Рішення

від 02.06.2022 по справі 910/21049/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2022Справа № 910/21049/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" (84511, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, буд. 20; ідентифікаційний код 03343350)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУВК" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 14, кім. 16/15; ідентифікаційний код 23033723)

про стягнення 31 205, 40 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУВК", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на послуги спеціальної техніки № 64 від 11.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви із приведеною у відповідність прохальною частиною позову та із зазначенням окремо заявлених до стягнення сум основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат; оригінал примірника позовної заяви Комунального підприємства "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" про стягнення суми заборгованості за договором на послуги спеціальної техніки від 15.12.2021; доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача.

11.01.2022 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" на виконання вимог ухвали суду надійшли докази на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 12.01.2022 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд зазначає, що ухвала суду від 12.01.2022 направлялася на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУВК" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 14, кім. 16/15) поштовим повідомленням № 0105491680772, однак, конверт з вказаною ухвалою повернувся на адресу суду із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/21049/21 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 між Комунальним підприємством "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУВК" (замовник) був укладений договір на послуги спеціальної техніки № 64 за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язання в рамках цього договору виконувати для замовника послуги з надання на об`єкти останнього спеціальної техніки (надалі за текстом автотранспорту), а замовник зобов`язується прийняти результат наданих послуг та сплатити його.

За умовами п. 4.1. Вартість одного машино-часу договірна, зафіксована у додатку № 1. додаток є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.5., 4.6. договору сплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунках виконавця. Сплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунку, виставленого виконавцем, не пізніше 3(трьох) банківських днів з моменту його виставлення.

У разі порушення замовником строків сплати послуг, визначених цим договором, виконавець має право вимагати від замовника сплати штрафної пені у розмірі 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу до моменту погашення заборгованості включно (п. 6.1. договору).

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2018.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, термін його дії буде постійно автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік (п. 10.2. договору).

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідачем не в повному обсязі було здійснено оплату за послуги спеціальної техніки за виставленим рахунком № 64-4 від 16.12.2018 на суму 6 417, 00 грн, внаслідок чого й утворився борг в сумі 4 417, 00 грн. Крім того, позивачем було здійснено нарахування пені, що становить 25 464, 74 грн, інфляційних втрат - 905, 42 грн та 3% річних - 418, 24 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договору № 64 від 11.10.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами про надання послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як про це вказує позивач та докази чого містяться в матеріалах справи, виконавцем було виставлено замовнику рахунок № 64-4 від 17.12.2018 на суму 6 417, 00 грн за послуги спеціальної техніки.

Водночас, в порушення п. 4.6. договору замовником не було здійснено оплати послуг протягом 3(трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку, у зв`язку з чим, починаючи з 21.12.2018 почалось прострочення виконання грошового зобов`язання.

24.04.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу за вих. № 370 про стягнення заборгованості в сумі 6 417, 00 грн зі строком погашення даної заборгованості до 17.05.2019.

06.05.2019 відповідачем було частково здійснено погашення заборгованості сумі 2 000, 00 грн, шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На досудову вимогу позивача про стягнення заборгованості № 370 відповідачем було надано відповідь за вих. № 26/01/01-19 від 16.05.2019 в якій зазначено, що 06.05.2019 була проведена часткова оплата в розмірі 2 000,00 грн та просили надати відстрочку сплати суми заборгованості, що залишилася, без стягнення штрафних санкцій, та гарантували здійснити оплату 4 417,00 грн до 15.06.2019.

Оскільки, станом на 18.06.2019 кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУВК" не були отримані, Комунальним підприємством "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" було направлено ще одну досудову вимогу за вих. № 537 від 18.06.2019 про стягнення заборгованості в сумі 4 417, 00 грн зі строком її погашення до 27.06.2019.

Водночас, вказана сума заборгованості а ні в строк до 27.06.2019, а ні в подальшому погашена не була.

Отже, з огляду на викладене вище, судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги спеціальної техніки в сумі 4 417, 00 грн.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що доказів щоб слідували про виконання відповідачем зобов`язань, на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься, доводів позивача щодо наявної заборгованості за надані послуги, відповідачем спростовано не було.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати наданих послуг та відповідно не надав суду доказів здійснення повної оплати таких послуг, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 64 від 11.10.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 4 417, 00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак, такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 25 464, 74 грн, інфляційних втрат в сумі 905, 42 грн та 3% річних в сумі 418, 24 грн, то суд вказує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по оплаті наданих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань, у зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, суд здійснивши розрахунок 3% річних виходячи із суми боргу 6 417, 00 грн у період з 21.12.2018 по 06.05.2019, із суми боргу 4 417, 00 грн у період з 07.05.2019 по 15.12.2021, інфляційних втрат за повні місяці із тих же сум та пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського за шість місяців, виходячи із суми боргу 6 417, 00 грн у період з 21.12.2018 по 06.05.2019 становить 865, 13 грн, виходячи із суми боргу 4 417, 00 грн у період з 07.05.2019 по 21.06.2019 становить 194, 83 грн, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 1 059, 96 грн, тобто, вимога в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 905, 42 грн та 3% річних в сумі 418, 24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУВК" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 14, кім. 16/15; ідентифікаційний код 23033723) на користь Комунального підприємства "Бахмутський комбінат комунальних підприємств" (84511, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, буд. 20; ідентифікаційний код 03343350) заборгованість в сумі 4 417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн 00 коп., пеню в сумі 1 059 (одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 905 (дев`ятсот п`ять) грн 42 коп., 3% річних в сумі 418 (чотириста вісімнадцять) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 494 (чотириста дев`яносто чотири) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.06.2022

Суддя Д.О. Баранов