022 надійшли розрахунки витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022 між позивачем, як Покупцем, та відповідачем, як Постачальником, було укладено договір поставки № МБТ-406 (далі - Договір), за умовами якого останній зобов`язався передати у власність Покупця продукцію, найменування, асортимент, якість, кількість, одиниці виміру, ціна одиниці якої визначаються в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язався прийняти і сплатити Продукцію в порядку і на умовах, обумовлених в цьому Договору (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Даний Договір діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2022 (пункт 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору постачальник здійснює поставку Продукції у термін 10 робочих днів з моменту отримання від Покупця 70 % передплати та 30 % по факту отримання товару.

Датою поставки Продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

14.01.2022 сторони підписали Специфікацію до Договору, якою погодили найменування товару, його характеристики та ціну. Загальна вартість Продукції за Специфікацією складає 301 248,00 грн з ПДВ.

14.01.2022 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 338 на суму 301 248,00 грн.

Платіжним дорученням № 1454 від 28.01.2022 позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату за лист оцинкований згідно рахунку № 338 від 14.01.2022 в розмірі 210 873,60 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем зобов`язання за Договором з поставки Продукції в повному обсязі не виконано та не поставлено Продукцію, оплачену позивачем, на загальну суму 81 684,55 грн.

Частиною 2 статті 693 встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

15.02.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 2 про поставку товару, яка Постачальником залишена без відповіді та задоволення.

У вимозі № 1 від 17.02.2022 позивач вимагав у строк до 128.02.2022 повернути передоплату в розмірі 81 684,55 грн та сплатити пеню в розмірі 490,10 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН АГРОДІМ" вказує, що відповідач суму попередньої оплати не повернув, що і зумовило звернення позивача до суду.

Крім суми попередньої оплати, позивач також нарахував та пред`явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 490,11 грн, нараховану за порушення строків поставки товару.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що в разі порушення терміну постачання Продукції з вини Постачальника, останній сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості не поставленої у визначений строк Продукції а кожен день прострочення, якщо інше не встановлено Специфікацією.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару за Договором, зокрема, в заявлений позивачем період - з 12.02.2022 по 17.02.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив його правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та не надав суду будь-яких документів, що свідчать про необґрунтованість позовних вимог. Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 81.684,00 грн попередньої оплати та 490,11 грн пені за порушення строків постачання Продукції.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5 000,00 грн.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги № 16/09/2021 від 16.09.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Тетяни Кравченко, та Акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 31.05.2022 на суму 5 000,00 грн.

Дослідивши надані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, які є належним чином підтверджені матеріалами справи, співмірні з ціною позову, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТБУДТРЕЙД" (02094, місто Київ, вулиця Хоткевича Гната, будинок 12, квартира 177; ідентифікаційний код 35565165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН АГРОДІМ" (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, будинок 3, офіс 31; ідентифікаційний код 43748808) 81 684 (вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн 55 коп. попередньої оплати, 490 (чотириста дев`яносто) грн 11 коп. пені, 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк