Рішення

від 07.06.2022 по справі 480/10229/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року Справа № 480/10229/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - відповідач). Свої вимоги обгрунтовує тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Втім, рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 17.06.2021 № 95 позивачу було відмовлено у задоволенні поданої заяви, у зв`язку із тим, що вказане в клопотанні бажане місце розташування земельної ділянки співпадає із сформованою земельною ділянкою площею 28,3553 га з кадастровим номером 5924786700:05:001:0397 та цільовим призначенням 01.02 - для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02). Позивач вважає таке рішення протиправним, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Просить визнати протиправною та скасувати рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області № 91 від 17.06.2021 року яким відмовлено ОСОБА_1 у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області; зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області суму судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідач діючи відповідно до вимог Земельного кодексу України, здійснив розгляд заяви позивача згідно Конституції України, Земельного кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області, затвердженого рішенням Миколаївської сільської Ради № 11 від 02 грудня 2020 року та відмовив у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Так, вказав, що сформована ділянка загальною площею 28,3553 га з кадастровим номером 5924786700:05:001:0397, до якої входить спірна земельна ділянка, в даний час знаходиться в оренді. При цьому, якщо земельна ділянка вже сформована та внесена до Державного земельного кадастру будь-яким чином, зокрема внаслідок дій особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту відведення, то немає потреби іншій особі, яка також пізніше отримала той самий дозвіл, розробляти та затверджувати інший аналогічний проект. Цей висновок також підтверджується ст. 50 Закону України "Про землеустрій", яка передбачає, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що у контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, слід зауважити, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, не потребує понесення значних правових витрат позивачем, а у додатках до позовної заяви відсутній детальний опис робіт (наданих послуг). Долучений до позовної заяви договір про надання правничої допомоги не містить посилань на конкретну справу, у рамках якої надається правова допомога. При цьому, відсутній не лише номер справи, але й сама суть позову, що не дозволяє зробити однозначного висновку, що витрати позивачем були понесені саме щодо надання правничої допомоги в цій судовій справі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, єдина виконана адвокатом робота це підготовка позовної заяви. Як наслідок, вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою і безпідставною.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач звернулась до Миколаївської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради (а.с.12).

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Миколаївської сільської ради від 17.06.2021 №91 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства" позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстави: невідповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" ), а саме вказане в клопотанні бажане місце розташування земельної ділянки співпадає із сформованою земельною ділянкою площею 28,3553 га з кадастровим номером 5924786700:05:001:0397 та цільовим призначенням 01.02 - для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02) (а.с.11).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено судом, позивач звернулась до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області із заявою щодо дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Разом з тим, згідно частин 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється серед іншого: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Як встановлено судом, у спірному рішенні, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як підставу для відмови, з посиланням на ст.79-1 Земельного кодексу України, вказано те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає місцю розташування об`єкта вимогам законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Так, відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

З матеріалів справи, а саме з нотаріально посвідченої згоди орендаря вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу земельної ділянки у розмірі 2,0 га, що складає частину земельної ділянки з кадастровим номером 5924786700:05:001:0397 (а.с. 14) .

Тобто, позивачу вже на час подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою було відомо, що земельна ділянка, на частину якої остання має намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 5924786700:05:001:0397.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України, вимоги позивача щодо стягнення на його користь судових витрат не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко