Рішення

від 30.05.2022 по справі 920/471/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.2022м. СумиСправа № 920/471/21Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., судді Котельницької В.Л. та судді Резніченко О.Ю. за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 920/471/21

за позовом: Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код 14005581),

до відповідача: Комунального автотранспортного підприємства Сумської обласної ради (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Лебединська, 5, код 05399679),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ямпільське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Ямпільський агролісгосп» (код ЄДРПОУ 23637220; 41200, Сумська область, Ямпільський р-н, смт. Ямпіль, вул. 75 Гвардійської дивізії, буд. 1),

про повернення майна,

за участю представників сторін:

позивача- Марченко О.О.,

відповідача- Блинник В.М.,

третьої особи- не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд зобов`язати Комунальне автотранспортне підприємство Сумської обласної ради (40000, м. Суми, вул. Лебединська, 5, код ЄДРПОУ 05399679) повернути Сумській обласній державній адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 14005581) автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 3.2 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_1 ; автомобіль VOLKSWAGEN РАSSАТ, 2.8 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_2 , а також стягнути з відповідача судовий збір.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 05.05.2021 постановлено заяву (від 29.04.2021 вх. № 1918) за позовом Сумської обласної державної адміністрації до Комунального автотранспортного підприємства Сумської обласної ради про повернення майна - залишити без руху. Встановлено позивачеві строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви дев`ять днів з дня вручення заявнику ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду поштового опису вкладення в цінний лист позовної заяви з доданими документами при направленні відповідачу, а також доказів доплати судового збору в сумі 665 грн 61 коп.

20.05.2021 від представника позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків, відповідно до якої позивачем виконано вимоги судової ухвали від 05.05.2021 та подано до суду докази надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача разом з доданими до неї документами рекомендованим листом з описом вкладення ф. 107 із зазначенням додатків, що надсилаються, а також докази доплати судового збору в сумі 665 грн 61 коп.

Ухвалою від 24.05.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/471/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13.07.2021, 11:30.

08.06.2021 від представника відповідача надійшов відзив від 04.06.2021 № 31, відповідно до якого, останній проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що ні за бухгалтерськими даними, ні за іншими реєстрами вказані в позовній заяві автомобілі не перебувають на балансі, власності чи розпорядженні відповідача. Також зазначає, що на запит до територіального сервісного центру МВС України листом від 02.04.2021 повідомлено, що станом на 02.04.2021 транспортні засоби не перебувають на обліку за КАТП СОР, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN РАSSАТ, 2004 р.в. зареєстровано за ДУ ЦОП Національної поліції України, а автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2004 р.в. зареєстровано за ДП Середино - Будський Агролісгосп. Про відсутність у КАТП СОР у володінні чи розпорядженні як документальному так і фактичному зазначених автомобілів, було невідкладно повідомлено Сумську обласну державну адміністрацію. Також відповідач зазначає про відсутність у нього та позивача оригіналів поданих ним в обгрунтування позовних вимог документів, а тому ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам та наявність між сторонами правовідносин із укладення відповідного договору та реальності передання майна.

01.07.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 30.06.2021 № 01-48/7994, відповідно до якої факт передачі автомобілів підтверджується нарядами ДРЗ МВС України №3/10301 та №3/10302 від 22.07.2005, згідно з якими з Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України для Сумської облдержадміністрації було передано спецавтомобілі VOLKSWAGEN РАSSАТ, 2,8 л та VOLKSWAGEN TOUAREG, 3,2 л. В нарядах також наявні підписи колишнього директора КАТП СУМСЬКОЇ ОБЛРАДИ ОСОБА_1 про прийняття автомобілів. Таким чином, передача автомобілів здійснювалась безпосередньо КАТП СУМСЬКОЇ ОБЛРАДИ. Твердження відповідача про те, що автомобілі, які були передані Сумською ОДА КАТП СУМСЬКОЇ ОБЛРАДИ згідно з договором № 1 від 26.07.2005 про передачу рухомого майна в управління, за даними бухгалтерського обліку не перебувають на балансі, власності чи розпорядженні КАТП СУМСЬКОЇ ОБЛРАДИ, не спростовують факту укладення договору та передачі майна. Крім того, дії відповідача, які призвели до вибуття з його управління та перереєстрації автомобілів на інших юридичних осіб, були вчинені з порушенням зазначених вимог законодавства.

Ухвалою від 13.07.2021 постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 920/471/21 на 30 днів - до 25.08.2021. Витребувано у сторін (позивача та відповідача) оригінали всіх доданих ними до заяв по суті справи доказів для огляду у судовому засіданні. У випадку відсутності оригіналів конкретних документів зобов`язано зазначити причини їх відсутності. Роз`яснено сторонам, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Відкладено підготовче засідання у справі № 920/471/21 на 17.08.2021, 10:30.

26.07.2021 від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву від 22.07.2021 № 245, відповідно до яких, останній зазначає, що VOLKSWAGEN РАSSАТ із зазначеним заводським номером ніколи не передавався відповідачу, тоді як VOLKSWAGEN TOUAREG перебував на балансі Комунального автотранспортного підприємства Сумської обласної ради, проте був переданий Ямпільському дочірньому агролісогосподарському підприємству Ямпільський агролісгосп, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.12.2017.

16.08.2021 від представника позивача до суду надійшла заява від 13.08.2021 № 01-48/10168 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Ямпільський агролісгосп (код ЄДРПОУ 23637220; 41200, Сумська область, Ямпільський р-н, смт. Ямпіль, вул. 75 Гвардійської дивізії, буд. 1).

Ухвалою від 17.08.2021 постановлено заяву представника позивача від 13.08.2021 № 01-48/10168 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Ямпільський агролісгосп (код ЄДРПОУ 23637220; 41200, Сумська область, Ямпільський р-н, смт. Ямпіль, вул. 75 Гвардійської дивізії, буд. 1) задовольнити. Залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Зобов`язано позивача направити позовну заяву із доданими до неї документами на адресу Ямпільського дочірнього агролісогосподарського підприємства Ямпільський агролісгосп (код ЄДРПОУ 23637220; 41200, Сумська область, Ямпільський р-н, смт. Ямпіль, вул. 75 Гвардійської дивізії, буд. 1), докази надсилання - надати суду. Запропонувано третій особі подати суду письмові пояснення по суті позовних вимог. Відкладено підготовче засідання на 27.08.2021, 11:00.

У підготовчому засіданні від 27.08.2021 оголошено перерву до 09.09.2021, 10:30.

09.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 08.09.2021 № 01-48/11228, відповідно до якого, представник останнього просить суд витребувати у відповідача документи, на підставі яких 27.07.2005 була проведена реєстрація транспортного засобу VOLKSWAGEN РАSSАТ, 2.8 л, 2004 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_3 за КАТП СОР та на підставі яких у КАТП СОР виникли речові права на зазначений автомобіль.

Протокольною ухвалою 09.09.2021, яка, відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 08.09.2021 № 01-48/11228 про витребування доказів у зв`язку із недотриманням вимог ст. 81 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.09.2021 у справі № 920/471/21 постановлено призначити розгляд цієї справи колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.09.2021, визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя: Джепа Ю.А., судді: Заєць С.В. та Котельницька В.Л.

Ухвалою від 10.09.2021 у справі № 920/471/21 постановлено призначити підготовче засідання на 06.10.2021, 11:00, а ухвалою від 01.11.2021 у справі № 920/471/21 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/471/21 на тридцять днів з 10.11.2021 до 10.12.2021 та призначити підготовче засідання на 29.11.2021, 10:30.

29.11.2021 представником позивача разом із клопотанням від 29.11.2021 б/н (вх. № 9808/21) подано до суду для долучення до матеріалів цієї справи додаткові письмові докази.

Протокольною ухвалою 29.11.2021, яку, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання представника позивача від 29.11.2021 б/н (вх. № 9808/21) про долучення до матеріалів цієї справи додаткових письмових доказів.

За результатами підготовчого засідання 29.11.2021 судом постановлено ухвалу, якою закрите підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті в судове засідання на 17.01.2022, 14:30.

Ухвалою від 17.01.2022 судом постановлено відкласти розгляд в судове засідання на 21.02.2022, 11:00.

На підставі службової записки від 21.02.2022 та розпорядження в.о. керівника апарата Господарського суду Сумської області від 21.02.2022, у зв`язку з відсутністю судді члена судової колегії Заєць С.В., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/471/21 для визначення відсутнього члена судової колегії.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2021, визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя: Джепа Ю.А., судді: Котельницька В.Л. та Резніченко О.Ю.

Ухвалою від 21.02.2022 постановлено відкласти розгляд справи № 920/471/21 по суті в судове засідання на 11.03.2022, 12:00.

Водночас, судове засідання по суті, призначене на 11.03.2022, 12:00, не відбулось у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 29.04.2022 судом постановлено призначити судове засідання по суті на 31.05.2022, 11:00.

Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті 31.05.2022 безпосередньо у приміщенні суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні по суті 31.05.2022 безпосередньо у приміщенні суду, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання по суті не з`явився, про дату час і місце судового засідання пыдприємство повідомлене судом належним чином 12.05.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні 31.05.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Сумською обласною державною адміністрацією (далі - Власник) та Комунальним автотранспортним підприємством Сумської обласної ради (далі - КАТП СУМСЬКОЇ ОБЛРАДИ, Управитель, підприємство) було укладено договір № 1 від 26.07.2005 про передачу рухомого майна в управління (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Сумська обласна державна адміністрація в порядку та на умовах, визначених цим Договором та на підставі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.07.2005 № 362 «Про передачу автомобілів» передає Управителю рухоме майно згідно з передбаченим додатком до цього Договору переліком (далі - майно) в управління на строк, визначений договором, а управитель здійснює управління цим майном виключно в інтересах власника.

Згідно специфікації (Додаток до Договору № 1 від 26.07.2005) Власник передає, а Користувач приймає в безстрокове безоплатне користування наступне майно:

1. Спецавтомобіль Фольксваген Туарег 3.2 л (б/у), кузов -072171, знос 44374,32 грн (кількість - 1, сума - 184893,00);

2. Спецавтомобіль Фольксваген Пасат 2.8 л (кількість - 1, сума - 135054,85).

Договір та Специфікація підписані сторонами. Оригінали даних документів, які надані представником позивача, судом оглянуті.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що передання майна в управління не тягне за собою переходу права власності на таке майно до Управителя. Власником майна залишається Сумська обласна державна адміністрація. Управитель може здійснювати юридичні дії щодо майна виключно за згодою Власника.

Згідно з пунктом 2.1 Договору майно вважається переданим в управління після підписання акту прийому-передачі уповноваженими представниками Сторін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору 25.07.2005 між Сумською обласною державною адміністрацією та КАТП Сумської обласної ради були складені та підписані акти прийняття-передачі основних засобів - спецавтомобілів: VOLKSWAGEN TOUAREG, 3,2 л, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN PASSAT, 2,8 л, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 . Копії цих актів додані до позовної заяви, однак, оригінали позивачем не надані суду для огляду в судовому засіданні.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Управитель зобов`язаний на вимогу Власника повернути майно у задовільному технічному стані, не гіршому, ніж на час передачі в оперативне управління, з урахуванням його фізичного зносу. Майно вважається повернутим після підписання акта приймання-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1. Договору Власник має право у будь-який час вимагати повернення майна, одержувати інформацію про хід виконання цього договору, контролювати наявність, технічний стан, напрямки та ефективність використання майна, переданого в оперативне управління.

За змістом пункту 3.2. Договору Управитель зобов`язаний здійснювати управління майном виключно за його призначенням та в інтересах Власника, звітувати перед Власником про свою діяльність щодо виконання цього договору, здійснювати управління майном особисто, при вчиненні фактичних і юридичних дій, пов`язаних з управлінням майном, повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна, про всі вчинені дії та події з майном невідкладно повідомляти Власника.

Згідно з підпунктом 3.2.6. Договору у випадку вимоги Власника про повернення майна, а також ліквідації, реорганізації Управителя, або зміни правового режиму майна, яке було передано йому в оперативне управління, Управитель повинен у місячний строк повернути Власнику зазначене майно у задовільному технічному стані, не гіршому, ніж на час передачі в оперативне управління, з урахуванням його фізичного зносу. Майно вважається повернутим після підписання акта приймання-передачі майна.

19.01.2021 Сумською обласною державною адміністрацією на адресу директора КАТП Сумської обласної ради направлено лист № 01-48/632 про повернення автомобілів, переданих згідно з договором від 26.07.2005 № 1.

Листом від 21.01.2021 № 3 відповідачем повідомлено, що автомобілі Volkswagen Passat 2.8., державний номер НОМЕР_5 , та Volkswagen Touareg 3.2., державний номер НОМЕР_6 , мають технічні паспорти, які оформлені на КАТП Сумської обласної ради. Договір від 26.07.2005 № 1 на підприємстві відсутній. Також повідомлено, що інформацію по будь-яких операціях, пов`язаних з використанням господарського майна підприємства, підприємство має право надавати виключно Власнику - Сумській обласній раді, через уповноважений орган - Управління майном Сумської обласної ради та іншим контролюючим фіскальним органам у межах повноважень. Запропоновано звернутись до Сумської обласної ради та уповноважених органів.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 та КХС № 844022 відповідач - Комунальне АТП Сумської областної ради зазначено власником автомобілю VOLKSWAGEN Passat 2.8 сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 (ідентифікатор WVWZZZ3BZ5P036872) та автомобілю VOLKSWAGEN Touareg 3.2 чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 (ідентифікатор WVGZZZ7LZ4D072171).

Листом територіального сервісного центру МВС № 5946 регіонального сервісного центру ГСЦ МВСВ в Сумській області від 02.04.2021 № 31/18/5946-1022 (вх. № 2584е/01-48 від 14.04.2021) на запит Сумської обласної державної адміністрації від 05.03.2021 № 01-48/2818 повідомлено, що згідно з обліковими даними Єдиного державного реєстру МВС станом на 02.04.2021 автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2004 року випуску, зеленого кольору, з номером кузова, вказаним у запиті (WVWZZZ3BZ5P036632), зареєстровано за ДУ «ЦОП НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ». Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2004 року випуску, чорного кольору, з номером кузова, вказаним у запиті (WVGZZZ7LZ4D072171), зареєстровано за ДУ «СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ АГРОЛІСГОСП».

У доповненні до відзиву від 22.07.2021 вих.№ 45 від 22.07.2021 (вх.№ 6775/21 від 26.07.2021) відповідач зазначає, що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2004 року випуску перебував на балансі КАТП СОР в якості основного засобу згідно з інвентаризаційною карткою № 10539, та Наказом Управління майном Сумської обласної ради від 08.12.2017 № 01-02/329 був переданий ДУ "Середино-Будський агролісгосп.

При цьому, як встановлено судом, як у вищезазначеному наказі Управління майном Сумської обласної ради від 08.12.2017 № 01-02/329, так й у акті приймання-передачі основних засобів від 13.12.2017, автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_6 переданий КАТП Сумської обласної ради та прийнятий третьої особою без самостійних вимог у даній справі - Ямпільским дочірним агролісогосподарським підприємством "Ямпільський агролісгосп".

У відповідь на запит про надання інформації від 13.08.2021 № 01-48/10171 Сумської обласної державної адміністрації, здійснений вже під час розгляду справи у суді, щодо автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT (кузов номер НОМЕР_3 ), тобто такий, про наявність якого зазначив відповідач, та фактично відмінний від того, за яким номером кузова просить зобов`язати повернути автомобіль позивач) Територіальний сервісний центр МВС № 5946 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області листом від 26.08.2022 № 31/18/5946-3175 повідомив, що згідно з обліковими даними VOLKSWAGEN PASSAT (кузов номер НОМЕР_3 ) 27.07.2005 зареєстровано за КАТП Сумської обласної ради.

16.12.2016 даний транспортний засіб на підставі акту приймання-передачі б/н перереєстрований за Управлінням майном Сумської обласної ради.

З 03.07.2018 станом на 18.08.2018 цей автомобіль на підставі акту приймання-передачі б/н від 21.06.2018 зареєстровано за КАТП Сумської обласної ради.

На підтвердження факту отримання відповідачем автомобілю VOLKSWAGEN TOUAREG 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_8 , відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2005 р. N 609 «Питання передачі та розрахунків за спеціальні автомобілі, закуплені для потреб Міністерства внутрішніх справ», позивачем надано суду копію (оригінал відсутній) відомості приймання-передачі від 22.07.2005, відповідно до якої Міністерством внутрішніх справ було передано в управління Сумської обласної державної адміністрації автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 3,2 л та який був прийнятий директором КАТП СУМСЬКОЇ ОБЛРАДИ Рябченком М.І., про що свідчить його підпис.

Також надані копії (оригінали відсутні) нарядів № 3/10301 та 3/10302 від 22.07.2005 ДРЗ МВС України, якими відпущено Сумській державній адміністрації спецавтомобіль Фольксваген "Пассат", 2.8 л (ціна - 135054,85 грн) та спецавтомобіль Фольксваген "Туарег", 3.2 л (б/у), кузов - НОМЕР_8 , знос - 44374,32 грн (ціна - 184893 грн).

Підпунктом 3.2.7. Договору передбачено, що у разі неповернення зазначеного в акті приймання-передачі майна або повернення його в гіршому ніж на час передачі в оперативне управління, з урахуванням його фізичного зносу, збитки нанесені Власнику майна відшкодовуються Управителем в повному обсязі на протязі одного місяця.

Відповідно до пункту 4.1. Договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п.п.4.1.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що всі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства (п.5.2 Договору).

Позивач зазначає, що внаслідок порушення умов договору Сумська обласна державна адміністрація позбавлена можливості використовувати належне їй майно в своїй діяльності.

Вважаючи, що КАТП Сумської області порушено умови договору в частині відсутності в Управителя права розпорядження майном, здійснення юридичних дій щодо майна виключно за згодою Власника, а також обов`язку Управителя повернути Майно на вимогу Власника, Сумська обласна адміністрація звернулась до суду із даним позовом із вимогою зобов`язати Комунальне автотранспортне підприємство Сумської обласної ради повернути Сумській обласній державній адміністрації автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG, 3.2 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_1 та автомобіль VOLKSWAGEN РАSSАТ, 2.8 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_2 .

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка визначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до частини першої статті 1044 ЦК України договір управління майном припиняється у разі відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором (п.7 ч.І ст. 1044 ЦК України), а також дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду (п. 10 ч.І ст. 1044 ЦК України).

Судом втановлено, що між позивачем - Сумською обласною державною адміністрацією та відповідачем - Комунальним автотранспортним підприємством Сумської обласної ради було укладено договір № 1 від 26.07.2005 про передачу рухомого майна в управління.

Пунктом 6.7 вказаного Договору визначено автоматичну пролонгацію зазначеного правочину. Зокрема, у разі, якщо за 30 днів до закінчення строку Договору від жодної із Сторін не надійшло повідомлення про його припинення, то Договір вважається продовжений на такий же термін.

Матеріали справи зазначених повідомлень про припинення Договору не містять.

Згідно специфікації (Додаток до Договору № 1 від 26.07.2005) позивач передає, а відповідач приймає в безстрокове безоплатне користування наступне майно:

1. Спецавтомобіль Фольксваген Туарег 3.2 л (б/у), кузов НОМЕР_8 , знос 44374,32 грн (кількість - 1, сума - 184893,00);

2. Спецавтомобіль Фольксваген Пасат 2.8 л (кількість - 1, сума - 135054,85).

Згідно з пунктом 2.1 Договору майно вважається переданим в управління після підписання акту прийому-передачі уповноваженими представниками Сторін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору 25.07.2005 між Сумською обласною державною адміністрацією та КАТП Сумської обласної ради були складені та підписані акти прийняття-передачі основних засобів - спецавтомобілів: VOLKSWAGEN TOUAREG, 3.2 л, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN PASSAT, 2.8 л, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , тому саме автомобілі із такими ідентифікуючими ознаками просить зобов`язати відповідача повернути. При цьому позивачем надані суду лише копії відповідних актів, зазначено про відсутність їх оригіналів, а відповідачем заперечується підписання зазначених документів.

У той же час з матеріалів справи судом встановлено й сторонами не заперечується, що автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT 2004 року випуску, зеленого кольору, з номером кузова НОМЕР_4 , тобто з ідентифікуючими ознаками, які зазначені у резолютивній частині позову, зареєстровано не за відповідачем, а іншою юридичною особою - ДУ «ЦОП НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ», тобто установі, якій, згідно пояснень представників сторін та виходячи зі змісту наданих сторонами документів, ані позивач, ані відповідач ніколи спірне майно не передавали.

У той же час, відповідач - Комунальне АТП Сумської областної ради згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 зазначений власником автомобілю VOLKSWAGEN Passat 2.8 сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 (ідентифікатор WVWZZZ3BZ5P036872). Тобто номер кузова автомобіля, що знаходиться у відповідача, є відмінним від того, зобов`язати повернути який просить позивач у позові.

Реєстрація за відповідачем автомобілю VOLKSWAGEN Passat саме з таким ідентифікаційним номером (Vin-кодом) підтверджується й іншими матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Ідентифікаційний номер транспортного засобу (англ. Vehicle identification number) Vin-код унікальний код транспортного засобу, в якому представлена ??інформація про виробника і характеристиках транспортного засобу та рік випуску.

Ідентифікаційні номери наносяться (вибиваються) на нероз`ємних складових кузова або шасі і на спеціально виготовлених номерних табличках (шильдиках).

Саме цей номер вказується в паспорті транспортного засобу, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, гарантійному талоні/талоні технічного огляду або в страховому полісі на автомобіль тощо, й є унікальною індивідуальною ознакою автомобіля як рухомого майна, на відміну від інших (як то марка, модель, рік випуску, колір, обсяг двигуна тощо), що фактично є родовими, а не індивідуально визначеними ознаками, що дозволяють виокремити його з поміж інших подібних речей.

Ідентифікаційний номер транспортного засобу присвоюється один раз і не змінюється протягом усього терміну експлуатації на відміну від реєстраційного (державного) номеру.

Саме перевіркою VIN коду супроводжується будь-яка угода щодо відчуження автомобіля з метою з`ясування всієї інформації про транспортний засіб.

Враховуючи викладене, майно, яке витребовує позивач, згідно змісту позовних вимог, а саме: VOLKSWAGEN PASSAT, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , зареєстроване та знаходиться не у відповідача, а у іншої особи, до якої позовні вимоги не висунуто, й якій таке майно позивачем не передавалось - ДУ "ЦОП НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ".

Відповідно до положень ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Також статтею 48 Господарського процесуального кодексу України визначено що, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, зміна предмету позову, так само як й заміна відповідача у справі, може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити відповідні процесуальні дії за власною ініціативою.

У даній справі позивачем протягом підготовчого провадження відповідних клопотань заявлено не було, хоча з матеріалів справи чітко вбачались невідповідності у ідентифікуючих ознаках автомобілю VOLKSWAGEN PASSAT, 2004 року випуску, про повернення якого відповідачем просить суд позивач.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено принцип диспозитивності господарського судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Суд не повинен допускати збирання доказів у справі з власної ініціативи, тоді як має обов`язок сприяти учасникам судового процесу у реалізації ними передбачених процесуальним законом прав, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість.

ЄСПЛ у пункті 82 рішення у справі «Олюджіч проти Хорватії» від 05.02.2009 зауважив, що національний суд володіє певною межею розсуду під час розгляду справи, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін. Однак суд не позбавлений обов`язку мотивувати свої дії, оскільки протилежне становитиме порушення статті 6 Конвенції. Отже, реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання повернення відповідачем автомобілю VOLKSWAGEN РАSSАТ, 2,8 л, 2004 року випуску, з ідентифікуючим номером кузова № НОМЕР_2 .

Щодо іншої позовної вимоги стосовно повернення автомобілю VOLKSWAGEN TOUAREG, 3.2 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_1 , суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, вказаний автомобіль перебував на обліку та був зареєстрований за відповідачем, але станом на час подання позову переданий третій особі без самостійних вимог у даній справі - Ямпільському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Ямпільський агролісгосп», а зареєстрований за ДУ "СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ АГРОЛІСГОСП", про що сторони не заперечують, зокрема на момент подання позову був обізнаний й позивач, оскільки ним додано до позовної заяви лист територіального сервісного центру МВС № 5946 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВСВ в Сумській області від 02.04.2021 № 31/18/5946-1022 (вх. № 2584е/01-48 від 14.04.2021), яким на запит Сумської обласної державної адміністрації від 05.03.2021 № 01-48/2818 повідомлено, що згідно з обліковими даними Єдиного державного реєстру МВС станом на 02.04.2021 автомобіль зареєстровано за ДУ «СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ АГРОЛІСГОСП».

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Ямпільське дочірне агролісогосподарське підприємство «Ямпільський агролісгосп», у даній справі будь-яких пояснень суду не надало, хоча про розгляд справи обізнане, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду). Також позивачем на вимогу суду даному підприємству було направлено копію позовної заяви із додатками цінним листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2.2. Договору визначено, що Управитель зобов`язаний на вимогу Власника повернути майно у задовільному технічному стані, не гіршому, ніж на час передачі в оперативне управління, з урахуванням його фізичного зносу. Майно вважається повернутим після підписання акта приймання-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1. Договору Власник має право у будь-який час вимагати повернення майна, одержувати інформацію про хід виконання цього договору, контролювати наявність, технічний стан, напрямки та ефективність використання майна, переданого в оперативне управління.

За змістом пункту 3.2. Договору Управитель зобов`язаний здійснювати управління майном виключно за його призначенням та в інтересах Власника, звітувати перед Власником про свою діяльність щодо виконання цього договору, здійснювати управління майном особисто, при вчиненні фактичних і юридичних дій, пов`язаних з управлінням майном, повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна, про всі вчинені дії та події з майном невідкладно повідомляти Власника.

Згідно з підпунктом 3.2.6. Договору у випадку вимоги Власника про повернення майна, а також ліквідації, реорганізації Управителя, або зміни правового режиму майна, яке було передано йому в оперативне управління, Управитель повинен у місячний строк повернути Власнику зазначене майно у задовільному технічному стані, не гіршому, ніж на час передачі в оперативне управління, з урахуванням його фізичного зносу. Майно вважається повернутим після підписання акта приймання-передачі майна.

Саме посилаючись на вищевказані положення Договору позивач звернувся до відповідача із вимогою зобов`язання повернути спірне майно, зокрема, автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 3.2 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_1 , який фактично у відповідача відсутній, про що сторони обізнані, не заперечують й даний факт підтверджуються наявними у справі доказами.

Тому суд звертає увагу на той факт, що у розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України спосіб захисту повинен бути обраним таким чином, щоб відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування, можливість реального виконання судового рішення, у тому числі й у примусовому порядку.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже позивач при зверненні до суду з позовом повинен сформулювати заявлені у вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, у даному випадку - передання спірного майна відповідачем позивачеві за актом приймання-передачі згідно вимог укладеного договору.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов`язання повернути майно з огляду на фактичну відсутність автомобілю VOLKSWAGEN TOUAREG, 3.2 л, 2004 року випуску, з номером кузова № НОМЕР_1 у відповідача є неефективним й не призведе до відновлення порушеного права позивача, на відміну від витребування майна неволодіючим власником від володіючого невласника чи звернення із вимогою щодо відшкодування збитків, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням умов договору контрагентом, за умови доведення відповідних обставин.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на предмет та підстави заявленого позову, а також обраний позивачем спосіб захисту.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складений та підписаний суддями 08.06.2022.

Головуючий суддяЮ.А. Джепа

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя О.Ю. Резніченко