Рішення

від 08.06.2022 по справі 910/1882/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2022Справа № 910/1882/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕНМАР» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 711)

про стягнення 69 215, 97 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕНМАР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» про стягнення 69 215,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди № Д01/06-18ГТ від 01.06.2018, а саме, в частині повної та своєчасної оплати за користування суборендними приміщеннями, за період з листопада 2019 по березень 2020, виникла заборгованість у розмірі 54 439,95 грн та в частині повної та своєчасної оплати компенсації за надання комунальних послуг, за період з листопада 2019 по березень 2020, виникла заборгованість у розмірі 14 776,02 грн. А тому позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у розмірі 69 215,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1882/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

04.05.2022 судом було повторно направлено ухвалу від 10.02.2022 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 11.05.2025 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

18.05.2022 позивачем через загальний відділ діловодства суду подані додаткові пояснення щодо суті спору, які залучені судом до матеріалів справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕНМАР» (надалі - орендар/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» (надалі - суборендар/відповідач) було укладено договір суборенди № Д01/06-18ГТ (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (далі - об`єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Дегтярівська, буд. 48, загальною площею 62, 00 кв.м. на 7 поверсі будівлі. Об`єкт суборенди позначено на поверховому плані БТІ під №№26-31, літера «А».

Вказане майно знаходиться у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕНМАР» на підставі договору оренди № Д01/06-18Тр від 01.06.2018, укладеного між орендарем та ПАТ «Укрндіпродмаш».

Об`єкт суборенди може використовуватися суборендарем виключно для здійснення господарської діяльності (п. 1.2. договору).

Згідно з умовами п. 2.1. договору об`єкт суборенди передається суборендарю орендарем за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору 01червня 2018 року.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору сторонами 01.06.2018 підписано акт приймання передачі, відповідно до умов якого позивач передав, відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Дегтярівська, буд. 48, загальною площею 62, 00 кв.м. на 7 поверсі будівлі. Об`єкт суборенди позначено на поверховому плані БТІ під №№26-31, літера «А».

У п.2.2. договір сторони визначили, що об`єкт суборенди повертається орендарю суборендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають площу приміщення, що повертається, склад об`єкта суборенди, його стан на момент повернення, в останній день строку договору або в разі дострокового припинення договору - в день припинення цього договору.

Цей договір, відповідно до п. 4.1., набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) сторін і діє до 31 березня 2019 року включно.

У розділі 5 договору сторонами визначено орендну плату і порядок розрахунків за користування об`єктом оренди і земельною ділянкою, зокрема: орендна плата за користування об`єктом суборенди та земельною ділянкою за один місяць суборенди розраховується, виходячи з щомісячної орендної ставки за 1 (один) кв. м. об`єкта суборенди та індексується у такий спосіб: суборендна плата = площа об`єкту суборенди суборендна ставка х індекс інфляції. Суборендна ставка за 1 (один) кв. м. за даним договором складає 176,00 грн без ПДВ. Площа оренди визначена у п.1.1. договору (а.5.2.).

Суборендна плата за перший та останній місяці суборенди розраховуються за правилами викладеними у п.5.2. цього договору, та здійснюються шляхом 100% оплати на поточний рахунок протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання даного договору (п. 5.3.).

Суборендна плата за наступні місяці суборенди розраховуються за правилами викладеними у п.5.2. цього договору, та проводиться суборендарем шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок орендаря до 10 числа поточного місяця суборенди на підставі виставленого орендарем, за 5 банківських днів до дати оплати, рахунка (п. 5.4).

Суборендар, крім оплати суборендної плати відшкодовує орендарю витрати на вартість електроенергії, на підставі рахунків, виставлених орендарем протягом 5 календарних днів після одержання рахунку. Розрахунок сум відшкодування з електроенергії здійснюються орендарем на підставі показників лічильників, які встановлюються суборендарем за власний рахунок в об`єкті суборенди (надалі - внутрішні вузли обліку) та на підставі показників лічильників на загальних вузлах обліку, які встановлені в будівлі без урахування лічильників суборендаря, пропорційно займаній суборендарем площі будівлі (п. 5.5.).

Додатковою угодою № 1 від 25.02.2019 р. сторонами внесено зміни до договору, зокрема у п. 4.1. договору продовжили термін дії цього договору до 31.03.2020 включно. Та внесено зміни у п. 5.2. договору - встановили суборендну ставку за 1 кв.м. у розмірі 190,00 грн без ПДВ.

За доводами позивача, орендарем належним чином виконано зобов`язання за договором, та передано на підставі акта приймання-передачі об`єкт суборенди, проте відповідачем не виконано належним чином зобов`язання щодо повноти та вчасності сплати суборендних платежів. Так, позивач вказує, що у відповідач перед позивачем за період з листопада 2019 по березень 2020, виникла заборгованість у розмірі 69 215,97 грн, з яких 54 439,95 грн - заборгованість за користування суборендним приміщенням та 14 776,02 грн - компенсації за надання комунальних послуг.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості, однак останні залишені з боку відповідача без виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором піднайму (суборенди).

За приписами частин 1 та 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 3.3. договору, суборендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату та інші платежі, передбачені умовами цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п. 5.4. договору сторони передбачили, що суборендарем здійснюються платежі шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок орендаря до 10 числа поточного місяця суборенди на підставі виставленого орендарем, за 5 банківських днів до дати оплати, рахунка.

Згідно з актами надання послуг та рахунками-фактури, складеними позивачем, останнім надано послуги відповідачу за період з листопада 2019 по березень 2020 суборенди нежитлового приміщення на суму 59 100,26 грн та послуги з відшкодування витрат на електроенергію, експлуатаційних витрат та витрат за реактивну енергію на суму 14 776,02 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було частково оплачено послуги з суборенди, які зараховані позивачем за спірний період у сумі 4 660,31 грн. Інша частина виставлених позивачем рахунків на загальну суму 69 215,97 грн залишена суборендарем без оплати.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією про необхідність сплати існуючої заборгованості у розмірі 69 215,97 грн, яка складається 54 439,95 грн - послуги з суборенди та 14 776,02 грн - послуги з відшкодування витрат на електроенергію, експлуатаційних витрат та витрат за реактивну енергію.

Проте, доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості з орендної плати та комунальних послуг у вищевказаному розмірі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором суборенди належним чином доведений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 69 215,97 грн, з яких 54 439,95 грн - заборгованість за користування суборендним приміщенням та 14 776,02 грн - компенсації за надання комунальних послуг.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕНМАР» в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач у позовній заяві також просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 800,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правової допомоги серії АІ №1188199, виданий на ім`я адвоката Климчук О.С., договір про надання правничої (правової) допомоги №Е-110/16-02/21 від 16.02.2021 з додатковою угодою №1 від 16.02.2021 та платіжне доручення № 796 від 05.03.2021.

Зокрема у п. 1.3. та 1.6. додаткової угоди встановлено, що клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу, зокрема: складання та подання до господарського суду м. Києва і інтересах клієнта позову до ТОВ «Генерація тепла» про стягнення боргу за договором суборенди № Д01/06-18/ГТ від 01.06.2018. розмір винагороди становить 6 800,00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, у сумі 6 800,00 грн. При цьому, відповідач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат, обґрунтованої заяви про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не надав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати на правову допомогу покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНЕРАЦІЯ ТЕПЛА» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 711; ідентифікаційний код 40366015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕНМАР» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1; ідентифікаційний код 38870477) заборгованість за користування суборендним приміщенням за договором у розмірі 54 439 грн 95 грн, заборгованість за відшкодування електроенергії, експлуатаційних витрат та витрат за реактивну енергію у розмірі 14 776 грн 02 коп.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 800 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.06.2022

Суддя Л. Г. Пукшин