Рішення

від 08.06.2022 по справі 910/22043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2022Справа № 910/22043/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/22043/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Тарас»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлімітед»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство «Тарас» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом б/н від 28.12.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлімітед» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № УЛ-0633 від 30.09.2021 року у розмірі 248 920,07 грн., з них: основного боргу - 98 000,03 грн. (дев`яносто вісім тисяч гривень 03 копійки), неустойки - 131 320,04 грн. (сто тридцять одна тисяча триста двадцять гривень 04 копійки) та штраф - 19 600,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем згідно рахунку-фактури № УЛ-0633 від 30.09.2021 року та договору поставки № УЛ-0633 від 30.09.2021 року товару, внаслідок чого позивачем звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 98 000,03 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі 131 320,04 грн. та штрафу у розмірі 19 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/22043/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрлімітед» за адресою: 02000, м. Київ, Харківське шосе, 19, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «за закінченням терміну зберігання» - 21.02.2022 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 13.01.2022 року у справі № 910/22043/21 є 21.02.2022 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 09.03.2022 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 року між Селянським (фермерським) господарством «Тарас» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлімітед» (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № УЛ-0633 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у встановлені цим договором строки у власність покупця мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник поставляє покупцю товар протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів, з моменту отримання постачальником на його поточний банківський рахунок передоплати за товар, передбаченої п. 6.2.1. договору. Сторони можуть погодити інші умови поставки товару за цим договором (п. 3.3. договору).

В п. 4.3. договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій сторонами кількості.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що покупець сплачує 100% вартості товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору).

У специфікації № 1 від 30.09.2021 року до договору сторони узгодили поставку товару на загальну суму 98 000,03 грн., при цьому, дійшли згоди про строки поставки: товар відвантажується в термін 14 календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати.

Згідно виставленого ТОВ «Укрлімітед» рахунку-фактури № УЛ-0633 від 30.09.2021 року покупець 30.09.2021 року здійснив попередню оплату товару на суму 98 000,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 30.09.2021 року.

Як вказує позивач, у визначений у специфікації № 1 від 30.09.2021 року строк відповідач товар не поставив.

22.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.10.2021 року про поставку попередньо оплаченого товару на суму 98 000,03 грн. або повернення коштів у зазначеному розмірі протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання вимоги. Втім, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за договором поставки № УЛ-0633 від 30.09.2021 року у розмірі 98 000,03 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 98 000,03 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 131 320,04 грн. та штраф у розмірі 19 600,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставленого ТОВ «Укрлімітед» рахунку-фактури № УЛ-0633 від 30.09.2021 року позивач 30.09.2021 року здійснив попередню оплату товару на суму 98 000,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 30.09.2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У специфікації № 1 від 30.09.2021 року сторони визначили, що строк поставки товару - 14 календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на те, що останній день строку виконання зобов`язання перепадає на 14.10.2021 року, яке є державним святом та неробочим днем, тому строк поставки попередньо оплаченого товару спливає 18.10.2021 року, яке є першим робочим днем після 14.10.2021 року.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.10.2021 року про поставку попередньо оплаченого товару на суму 98 000,03 грн. або повернення коштів у зазначеному розмірі протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання вимоги.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів поставки товару, як і доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 98 000,03 грн. матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 98 000,03 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 98 000,03 грн. попередньої оплати за договором поставки № УЛ-0633 від 30.09.2021 року є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 131 320,04 грн. та штраф у розмірі 19 600,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктами 8.1. та 8.2. договору передбачено, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В силу приписів ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.6. договору передбачено, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 2% (двох відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а у разі прострочення поставки більше, ніж 5 (п`ять) календарних днів - ще й штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, сторонами було підписано специфікацію № 1 від 30.09.2021 року до договору поставки № УЛ-0633 від 30.09.2021 року, якою було встановлено строк поставки товару - 14 календарних днів з дня отримання постачальником попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання відповідачем обов`язку по поставці товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами частини 1 статті 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до положень пункту 8.6. договору сторони погодили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 2% (двох відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 року у справі № 910/4783/19 та від 15.05.2018 року у справі № 917/889/17.

Відтак, передбачена сторонами у пункті 8.6. договору відповідальність замовника за прострочення оплати за договором у вигляді неустойки 2% (двох відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, за своєю правовою природою є пенею.

При цьому для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами договору сторони передбачили відповідальність постачальника за прострочення поставки у вигляді сплати штрафної санкції і розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожний день прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю «пеня», суд дійшов висновку, що позивач має право на застосування штрафних санкцій (пені) до відповідача у зв`язку з порушенням останнім строку поставки товару.

Позивач, враховуючи, що відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.6. договору, нарахував пеню, з урахуванням шестимісячного строку, встановленого статтею 232 Господарського кодексу України, в розмірі 2% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення в сумі 131 320,04 грн., а саме на суму боргу 98 000,03 грн. за період з 21.10.2021 року по 26.12.2021 року.

Втім, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 917/889/17 та від 30.01.2019 року у справі № 904/631/18.

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки попередньо оплаченого товару 18.10.2021 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по поставці товару з 19.10.2021 року, тому саме з цієї дати, в даному випадку, є правомірним нарахування пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що останній здійснено невірно, а тому здійснивши власний розрахунок пені за період з 19.10.2021 року по 26.12.2021 року (граничний строк визначений позивачем), суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3195,07 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 128 124,97 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 19 600,00 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 120 795,10 грн., з них: основного боргу - 98 000,03 грн. (дев`яносто вісім тисяч гривень 03 копійки), пені - 3195,07 грн. (три тисячі сто дев`яносто п`ять гривень 07 копійок) та штрафу - 19 600,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот гривень).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1811,93 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлімітед» (ідентифікаціний код 42249047, адреса: 02000, м. Київ, Харківське шосе, 19) на користь Селянського (фермерського) господарства «Тарас» (ідентифікаційний код 24913343, адреса: 71015, Запорізька обл., Більмацький р-н, с. Гоголівка, вул. Молодіжна, 15) грошові кошти: основного боргу - 98 000,03 грн. (дев`яносто вісім тисяч гривень 03 копійки), пені - 3195,07 грн. (три тисячі сто дев`яносто п`ять гривень 07 копійок), штрафу - 19 600,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот гривень) та судовий збір - 1811,93 грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять гривень 93 копійки).

3. В іншій частині позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.06.2022р.

Суддя О.В. Котков