Рішення

від 06.06.2022 по справі 920/41/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.2022м. СумиСправа № 920/41/22

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/41/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СЄВ-ЄВРОДРАЙВ (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, к. 409, код ЄДРПОУ 33384533)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кортен Плюс (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 2, код ЄДРПОУ 40388039)

про стягнення 1360262,63 грн,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) Пащенко Н.Ю.;

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1360262,63 грн за договором поставки № 083-19 від 02.09.2019, з яких: 1157670,00 грн основний борг, 56939,55 грн пеня, 115767,00 грн штраф, 9880,05 грн 3% річних, 20006,03 грн інфляційні втрати, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 17.01.2022 суд постановив відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 15.02.2022.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2022 відкладено підготовче засідання на 17.03.2022, 10:40.

Однак, 17.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, зміною територіальної підсудності судових справ господарського суду Сумської області в умовах воєнного стану відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22 та відновленням із 25.04.2022 територіальної підсудності судових справ відповідно до розпорядження Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22.

Ухвалою від 27.04.2022 суд призначив підготовче засідання на 19.05.2022.

Ухвалою від 19.05.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2022.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, ухвали суду від 17.01.2022, від 15.02.2022, від 27.04.2022, від 19.05.2022, направлені на адресу відповідача, повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З урахуванням вказаних положень ГПК України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЄВ-ЄВРОДРАЙВ» (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРТЕН ПЛЮС» (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки № 083-19, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, номенклатурі та за цінами відповідно до Специфікацій та/або рахунків, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціни на товар за цим договором встановлюються відповідно до умов поставки: DDP місто Дніпро, Інкотермс 2010, якщо інше не буде передбачено підписаними сторонами специфікаціями та/або рахунками (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору кожне замовлення товару оформлюється специфікацією та/або рахунком, підготовленим постачальником, який погоджується з покупцем шляхом оплати або прийняття передбаченого рахунком товару. Специфікації та/або рахунки є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору строки поставки товару вказуються в специфікаціях та/або рахунках до цього договору. Допускається дострокова поставка товару.

Датою поставки на умовах DDP (моментом виконання постачальником своїх обов`язків щодо передачі товару) є дата прийняття покупцем товару у місці поставки (назване місце призначення), що підтверджується підписанням з боку покупця товаротранспортної накладної на товар та видаткової накладної на товар. Датою поставки на умовах EXW Дніпро (моментом виконання постачальником своїх обов`язків щодо передачі товару) є дата прийняття покупцем товару у місці поставки, що підтверджується підписанням з боку покупця видаткової накладної на товар. Право власності на товар та ризики втрати чи його пошкодження переходить до покупця товару з моменту його поставки (п. 2.3. договору).

20.04.2021 між сторонами було укладено Специфікацію № 5 на поставку 12 одиниць товару.

05.07.2021 та 22.09.2021 постачальник передав покупцю товар, що підтверджується видатковими накладними № 959 від 05.07.2021 та № 1362 від 22.09.2021.

Загальна вартість товару, який був переданий покупцю відповідно Специфікації № 5 склала 1135986,00 грн.

Відповідно до умов Специфікації № 5 (п. 6.1), з урахуванням додаткової угоди № 1 від 02.09.2021, покупець за поставку обладнання, яке зазначено в позиціях 1-6 до Специфікації № 5 повинен був здійснити оплату в розмірі 100% у строк по 30.09.2021.

Проте, станом на 10.01.2022 зобов`язання покупцем не виконані, загальна заборгованість за поставлений товар відповідно до Специфікації № 5 складає 1135986,00 грн.

20.04.2021 між сторонами було укладено Специфікацію № 6 на поставку однієї одиниці товару.

09.06.2021 постачальник передав покупцю товар, що підтверджується видатковою накладною № 803 від 09.06.2021.

Загальна вартість товару, який був переданий покупцю відповідно до Специфікації № 6 склала 21684,00 грн.

Відповідно до умов специфікації (п. 5) покупець сплачує 100% вартості товару протягом 15 календарних днів від дати його поставки. Таким чином, покупець повинен був здійснити оплату до 24.06.2021.

Станом на 10.01.2022 зобов`язання покупцем не виконані, загальна заборгованість за поставлений товар відповідно до Специфікації № 6 складає 21684,00 грн.

На підставі акту звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2021 року листопад 2021 року, підписаного сторонами, сума заборгованості складає 1157670,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГПК України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 ЦК України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник обов`язок оплатити його вартість.

Факт передачі позивачем відповідачеві товару за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Проте відповідач не розрахувався за отриманий товар, тому в нього утворилась заборгованість в сумі 1157670,00 грн.

Станом на 07.06.2022 відповідач оплату не здійснив, письмових пояснень позивачу та суду не надав.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно оплати товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1157670,00 грн заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3.1. договору у разі порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, яка діє в період прострочення.

Відповідно до п. 6.3.2. договору у випадку порушення покупцем зобов`язань, передбачених п. 4.6. договору більше ніж на 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 56939,55 грн, штраф в сумі 115767,00 грн, виходячи з суми заборгованості по кожній специфікації, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 56939,55 грн та штрафу в сумі 115767,00 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3% річних в загальній сумі 9880,05 грн, а саме: за специфікацією № 5 за період з 01.10.2021 по 10.01.2022 в сумі 9523,60 грн, за специфікацією № 6 за період з 25.06.2021 по 10.01.2022 в сумі 356,45 грн; інфляційні збитки в загальній сумі 20006,03 грн, а саме: за специфікацією № 5 за період з жовтня 2021 по листопад 2021 року в сумі 19393,55 грн, за специфікацією № 6 за період з липня 2021 по листопад 2021 року в сумі 612,48 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 20006,03 грн інфляційних збитків та 9880,05 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення судового збору в розмірі 20403,94 грн на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кортен Плюс (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 2, код ЄДРПОУ 40388039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЄВ-ЄВРОДРАЙВ (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, к. 409, код ЄДРПОУ 33384533) 1157670 грн. 00 коп. (один мільйон сто п`ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят гривень) основного боргу, 56939 грн 55 коп. (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 55 копійок) пені, 115767 грн 00 коп (сто п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень) штрафу, 9880 грн 05 коп (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 05 копійок) 3% річних, 20006 грн 03 коп (двадцять тисяч шість гривень 03 копійки) інфляційних втрат, 20403 грн 94 коп (двадцять тисяч чотириста три гривні 94 копійки) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.06.2022.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко