Рішення

від 08.06.2022 по справі 120/18035/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 р. Справа № 120/18035/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Уланівської сільської ради (далі сільська рада, відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6559 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, та зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження вищевказаного проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність позивачу.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 27.07.2021 після отримання від розробника проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність (кадастровий номер 0524884200:02:003:0305), позивачем було подано до відповідача клопотання про його затвердження у відповідності до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Однак, не отримавши жодної відповіді щодо результатів розгляду поданого клопотання, позивач 20.10.2021 звернулась до відповідача із відповідним запитом, на який отримала відповідь про те, що на засіданні 14 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради від 21.09.2021 підготовлений проект рішення щодо ініційованого нею питання не був підтриманий депутатським корпусом сільської ради, оскільки усі присутні під час голосування депутати утримались від прийняття рішення. Тобто, по суті рішення не було прийняте.

Позивач вважає, що така відмова органу місцевого самоврядування в затвердженні землевпорядної документації та передачі їй у власність земельної ділянки є протиправною, що й спонукало звернутися до суду за захистом порушених, на її думку, законних прав та інтересів.

Ухвалою від 16.12.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

28.12.2021 засобами електронного зв`язку, а 04.01.2022 поштовим зв`язком до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Вказує на те, що клопотання позивача було розглянуто на 14 сесії 8 скликання сільської ради від 21.09.2021, однак відповідний проект рішення з цього приводу не був підтриманий депутатами. У зв`язку з цим відповідач переконує, що жодної бездіяльності з приводу розгляду поданого позивачем клопотання він не вчиняв, а тому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними. Крім того відповідач наголошує на відсутності у суду підстав зобов`язувати сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, позаяк це є виключною компетенцією сільської ради.

Втім, ознайомившись із даним відзивом суд встановив, що останній поданий до суду без доказів надіслання (надання) його копії позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинні додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Враховуючи, що відповідач вказаної норми процесуального закону не дотримався і доказів надіслання позивачу копії відзиву не надав, суд не бере до уваги такий відзив, адже у разі подання його із порушенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України порядку відзив вважається недопустимою заявою по суті спору.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що 09.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 2-282/15-20-СГ, згідно якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,98 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Також судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" визначено, що Лознянська сільська рада Хмільницького району Вінницької області входить до складу Уланівської територіальної громади з адміністративним центром в селі Уланів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Держгеокадастру доручено прискорити проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та забезпечити передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України.

На виконання вказаних нормативно-правових актів та у зв`язку з утворенням Уланівської об`єднаної територіальної громади, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області передано у комунальну власність Уланівської об`єднаної територіальної громади спірну земельну ділянку. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України надані до дня набрання чинності цим пунктом (до 27.05.2021) рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Як слідує із матеріалів справи, в червні 2020 року позивачем замовлено у землевпорядної організації Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки згідно попередньо отриманого дозволу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Надалі, 27.07.2021, після отримання від розробника проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність (кадастровий номер 0524884200:02:003:0305), позивачем було подано до відповідача заяву (клопотання) про його затвердження у відповідності до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Втім, за твердженням позивача, лише 20.10.2021 за її зверненням відповідач надав їй витяг із протоколу 14 (позачергової) сесії 8 скликання Уланівської сільської ради від 21.09.2021 із якого слідує, що відповідний проект рішення щодо затвердження документації із землеустрою не був підтриманий депутатами сільської ради, у зв`язку з чим рішення по суті прийнято не було.

Вважаючи таку відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, за змістом даної статті (в редакції, яка діяла до 27.05.2021, тобто на час, коли позивач отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою), було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Із вищевикладеного слідує, що в межах процедури безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності всі дії відповідних суб`єктів цих правовідносин є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання заявником земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник на стадії подання позивачем розробленого проекту землеустрою до органу місцевого самоврядування та його розгляду Уланівською сільською радою.

Так, на час отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, частини 8 та 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) передбачали, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) було визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Отже, із вищенаведених норм Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) передбачалося, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містили. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Суд бере до уваги, що на час звернення позивача до відповідача із клопотанням про затвердження розробленого проекту землеустрою (27.07.2021) у Закон України "Про землеустрій", Земельний кодекс України було внесено зміни, а частину 8 статті 118 та статтю 186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-ІХ від 28.04.2021, проте це не звільняє відповідача від обов`язку розглянути у двотижневий строк клопотання позивача, оскільки частина 9 статті 118 ЗК України в діючій редакції чітко вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як передбачено частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на викладене, згідно діючого правового регулювання за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо затвердження проекту землеустрою чи відмови у його затвердженні органом місцевого самоврядування повинно прийматися відповідне рішення.

Як слідує із матеріалів справи, за наслідками розгляду клопотання позивача на засіданні 14 (позачергової) сесії 8 скликання Уланівської сільської ради, яке відбулась 21 вересня 2021 року, проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки не набрав необхідної кількості голосів депутатів. Зокрема, із витягу протоколу засідання сільської ради від 21.09.2021 слідує, що депутати утрималися при голосуванні за відповідний проект рішення (за 0, проти 0, утрималися 21), у зв`язку з цим рішення з даного приводу прийняте не було.

При цьому матеріали справи не містять доказів про те, що проект рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради також вносився і розглядався.

Із наведеного вбачається, що за наслідком розгляду клопотання позивача, відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення (ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані рішення про відмову у його затвердженні), що суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок про те, що протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суд вважає, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень (орган місцевого самоврядування) не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, адже результати голосування не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у затвердження проекту землеустрою" у розумінні частини 9, 10 статті 118 ЗК України.

До того ж, у межах спірних правовідносин підлягає також застосуванню і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року, згідно якого неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року констатував те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином відсутність належно оформленого рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення (ані позитивного про затвердження проекту землеустрою, ані негативного про відмову у його затвердженні), а отже своєю поведінкою допустив бездіяльність, яка виходячи із обставин справи є протиправною.

Відтак, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що належним способом захисту її порушених прав та інтересів в межах спірних правовідносин є оскарження відмови Уланівської сільської ради у затвердженні проекту землеустрою, позаяк відповідного рішення (відмови), як акту індивідуальної дії з чітко визначеними мотивами відмови у затвердженні проекту землеустрою, відповідачем прийнято не було.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач всупереч положенням частини 9 статті 118 ЗК України в межах двохтижневого строку відповідного рішення щодо затвердження проекту землеустрою або відмови у його затвердженні не прийняв, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви (клопотання) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Задоволення позовних вимог у відповідній частині саме в такий спосіб не є виходом за межі позовних вимог в розумінні частини другої статті 9 КАС України, так як стосується лише правової конкретизації обсягу захисту порушеного права.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,6559 га за кадастровим номером 0524884200:02:003:0305 та надати позивачу відповідну земельну ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, то суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене кореспондується із повноваженнями суду при вирішенні справи. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято по суті жодного з рішень про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

При цьому рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Зобов`язання у затвердженні проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання затвердити такий. Протилежний підхід призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

В даному ж випадку відповідачем жодного рішення за наслідками розгляду ініційованого позивачем земельного питання не прийнято. При цьому в суду відсутні докази про те, що відповідач аналізував обставини, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання пов`язаного із затвердження проекту землеустрою.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі N 819/654/17.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Уланівської сільської ради щодо неприйняття по суті рішення за результатами розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 , достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення із урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується частиною третьою статті 139 КАС України, згідно з якою при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2) за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уланівської сільської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 27.07.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6559 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Зобов`язати Уланівську сільську раду повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6559 га за кадастровим номером 0524884200:02:003:0305, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Лознянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, та прийняти за результатом розгляду такої заяви (клопотання) рішення із урахуванням висновків суду в цій справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.06.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Уланівська сільська рада (вул. Миру, 9, с. Уланів, Хмільницький район, Вінницька область, 22032; код ЄДРПОУ: 04331834).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович