Рішення

від 07.06.2022 по справі 910/1017/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2022Справа № 910/1017/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ПРОСВІТ» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 42)

до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, м. Київ, Набережне шосе, буд. 2)

про стягнення 459 828,21 грн.

за участю представників:

від позивача: Абрамович Є.О.

від відповідача: не з`явилися

У судовому засіданні 08.06.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ПРОСВІТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про стягнення 459 828,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 52.20-133 від 13.03.2020, а саме в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, у останнього виникла заборгованість у розмірі 397 233,70 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 62 594,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1017/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.2.2022.

21.02.2022 загальним відділом діловодства суду зареєстрований відзив на позовну заяву, в якому відповідач фактично не оспорює розмір позовних вимог, зазначає лише те, що позивачем що у пунктах 6 та 13 розрахунків невірно зазначено реквізити видаткових накладних, зокрема у п. 6 вірним слід вважати номер видаткової накладної № КРС-01607 від 23.09.2020, а у п. 13 вірним є номер видаткової накладної № КРС-0000833 від 19.05.2021.

У судовому засіданні 23.02.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні 02.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Судове засідання 02.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

За таких обставин, ухвалою суду від 03.05.2022 призначено наступне судове засідання у справі №910/1017/22 на 08.06.2022.

У судовому засіданні 08.06.2022 суд заслухав представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105492027266.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

13 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» (надалі - постачальник/позивач) та Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки № 52.20-133 (надалі - договір).

Відповідно до 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Електричні лампи розжарення» код 31510000-4 за ДК 021:2015 (лампи побутові) (надалі - товар), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1.2. договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від наявності коштів або виробничих потреб покупця та у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 3.1. договору визначено, що сума цього договору становить 1 001 500,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 200 300,00 грн, разом ціна договору становить 1 201 800 грн. Даний пункт договору було змінено Додатковими угодами № 1 від 16.03.2020 та № 2 до Договору від 09.12.2020.

Так, відповідно до додаткової угоди № 2 від 09.12.2020 сторони погодили викласти п 3.1. договору в наступній редакції: «сума договору становить 1 191 637,53 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 238 327,51 грн, разом ціна договору становить 1 429 965 грн. 04 копійки.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

У п. 5.2. договору сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких знаходиться у Додатку № 4 до договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника і вартість такої доставки входить в ціну договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації виходячи з виробничої необхідності (п. 5.3. договору).

Даний договір відповідно до п. 11.1. набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року включно.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.12.2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 52.20-133 від 13.03.2020 року п. 1 якої сторони погодили продовжити строк дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року.

У п. 4 Додаткової угоди визначено, що зміни набирають чинності з моменту підписання даної додаткової угоди та діють до підписання нового Договору за результатами проведення покупцем процедури Закупівлі з аналогічним предметом, але не довше 01 червня 2021 року та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли під час дії цієї додаткової угоди.

За доводами позивач, ТОВ «Компанія «ПРОСВІТ» ЛТД» у відповідності до п. 5.2, п. 5.3, 5.4. договору за письмовими заявками відповідача було поставлено товар на загальну суму 405 233,70 грн, що підтверджується видатковими накладними, саме:

№ КРС - 0000527 від 18.03.2020 на суму 62 835,00 грн;

№ КРС - 0000565 від 24.03.2020 на суму 39 285,00 грн;

№ КРС - 0000577 від 26.03.2020 на суму 41 415,00 грн;

№ КРС - 001083 від 01.07.2020 на суму 21 622, 20 грн;

№ КРС - 001317 від 07.08.2020 на суму 33 090,00 грн;

№ КРС - 01447 від 02.09.2020 на суму 915,00 грн;

№ КРС - 01607 від 02.09.2020 на суму 915,00 грн;

№ КРС - 02421 від 29.12.2020 на суму 630,00 грн;

№ КРС - 00000041 від 13.01.2021 на суму 8 790,00 грн;

№ КРС - 0000389 від 03.03.2021 на суму 97 209,00 грн;

№ КРС - 0000390 від 03.03.2021 на суму 3 168,00 грн;

№ КРС - 0000397 від 04.03.2021 на суму 2 376,00 грн;

№ КРС - 0000833 від 19.05.2021 на суму 33 937,50 грн;

№ КРС - 0001014 від 31.05.2021 на суму 29 940,00 грн;

№ КРС-0001052 від 31.05.2021 на суму 14 256,00 грн;

№ КРС - 0001241 від 31.05.2021 на суму 14 850,00 грн.

Відповідачем, в свою чергу, товар прийнятий без зауважень, проте в супереч розділу 4 договору належним чином не виконано зобов`язання та не оплачено поставлений товар. При цьому, відповідач сплативши позивачу лише 8 000,00 грн за весь поставлений товар, а саме: 22.06.2021 - суму коштів у розмірі 3 000,00 грн за товар поставлений 31.05.2021; 22.07.2021 - суму коштів у розмірі 3 000,00 грн за товар поставлений 31.05.2021 та 18.08.2021 - суму коштів у розмірі 2000,00 грн за товар поставлений 13.01.2021.

У зв`язку з чим, у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 397 233,70 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача у судовому порядку.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товар на загальну суму 405 233,70 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи).

Вказаний товар прийнятий відповідачем без зауважень, проте не був оплачений у строки визначені умовами договору, з урахуванням часткових оплат у сумі 8 000,00 грн, у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 397 233,70 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника відповідача, наявність боргу перед позивачем у сумі 397 233,70 грн не заперечується.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 397 233,70 грн.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, які складаються з пені, інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 6 897,43 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період за який сплачується пеня від вартості поставленого товару в строк за кожен день прострочення (п. 7.3 договору).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що: «Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені встановив, що позивачем у розрахунках за видатковими накладними № КРС-0000041 від 13.01.2021 на суму боргу 6 790,00 грн та № КРС-0000397 від 04.01.2021 на суму боргу 2 376,00 грн, не враховано присікального терміну щодо нарахування пені, а у розрахунку за видатковими накладними №№ КРС-0001015, КРС-0001241, КРС-0001052 від 31.05.2021 на загальну суму 53 046,00 грн невірно визначено період нарахування пені, зокрема вказано початок прострочення нарахування з 03.07.2021, в той час як з урахуванням п. 4.1. договору, першим днем з якого почалося прострочення по сплаті боргу за вказаними накладними є 01.08.2021. Відтак, за розрахунком суду до стягнення відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 15 626,35 грн, в іншій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у межах визначених позивачем періодів нарахування та сум, судом встановлено, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 33 145,63 грн.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що у розрахунку за видатковими накладними №№ КРС-0001015, КРС-0001241, КРС-0001052 від 31.05.2021 на загальну суму 53 046,00 грн позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, зокрема вказано початок прострочення нарахування з 03.07.2021, в той час як з урахуванням п. 4.1. договору, першим днем з якого почалося прострочення по сплаті боргу за вказаними накладними є 01.08.2021. Відтак, за розрахунком суду до стягнення відповідача на користь позивача підлягає 3% у розмірі 12 823,26 грн, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ПРОСВІТ».

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, м. Київ, Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ПРОСВІТ» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 42; ідентифікаційний код 35572113) заборгованість у розмірі 397 233 грн 10 коп.; 3 % річних у розмірі 12 823 грн 26 коп.; інфляційні втрати у розмірі 33 145 грн 63 коп.; пеню у розмірі 15 626 грн 35 коп. та витрати сплаті судового збору 6 882 грн 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.06.2022

Суддя Л. Г. Пукшин