Рішення

від 05.06.2022 по справі 910/16109/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2022Справа № 910/16109/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО-ФОР"

до відповідача Фізичної особи-підприємця НЕКРАСОВОЇ МАРІЇ ПЕТРІВНИ

про стягнення 28 000,00 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО-ФОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця НЕКРАСОВОЇ МАРІЇ ПЕТРІВНИ про стягнення 28 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив на рахунок відповідача 28 000 грн. за товар, який відповідач зобов`язався поставити позивачеві (рама УРАЛ 4320). Однак, відповідач, у порушення досягнутої між сторонами домовленості, товар не поставив, а грошові кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 18.11.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2021.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 (після усунення недоліків) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.12.2021 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в якій відповідачка підтвердила наявність правовідносин між сторонами та факт оплати позивачем суми у розмірі 28 000 грн. за товар. Вказуючи на те, що вона не отримувала листа позивача про відмову від отримання товару та прохання про повернення коштів, відповідачка зазначає, що у випадку письмового звернення позивача вона готова повернути кошти на рахунок позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем шляхом перемовин засобами телефонного зв`язку було досягнуто усної домовленості, відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити позивачеві автозапчастини: раму УРАЛ-4320 (дизель двигун).

Також сторонами був обумовлений спосіб оплати, а саме: сплата позивачем на рахунок відповідача авансу у розмірі 2 000 грн., при прибутті автозапчастини продавцю, проводиться остаточна оплата товару в розмірі 26 000 грн., після чого відбувається доставка покупцю (позивачеві).

Так, відповідачем був виставлений рахунок № 211 від 17.02.2021 на суму 28 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на рахунок відповідача було здійснено оплату на суму 2 000 грн. згідно з платіжним дорученням № 1007 від 17.02.2021.

Позивач зазначає, що 27.05.2021 відповідач повідомив про доставку автозапчастини на відповідний склад, що обумовило перерахування на рахунок відповідача залишку ціни.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що позивачем на рахунок відповідача було здійснено оплату на суму 26 000 грн. згідно з платіжним дорученням № 1239 від 27.05.2021.

У свою чергу, доказів поставки замовленої автозапчастини позивачеві матеріали справи не місять. Відповідачка так само не заперечує, що товар не було поставлено позивачеві. Об`єктивних причин не здійснення поставки відповідачем до суду не надано.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки оплаченого товару, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст. 181, 265 Господарського кодексу України та ст.205,207,639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку-фактури відповідачем та повної оплати виставленого рахунку позивачем.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 663 продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач зазначає, що з моменту оплати товару відповідачка почала ігнорувати його телефонні дзвінки з вимогами поставити оплачений товар. Таким чином, у порушення досягнутої домовленості, відповідачка відмовилася від виконання правочину в односторонньому порядку.

При цьому, судом не приймаються доводи відповідача про відсутність відомостей щодо реквізитів позивача, на які необхідно повернути грошові кошти, оскільки матеріалами справи підтверджується, що 15.09.2021 позивач на адресу відповідача направляв вимогу № 15/09-21 від 15.09.2021, в якій вимагав повернути грошові кошти у розмірі 28 000 грн. на конкретний розрахунковий рахунок із зазначенням інших банківських реквізитів.

Як зауважував Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року

№ 7-рп/2013, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Суд зауважує, що з моменту повної оплати товару позивачем до моменту звернення до суду з позовною заявою, що розглядається, минуло 4 місяці. Проте, будь-яких активних дій, направлених на виконання власного обов`язку з поставки товару відповідачем вчинено не було, що жодним чином не відповідає критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності договірних правовідносин. Так само відповідачем було проігноровано вимогу позивача про повернення повної суми грошових коштів, сплаченої у якості передплати.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 28 000 грн. є правомірною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 28 000 грн. основного боргу.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця НЕКРАСОВОЇ МАРІЇ ПЕТРІВНИ ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО-ФОР" (Україна, 41131, Сумська обл., місто Шостка, ВУЛИЦЯ БАКИНСЬКА, будинок 107, ідентифікаційний код 42189245) суму основного боргу у розмірі 28 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2022.

Суддя І.В. Приходько