Рішення

від 07.06.2022 по справі 910/613/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2022Справа №910/613/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико"

про стягнення 51 581,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико") про стягнення 51 581,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за договором поставки №170519/4 від 17.05.2019 та згідно видаткової накладної №8957 від 15.06.2020 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" товар вартістю 81 158,02 грн., в той час як останнім частково оплачено поставлений товар, а саме - у розмірі 41 326,59 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 39 831,43 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" пені у розмірі 11 749,85 грн., нарахованої за порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №170519/4 від 17.05.2019 починаючи з 22.03.2021 по 10.01.2022 (з урахуванням поданої 07.02.2022 заяви про усунення недоліків позовної заяви).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 19.01.2022) відкрито провадження у справі №910/613/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 15.02.2022 була надіслана відповідачу 17.02.2022 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 6.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 28.03.2022 у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 22.02.2022 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 15.02.2022 є 22.02.2022 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №910/613/22 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" повинне було подати відзив на позов у строк до 11.03.2022 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

17.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико") (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" (постачальник) укладено договір поставки №170519/4 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця повітроводи та/або вентиляційні решітки, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Асортимент, кількість і ціна товару вказуються постачальником у рахунках-фактури та/або видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і які є частинами цього договору (п. 1.2 Договору).

У пункті 2.3 Договору зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику передоплату за товар у розмірі 100% вартості зазначеної у рахунку-фактури протягом 1 банківського дня з моменту виставлення постачальником покупцю відповідного рахунку-фактури, якщо інший строк не визначений у рахунку-фактури.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю в термін: 14 робочих днів з моменту внесення покупцем в повному обсязі передоплати за товар, якщо інший термін поставки не визначено у рахунку-фактурі (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 3.11 Договору моментом поставки (передачі) товару покупцю є дата приймання товару покупцем, відображена в підписаних повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строків платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов`язання і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов`язання.

Цей договір набирає чинність в день його підписання сторонами та скріплення відбитками печаток і діє з цього моменту один календарний рік, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Відповідно пункту 10.2 Договору дія договору автоматично пролонгується на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати його закінчення не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору.

06.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико") рахунок на оплату №ВС-00011758 на суму 81 158,02 грн., в якому зазначено, що він має бути оплачений протягом 1 банківського дня.

15.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико") в особі менеджера з постачання Волошина Віталія Михайловича, який діяв на підставі довіреності №6 від 01.01.2020, прийнято товар загальною вартістю 81 158,02 грн.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору поставки товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" наявний борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" у розмірі 39 831,43 грн., а також позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 11 749,85 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у рахунках-фактури та видаткових накладних.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору однією із сторін іншої сторони про припинення договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2020-2021 роки у відповідності до п. 10.2 Договору.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №8957 від 15.06.2020 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико") в особі менеджера з постачання Волошина Віталія Михайловича, який діяв на підставі довіреності №6 від 01.01.2020, прийнято товар загальною вартістю 81 158,02 грн.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін, а відтак матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 81 158,02 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.3 Договору зазначено, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику передоплату за товар у розмірі 100% вартості зазначеної у рахунку-фактури протягом 1 банківського дня з моменту виставлення постачальником покупцю відповідного рахунку-фактури, якщо інший строк не визначений у рахунку-фактури.

Постачальник здійснює поставку товару покупцю в термін: 14 робочих днів з моменту внесення покупцем в повному обсязі передоплати за товар, якщо інший термін поставки не визначено у рахунку-фактурі (п. 3.4 Договору).

З наведених умов договору вбачається, що сторонами було погоджено оплату товару на умовах 100% передоплати за товар. Відповідно умови Договору передбачали виникнення у позивача обов`язку з постачання товару лише після оплати товару відповідачем. Натомість Договір не визначає строку/терміну оплати товару у разі його постачання без одержання передоплати за товар.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що умови Договору не встановлюють строку/терміну оплати покупцем поставленого товару в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків/термінів оплати товару, поставленого на умовах відтермінування платежу (тобто, без одержання постачальником передоплати за товару, як це передбачено Договором), суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже у відповідності до ст.ст. 253, 254, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був оплатити поставлений за видатковою накладною №8957 від 15.06.2020 товар у перший робочий день, після дня поставки відповідної партії товару, тобто до 16.06.2020 включно.

Натомість із наданих позивачем доказів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" частково та з простроченням виконано своє зобов`язання з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" за видатковою накладною №8957 від 15.06.2020 товару, а саме: 14.07.2020 сплачено кошти у розмірі 25 000,00 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №294 від 14.07.2020), 24.07.2020 сплачено кошти у розмірі 5 000,00 грн. (що підтверджується платіжним дорученням №338 від 24.07.2020).

Крім того, позивач вказує, що на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Тесико Інжиніринг" (після зміни найменування юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико") вих. №0708/01 від 08.07.2020 здійснив погашення боргу за поставлений згідно видаткової накладної №8957 від 15.06.2020 товар шляхом зарахування надмірно сплачених відповідачем коштів у розмірі 11 326,59 грн. в рахунок оплати спірного товару.

Таким чином, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем згідно видаткової накладної №8957 від 15.06.2020 товар, а саме - у сумі 41 326,59 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" Товариству з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" коштів у розмірі 39 831,43 грн. (81 158,02 грн. вартості поставленого згідно видаткової накладної №8957 від 15.06.2020 товару - 41 326,59 грн. погашеного боргу) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору та видаткової накладної №8957 від 15.06.2020 товару та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" борг у розмірі 39 831,43 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" підлягають задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" пені у розмірі 11 749,85 грн., нарахованої за порушення відповідачем грошових зобов`язань у період з 22.03.2021 по 10.01.2022.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений законом строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строків платежів по цьому договору (несплати, неповної оплати) покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється незалежно від строку на який буде прострочено виконання зобов`язання і припиняється лише в момент повного виконання покупцем зобов`язання.

З пункту 7.5 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,1% від суми заборгованості), порядок її нарахування (за кожен день прострочення оплати) та строк нарахування (до повного виконання покупцем зобов`язання), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено період нарахування пені піврічним строком, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Попри наведене, із розрахунку позивача вбачається, що останнім нараховувалась відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання пеня у розмірі 0,1% від суми боргу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, із розрахунку позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" було виконано розрахунок пені без врахування приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Суд, здійснивши перерахунок пені з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені - з 22.03.2021 по 10.01.2022 та встановленого Законом розміру пені, який може бути нарахований за порушення грошового зобов`язання - подвійна облікова ставка Національного банку України, дійшов до висновку, що обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико", є 5 131,16 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 6 618,69 грн. (11 749,85 грн. заявленої до стягнення пені - 5 131,16 грн. пені, яка підлягає нарахуванню відповідачу у визначений позивачем період) обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 39 831,43 грн. та пеня у розмірі 5 131,16 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 126, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Тексико" (03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 6; ідентифікаційний код 35159164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Сервіс" (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 95 (літ. А2), офіс №230; ідентифікаційний код 35851853) борг у розмірі 39 831 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 43 коп., пеню у розмірі 5 131 (п`ять тисяч сто тридцять одну) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 2 162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 65 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 08.06.2022.

Суддя Р.В. Бойко