Ухвала

від 30.05.2022 по справі 927/1111/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа №927/1111/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бобровицької міської ради Чернігівської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Кравчук Г. А., Козир Т. П.)

у справі № 927/1111/20

за позовом Виробничого кооперативу "Лутава"

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області і

2) Бобровицької міської ради Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бобровицька районна державна адміністрація,

про визнання угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки недійсною і визнання права оренди на земельну ділянку,

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Стефановський С.М., представник відповідача-2 - Данішевський А. В.)

4. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. Виробничий кооператив "Лутава" (далі - позивач, ВК "Лутава") звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач-1, Держгеокадастр) та Бобровицької міської ради Чернігівської області (далі - відповідач-2, Міська рада) про:

- визнання недійсною угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007, укладеної між ВК "Лутава" та Держгеокадастром в особі начальника відділу Держземагенства у Бобровицькому районі Чернігівської області відносно земельної ділянки розміром 48,2564 га, кадастровий номер 7420687600:07:002:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, яку було зареєстровано 23.05.2018, індексний номер рішення 41282478 Державне підприємство "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою";

- визнання за ВК "Лутава" права оренди земельної ділянки, набутого на підставі додаткової угоди від 30.06.2009, укладеної між ВК "Лутава" та Держгеокадастром, зареєстрованої у Бобровицькому відділенні Чернігівської регіональної філії "Центр ДЗК" 03.07.2009, № 040985500004, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 41155262 від 18.05.2018 Державне підприємство "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

6. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про: (1) відсутність у голови ВК "Лутава" ОСОБА_1 волевиявлення на укладення оспорюваної угоди (клопотання про дострокове припинення договору оренди) про розірвання договору оренди земельної ділянки; (2) відсутність у Держгеокадастру повноважень на розірвання цього договору шляхом укладення додаткової угоди, оскільки останнє не є стороною договору та не мало повноважень від сторони договору на його розірвання.

7. При цьому, позивач зазначав, що: (1) фактично він користується спірною земельною ділянкою; (2) про розірвання договору оренди позивачу стало відомо 27.09.2019 та 12.12.2019 після отримання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень

8. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2021 у задоволенні позову відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

10. При цьому, суд визнав недоведеними позивачем обставини: (1) щодо непідписання головою ВК "Лутава" ОСОБА_1 угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007; (2) що угода від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007 підписана головою ВК "Лутава" ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, а саме не доведено того, що спірна угода віднесена до угод щодо відчуження та набуття майна, сума яких в грошовому еквіваленті перевищує 100 000 грн, а відтак потребує додаткового погодження правління кооперативу.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання за ВК "Лутава" права оренди земельної ділянки, суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав для користування земельною ділянкою площею 48,2564 га з кадастровим номером 7420687600:07:002:0003.

12. Водночас, надану позивачем у якості правової підстави для користування спірною земельною ділянкою додаткову угоду від 30.06.2009 № 1 про внесення змін до договору оренди землі від 06.07.2007, суд визнав такою, що не містить істотних умов та не відповідає положенням статей 14-16 Закону України "Про оренду землі".

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2021 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачами-1, -2 належними та допустимими доказами не спростовано доводи позивача щодо відсутності волевиявлення ВК "Лутава" на укладення угоди від 26.08.2015 з огляду на те, що підпис на оспорюваному правочині виконано не головою ВК "Лутава" ОСОБА_1, про що свідчить нотаріально засвідчені пояснення (заява) свідка ОСОБА_1 .

15. При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано відсутність у матеріалах справи як оригіналу, так і належним чином засвідченої копії угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007.

16. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що стали підставою для дострокового розірвання договору оренди в розумінні статті 31 Закону України "Про оренду землі", а набуте позивачем право оренди на земельну ділянку не визнається та оспорюється відповідачами-1, -2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності також підстав для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки, набутого на підставі додаткової угоди від 30.06.2009.

17. Водночас, подані відповідачами -1, -2 у суді першої інстанції заяви про сплив позовної давності, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, врахувавши звернення позивача із цим позовом в межах позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2021 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

19. Скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 215, 216, 651-653 ЦК України без врахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц.

20. Скаржник наголошує, що здійснюючи аналіз наслідків виконання правочину у формі втрати додаткової угоди, суд апеляційної інстанції фактично не встановив обставин недійсності спірної додаткової угоди на момент її укладення.

21. На переконання скаржника, обставини виконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваної угоди (втрата додаткової угоди стороною), не є підставою для визнання її недійсною, чого помилково не враховано судом апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

22. ВК "Лутава" подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. У відзиві позивач посилається на те, що скаржником не було подано жодних доказів існування укладеної між позивачем та відповідачем-1 угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007. Разом з тим, ВК "Лутава" зазначає про недотримання Держгеокадастром визначеного статтею 188 Господарського кодексу України порядку розірвання договору з огляду на те, що Держгеокадастром наказ про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання було видано із запізненням на 16 діб після відповідного клопотання ВК "Лутава" від 02.06.2015 про розірвання договору.

23. Держгеокадастр подав відзив, у якому просить задовольнити касаційну скаргу Міської ради. У відзиві Держгеокадастр зазначає, що погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими. Крім того, звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків у застосуванні позовної давності за заявленими позивачем вимогами. Також Держгеокадастр звертає увагу на те, що визнаючи за позивачем право оренди на земельну ділянку, набуте на підставі додаткової угоди від 30.06.2009, укладеної між ВК "Лутава" та Держгеокадастром, суд апеляційної інстанції не врахував, що Держгеокадастр не міг бути стороною цієї угоди в силу того, що на час її укладення не був розпорядником земель сільськогосподарського призначення. Наголошує Держгеокадастр і на неправильному обранні позивачем способу захисту, оскільки правочин, який не вчинено не підлягає визнанню недійсним.

24. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

25. Від представника позивача 27.05.2022 до Суду надійшло клопотання про повернення касаційної скарги відповідача-2 без розгляду. Розглянувши клопотання колегія суддів його відхилила з огляду на те, що зазначені в ньому обставини (касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати) не підтверджені матеріалами справи. Крім того, при постановленні ухвали про відкриття касаційного провадження від 08.02.2022 за касаційною скаргою відповідача-2 Судом встановлено відсутність підстав для залишення її без руху, повернення чи відмову у відкритті касаційного провадження (на підтвердження повноважень підписанта скарги додано, зокрема, розпорядження Бобровицької міської ради Чернігівської області від 16.11.2021 № 319-В).

26. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

28. Судові рішення у справі оскаржуються Міською радою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

29. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

30. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

31. Разом з тим, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

32. Предметом розгляду в цій справі є вимоги ВК "Лутава" про визнання недійсною угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 06.07.2007 та визнання за позивачем права оренди земельної ділянки, набуте на підставі додаткової угоди від 30.06.2009, укладеної між ВК "Лутава" та Держгеокадастром.

33. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: (1) волевиявлення позивача на укладення угоди від 26.08.2015, якою було достроково розірвано договір оренди землі від 06.07.2007, відсутнє; (2) статутом ВК "Лутава" визначенні обмеження повноважень голови кооперативу на укладення господарських договорів (п.п. 5.15.10 Статуту), а отже правочин вчинено особою, яка не має повноважень, що є самостійною підставою для визнання недійсним такого правочину; (3) в матеріалах справи відсутні як оригінал, так і належним чином засвідчена копія оспорюваної угоди від 26.08.2015.

34. Предметом розгляду у справі № 177/1942/16-ц, на яку у своїй касаційній скарзі посилається скаржник, були вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.01.2013. Підставою позову визначено порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, зокрема: несвоєчасна сплата орендної плати за користування земельною ділянкою в повному обсязі; систематичне неврахування коефіцієнту індексації при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою; порушення екологічного стану земельної ділянки; перешкоджання внесенню в строки, встановлені чинним законодавством, плати земельного податку.

35. Залишаючи без змін судові рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у постанові від 22.06.2020 у наведеній справі виклав висновок про те, що тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції "недійсність договору" та "розірвання договору" як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. При цьому Верховний Суд, ураховуючи те, що встановлені в судовому засіданні обставини, свідчать про те, що позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки, при цьому позивач отримувала кошти за оренду зазначеної земельної ділянки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, що підтверджується письмовими матеріалами справи, а відповідно до висновку експерта від 01.08.2017 № 3012-17, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи два підписи від імені позивача в договорі оренди земельної ділянки від 10.01.2013 виконано самим позивачем, зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки від 10.01.2013 є таким, що відповідає волевиявленню позивача та вимогам закону. За таких обставин суд касаційної інстанції наголосив, що суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди.

36. Колегія суддів зазначає, що у справі № 177/1942/16-ц суди відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з огляду на те що, порушення відповідачем умов договору не є підставою для визнання його недійсним.

37. Враховуючи викладене, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у зазначеній постанові, Верховним Судом визнається необґрунтованими, виходячи з того, що предмет і підстави позовних вимог у наведеній справі, не є тотожними предмету, підставам та встановленим фактичним обставинам у справі, яка розглядається, а отже висновки зроблені у справі № 177/1942/16-ц не є релевантними до спірних правовідносин.

38. Усі інші доводи касаційної скарги (1) не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України; (2) не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права; (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).

39. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

40. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження скаржник не зазначив і не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 927/1111/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Бобровицької міської ради Чернігівської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 927/1111/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил