Рішення

від 06.06.2022 по справі 280/12138/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 червня 2022 року Справа № 280/12138/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області

про визнання незаконним та скасування п. 24 рішення № 46 шістнадцятої сесій дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021

про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,000 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області відповідно до якої позивач просить про визнати незаконним та скасувати п. 24 рішення № 46 шістнадцятої сесій дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,000 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та Зобов`язати Приморську міську раду Бердянського району Запорізької області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.07.2021 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно статтей 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарствам за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с. Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер: 2324883900:02:039:0004, на підставі графічних матеріалів з позначкою бажаного місця розташування, орієнтованою площею 2,000 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він позивач, громадянин України ОСОБА_1 , 06.07.2021 звернувся до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно статтей 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарствам за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с. Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2324883900:02:039:0004, на підставі графічних матеріалів з позначкою бажаного місця розташування, що додавався до клопотання, орієнтованою площею 2,000 га. При цьому, позивач зазначає, що на чотирнадцяту сесію дев`ятого скликання Приморської міської ради Приморського району (зараз Бердянського району) Запорізької області було підготовлено та оприлюднено проект рішення № 34, яким громадянам України: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, але орієнтовною площею замість 2,0000 га - 1,5000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Лозуватка (згідно доданого до заяви графічного матеріалу) для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ:А01.03).

Під час чотирнадцятої сесії депутатами було вирішено розгляд проекту рішення № 34 залишити на доопрацювання на наступну сесію без жодних на думку позивача, законних та поважних причин (про що заявника повідомлено не було). При цьому позивач зазначає, що особа, яка доповідала питання № 34 щодо надання дозволу заявникам, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зазначила, що проект рішення був підготовлений позитивний, враховуючи те, що законних підстав у Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області для відмови заявникам не має, але на комісіях було вирішено не надавати дозвіл заявникам на виготовлення проекту землеустрою, а залишити її у комунальній власності для подальшого резервування даної земельної ділянки для громадських пасовищ, що підтверджується DVD-диском фрагменту відеозапису сесії, який додавався до позову. Тобто, на думку позивача, з доповіді провідного спеціаліста вбачалось, що розгляд клопотань позивачів щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою відкладалось на наступну сесію для подальшої відмови і їх задоволенні.

На шістнадцяту сесію дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області було підготовлено інший проект рішення № 46 (п.24 Рішення № 46), який передбачав вже відмову позивачу у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою на підставі поданого ним клопотання від 06.07.2021. Тобто, на цій же шістнадцятій сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 було прийнято рішення № 46 (п. 24, Рішення 46) про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України: п. 24 ОСОБА_1 , з таких підстав:

Відмовити громадянину України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Лозуватка (згідно доданих графічних матеріалів) для ведення особистого селянського господарства, (код згідно КВЦПЗ: А01.03)

Підстава: заявлена (згідно доданих графічних матеріалів) земельна ділянка після проведення інвентарізації буде зарезервована для створення громадських пасовищ.

Позивач вважає, що п. 24 рішення № 46 Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області прийняте на шістнадцятій сесії дев`ятого скликання є незаконним та таким, що порушують його права з таких підстав:

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема,Земельним кодексом України(далі -ЗК України) таЗаконом України "Про землеустрій".

Відповідно дост. 83 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ(далі -ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п.24 розд. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до п. в, ч.3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту "а" частини третьоїстатті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Отже, обрана та визначена на графічному матеріалі земельна ділянка є не сформованою земельною ділянкою, є комунальною власністю Приморської ОТГ згідно закону, вільною та такою, що може передаватися до приватної власності громадян для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

Крім того, позивач зазначає, що частиною 7статті 118 Земельного кодексу Українипередбачено, щовідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексурозглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, позивач зауважує, що ст.118 Земельного кодексу України передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта:

- вимогам законів;

- прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивач посилається на те, що з аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, позивач вважає, що орган орган місцевого самоврядування в 24 рішення № 46 використовує підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту, які не передбачені Законом. Зазначена підстава не містять посилань на невідповідність місця розташування обраної земельної ділянки закону, нормативно-правовим актам, генеральним планам тощо.

Намір органу місцевого самоврядування в майбутньому проінвентаризувати дану земельну ділянку для подальшого резервування для створення громадських пасовищ позивач вважає не законною та невмотивованою відмовою.

Крім того, позивач зазначає про порушення Приморською міською рад порушує 30-денний строк розгляду клопотання, та двічі виносить проекти рішень щодо його звернення на сесію, що свідчить про навмисне затягування прийняття відповідного рішення з невідомих підстав та надуманість підстав для відмови.

05 січня 2022 року вх. №615 від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, що підстава відмови позивачу відповідачем - Приморською міською радою Бердянського району Запорізької області, яка викладена у п.24 рішення № 46 шістнадцятої сесій дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,000 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 є законною та обгрунтованою з посиланням на п. 4 рішення № 53 чотирнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 30.07.2021, згідно якого контур 184 орієнтировною площею 12,7 га підлягає інвентаризації для сінокосіння та випасання худоби (угіддя пасовища) у зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

13 грудня 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11 січня 2022 року об 17 год. 00 хв.

11 січня 2022 року ухвалою суду зупинено провадження у справі до 09 березня 2022 року до 14 год. 05 хв.

Сторони та їх представники у судове засідання 09 березня 2022 року не прибули, заяв, клопотань до суду не надсилали, про причини неявки суд не повідомили.

30 травня 2022 року, засобами електронного зв`язку, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник на задоволені позовних вимог судом наполягає у повному обсязі.

06 червня 2022 року ухвалою суду поновлено провадження у справі з 06 червня 2022 року та ухвалено судом справу розглянути у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п. 10 ч.1ст. 4 КАС Україниписьмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до голови Приморської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно ст.116 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації за рахунок земель комунальної власності на території Приморської ОТГ (на території с. Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2324883900:02:039:0004, на підставі графічних матеріалів з позначкою бажаного місця розташування, що додавався до клопотання, орієнтованою площею 2,000 га.

На шістнадцятій сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 було прийнято рішення № 46 (п. 24, Рішення 46) про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України: п. 24 ОСОБА_1 , із зазначенням:

Відмовити громадянину України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована за межами населеного пункту с.Лозуватка (згідно доданих графічних матеріалів) для ведення особистого селянського господарства, (код згідно КВЦПЗ: А01.03)

Підстава: заявлена (згідно доданих графічних матеріалів) земельна ділянка після проведення інвентарізації буде зарезервована для створення громадських пасовищ.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що земельна ділянка після проведення інвентарізації буде зарезервована для створення громадських пасовищ.

Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 118 Земельного кодексу України передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта:

- вимогам законів;

- прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу зазначених норм, вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомійстатті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином орган місцевого самоврядування в 24 рішення № 46 використовує підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту, які не передбачені Законом. Зазначена підстава не містять посилань на невідповідність місця розташування обраної земельної ділянки закону, нормативно-правовим актам, генеральним планам тощо.

Намір органу місцевого самоврядування в майбутньому проінвентаризувати дану земельну ділянку для подальшого резервування для створення громадських пасовищ не може вважатися законною та вмотивованою відмовою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року справі № 21-358а13 та в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.

Отже, законодавством зобов`язано орган місцевого самоврядування розглянути клопотання громадянина в межах бажаної земельної ділянки визначеної графічними матеріалами та самим клопотанням на підставі якого надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або надати вмотивовану відмову (згідно ст.118 ЗК України), не виходячи за межі клопотання та з урахуванням розміру земельної ділянки, який зазначений в клопотанні заявником.

В свою чергу, Приморська міська рада, в якості підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказала на те, що спірна земельна ділянка після проведення інвентарізації буде зарезервована для створення громадських пасовищ, що не відповідає положенням статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, фактично позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із намірами міської ради в майбутньому оформити та використовувати земельну ділянку під громадські пасовища, на чому також наполягає відповідач у поданому відзиві.

Разом з тим, як встановлено вище судом, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка є несформованою, тобто вільною, та такою щодо якої відповідачем може бути наданий дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка є комунальною власністю Приморської ОТГ згідно закону та може передаватися до приватної власності громадян для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 у справі №815/6309/16, згідно з якими наміри узаконити виділення земельної ділянки під громадські пасовища не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого конституцією права на землю.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена п. 24 рішення № 46 Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області прийняте на шістнадцятій сесії дев`ятого скликання від 28.08.2021 не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними, що підтверджується правовими висновками, які викладені в Постанові від 06.03.2019 № 1640/2594/18 Верховного Суду та в Постанові від 23.05.2018 № 825/602/17 Верховного Суду.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні дискреційні повноваження у відповідача.

З огляду на це, саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №810/2245/18.

Підстав для повторного зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача суд не вбачає, оскільки таке не є ефективним способом відновлення порушеного права, з огляду на те, що за результатами повторного розгляду позивачу може бути знову відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що призведе до необхідності повторного звернення до суду.

Зазначене зумовлює висновки про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подачу позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2262314801.1 від 12.09.2021, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, м. Приморськ, Запорізької області, вул. Центральна, б. 7, код ЄДРПОУ 20485360) про визнання незаконним та скасування п. 24 рішення № 46 шістнадцятої сесій дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,000 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 24 рішення № 46 шістнадцятої сесії дев`ятого скликання Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 28.08.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину України: ОСОБА_1 .

Зобов`язати Приморську міську раду Бердянського району Запорізької області надати ОСОБА_1 на підставі його клопотання від 06.07.2021 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно статтей 116, 118 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарствам за рахунок земель комунальної власності Приморської ОТГ (с.Лозуватка), яка межує з земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер: 2324883900:02:039:0004, на підставі графічних матеріалів з позначкою бажаного місця розташування, орієнтованою площею 2,000 га

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інтанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 07 червня 2022 року.

Суддя Сацький Р.С