Рішення

від 07.06.2022 по справі 480/12644/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2022 року Справа № 480/12644/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12644/21 за позовом ОСОБА_1 до Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (Бездрицької об`єднаної територіальної громади) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (Бездрицької об`єднаної територіальної громади), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області викладену у листі за вих.№ 710/02-34 від 01.06.2021р., щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2,00 га для ведення особистою селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Бездрицької об`єднаної територіальної громади (Токарівської сільської ради) Сумського району Сумської області;

- зобов`язати Бездрицьку сільську раду Сумського району Сумської області (Бездрицьку об`єднану територіальну громаду), не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,7539 га з кадастровим номером 5924788300:05:005:0203, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Бездрицької об`єднаної територіальної громади (Токарівської сільської ради) Сумського району Сумської області, згідно поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 26.05.2021 року та наданого у додатку графічного матеріалу бажаного місця розташування земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.05.2021р. позивач звернувся до Бездрицької сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2,00 га, яка розташована на території Бездрицької об`єднаної територіальної громади (Токарівської сільської ради) Сумського району Сумської області. Листом від 01.06.2021р. № 710/02-34 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що відповідно до наданої управлінням культури Сумської обласної державної адміністрації інформації, зазначена земельна ділянка належить до земель історико- культурного призначення (зона археологічних досліджень), та не підлягає передачі у приватну власність. Позивач не погоджується із таким рішенням сільської ради, оскільки висновки, наведені у спірному листі, не відповідають вимогам земельного законодавства.

Ухвалою від 06 грудня 2021 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на спірній земельній ділянці знаходиться пам`ятка, яка відповідно до вимог чинного законодавства внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що унеможливлює її передачу у приватну власність. Станом на дату подання відзиву на позовну заяву ініційовано питання про виділення коштів на визначення меж пам`ятки. Відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11.03.2013№ 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501), межі пам`ятки складають 1000 метрів навколо від знахідки фрагменту ділянки археологічного культурного шару.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відмова зі сторони відповідача з окреслених в листі від 01.06.2021р. №710/02-34 підстав є протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки в ньому не зазначено будь-яку передбачену ст. 118 Земельного кодексу підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Окрім того, зазначена відповідачем інформація про наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 5924788300:05:003:0203 археологічної пам`ятки не відповідає дійсності. Так, при зверненні з позовом до суду позивачем зазначалося, що на підставі наданих самим же відповідачем документів (відповідь на адвокатський запит Бездрицької сільської ради від 22.09.2021 №1200/02-34 з додатками), передана у комунальну власність Бездрицькій сільській раді земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,5891 га з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193, була поділена на п`ять земельних ділянок з кадастровими номерами 5924788300:05:003:0201, 5924788300:05:003:0203, 5924788300:05:003:0199, 5924788300:05:003:0205, 5924788300:05:003:0202, на які 05.12.2019 року було зареєстроване право комунальної власності, та відповідно кадастровий номер 5924788300:05:003:193 був анульований. Отже, колись існуючий єдиний масив земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 площею 14,5891 га (даного об`єкту вже не існує), мав цільове призначення ділянки - 16.00 - землі запасу, категоріяземель-землі сільськогосподарського призначення. Згідно витягу з реєстру (надано до суду у додатку до позовної заяви) було зазначення, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 не зареєстровано відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки. Вищезазначені факти, хоч вже і не є актуальними (адже вищезазначена земельна ділянка є анульованою, на її місці утворено 5 нових земельних ділянок), але додатково підтверджують відповідність земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0203 умовам безоплатної передачі у власність саме з метою ведення особистого селянського господарства як ділянки сільськогосподарського призначення, і тим паче умовам, необхідним для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. У приєднаних до відзиву відповідача документах, а саме у листі «Про надання інформації» № 16/1539 за 30.08.2019 р. від Управління культури СОДА зазначається про наявність на земельній ділянці саме з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 пам`ятки археології «Поселення». Але ж дана земельна ділянка була значної площі - 14,5891 га, що жодним чином не встановлює інформацію, що саме на запитуваній ОСОБА_1 ділянці наявна будь-яка пам`ятка.

Від представника відповідача надійшло заперечення, в якому зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193, після поділу якої утворилася, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5924788300:05:003:0203 (далі також - спірна земельна ділянка), знаходиться пам`ятка культурної спадщини Поселення, що розташоване на західній околиці села Токарі. Розпорядженням Представника Президента України від 19.07.1994 № 227 пам`ятку культурної спадщини Поселення, що розташоване на західній околиці села Токарі, взято на облік як пам`ятку археології, та відповідно до наказу Міністерства культури, молоді та спорту від 10.02.2020 № 630 включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення (охорон. № 4458-См) (посилання на текст наказу на офіційній сторінці Міністерства культури та інформаційної політики України https://mkip.qov.ua/content/nakazi-nnkip-ta-nnkms.htnnl). Отже спірна земельна ділянка, як частина земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 на якій знаходиться пам`ятка, яка відповідно до вимог чинного законодавства внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, не може передаватися у приватну власність. Відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501) межі пам`ятки складають 1000 метрів (площа квадрата зі стороною 1000 м складає 100 га) навколо від знахідки фрагменту ділянки археологічного культурного шару, що. у свою чергу, свідчить про недоцільність посилання представника позивача на, нібито, відсутність пам`яток археології на спірній земельній ділянці, оскільки площа земельної діялнки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 до поділу складала лише 14,5891 га.

Від представника позивача надійшла заява про аргументацію позиції сторони позивача, в якій зазначає, що жодних належних доказів і роз`яснень, які б підтверджували знаходження пам`ятки археології або ж меж території пам`ятки саме на земельній ділянці з кадастровим номером 5924788300:05:005:0203, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 26.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Бездрицької об`єднаної територіальної громади (в особі Бездрицької сільської ради) Сумського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,00 га, яка розташована на території Бездрицької об`єднаної територіальної громади (Токарівської сільської ради) Сумського району Сумської області. До клопотання були подані всі необхідні та передбачені законодавством документи, а саме документи, що посвідчують особу та графічний матеріал з Публічної кадастрової карти, на якому зазначено визначене місце розташування земельної ділянки. На доданому до клопотання графічному матеріалі було зазначено бажане місце розташування вільної земельної ділянки, кадастровий номер 5924788300:05:003:0203, площу ділянки - 1,7539 га, та цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки які не надані у власність або в користування громадянам та юридичним особам) (а.с.11,12).

Листом від 01.06.2021р. № 710/02-34 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що відповідно до наданої управлінням культури Сумської обласної державної адміністрації інформації, зазначена земельна ділянка належить до земель історико- культурного призначення (зона археологічних досліджень), та не підлягає передачі у приватну власність (а.с.13).

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом «б» ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені вказаною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 у справі за №360/536/17-а, та інших.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд робить висновок, що процедура одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства розпочинається із подання громадянином відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, приймає відповідне рішення на пленарному засіданні відповідної ради.

Оцінюючи підстави для відмови позивачеві в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею до 2га, що зазначені в оскаржуваній відмові , викладеній у листі за вих.№710/02-34 від 01.06.2021р., суд керується такими мотивами.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 19 ЗК України однією із категорій земель є землі історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом (ч. 3 ст. 54 ЗК України).

Частиною 1 ст. 34Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Аналіз норм ст. 53 ЗК України та ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою для віднесення земель до категорії історико-культурного призначення є знаходження на таких землях охоронюваних об`єктів, у спірному випадку - охоронюваної археологічної території.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" топографічно визначені території чи водні об`єкти, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відтак, для надання певній території правового режиму "охоронюваної археологічної території" обов`язковою є умова знаходження на такій території об`єкта культурної спадщини (зокрема археологічного об`єкта). Лише тоді, за встановленою Урядом процедурою територія може набути правового режиму «охоронюваної археологічної території".

За змістом норми абз. 9 ст. 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" об`єкт археологічної спадщини (далі - археологічний об`єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов`язані з ними території чи водні об`єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність.

Згідно з абз. 3 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт археологічної спадщини (археологічний об`єкт) охоплюється більш широким поняттям "об`єкт культурної спадщини".

Отже, при наданні оцінки правовому режиму земельної ділянки з метою її ідентифікації як такої, що відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, визначальним є дослідження та встановлення факту знаходження на такій землі об`єкту культурної спадщини, у даному випадку археологічного об`єкту, а також оцінка факту формування охоронюваної археологічної території у місці знаходження археологічного об`єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 3 розділу 1 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013р. № 158, система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до п.п. 1, 4 розділу 2 Порядку № 158 взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації.

Норми розділу 3 Порядку № 158 передбачають оформлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини (археологічний об`єкт).

Після оформлення облікової документації, відбувається розгляд питання про включення об`єкта до числа об`єктів культурної спадщини який завершується прийняттям рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру (розділу 4 Порядку № 158).

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють правовідносини щодо набуття певним об`єктом правового режимуоб`єкта культурної спадщини (археологічного об`єкта), прийняття відповідних рішень з цього приводу, обліку об`єктів, суд зазначає, що належними та допустимими доказами віднесення об`єкта до пам`ятки археології можуть бути відомості із Реєстру чи відповідна облікова документація об`єкту.

Лише у разі підтвердження зазначеними доказами правового режиму об`єкту культурної спадщини (археологічного об`єкту), земельна ділянка, на якій такий об`єкт знаходиться, може бути віднесена до категорії земель історико-культурного призначення із внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються у тому числі на підставі письмових доказів.

Статтями 73 та 74 КАС України передбачено такі властивості доказів як їх належність та допустимість.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Водночас будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт віднесення бажаної позивачем земельної ділянки саме до категорії земель історико-культурного призначення, стороною відповідача не надано. Тобто при розгляді цієї справи відповідачем не доведено того, що бажана для позивача земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення.

Як вбачається із копії листа Управління культури Сумської обласної державної адміністрації від 30.09.2021р. №15.2/1277, направленого до Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, опрацювавши наявні матеріали: Перелік пам`яток Сумської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, «Звід пам`яток історії та культури України. Сумська область» тощо, на зазначених земельних ділянках знаходиться пам`ятка культурної спадщини - «Поселення», що розташоване на західній околиці села Токарі, згідно з розпорядженням Представника Президента України від 19.07.1994 №227 взято на облік як пам`ятку археології та відповідно до наказу Міністерства культури, молоді та спорту від 10.02.202 № 630 включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення (охорон. № 4458-См).

Станом на час підготовки листа рішення органом охорони культурної спадщини про визначення меж території пам`ятки археології (охорон. № 4458- См) не приймалося, тому згідно з пунктом 12 розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (зі змінами), до прийняття рішення про визначення меж території пам`ятки її межі визначаються відповідно для пам`яток археології, зокрема для поселень - 1000 метрів навколо від знахідки фрагменту ділянки археологічного культурного шару.

З огляду на викладене, для з`ясування території поширення поселення (його площі) на вказаних у листі земельних ділянках, кадастрові номери - 5924788300:05:003:0201; 5924788300:05:003:0203; 5924788300:05:003:0199; 5924788300:05:003:0205;5924788300:05:003:0202, рекомендовано залучити фахівця-археолога.

При цьому суд зауважує, що зі змісту листа від 01.06.2021р. №710/02-34 Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою позивачу, не зазначено будь-яку передбачену ст. 118 Земельного кодексу підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Щодо зазначення відповідачем інформації про наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 5924788300:05:003:0203 археологічної пам`ятки суд вважає необхідним відмітити наступне.

Так, при зверненні з позовом до суду позивачем зазначалося, що на підставі наданих самим же відповідачем документів (відповідь на адвокатський запит Бездрицької сільської ради від 22.09.2021 №1200/02-34 з додатками), передана у комунальну власність Бездрицькій сільській раді земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,5891 га з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193, була поділена на п`ять земельних ділянок з кадастровими номерами 5924788300:05:003:0201, 5924788300:05:003:0203, 5924788300:05:003:0199, 5924788300:05:003:0205, 5924788300:05:003:0202, на які 05.12.2019 року було зареєстроване право комунальної власності, та відповідно кадастровий номер 5924788300:05:003:193 був анульований.

Отже, колись існуючий єдиний масив земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 площею 14,5891 га (даного об`єкту вже не існує), мав цільове призначення ділянки - 16.00 - землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з витягом з реєстру було щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 не зареєстровано відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки.

У листі «Про надання інформації» № 16/1539 за 30.08.2019 р. від Управління культури СОДА зазначається про наявність на земельній ділянці саме з кадастровим номером 5924788300:05:003:0193 пам`ятки археології «Поселення».

Оскільки ця земельна ділянка була значної площі - 14,5891 га, то вказаний вище лист не є беззаперечним доказом того, що саме на запитуваній ОСОБА_1 ділянці наявна будь-яка археологічна пам`ятка.

Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру нерухомих пам`яток України місцерозташуванням пам`ятки археології з Охор. № 4458-См визначено «західну околиця села» записи стосовно перебування відповідної археологічної пам`ятки земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:003:0203 у Державному реєстрі нерухомих пам`яток відсутні.

Відповідно до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 5924788300:05:003:0203 категорія ділянки - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки які не надані у власність або в користування громадянам та юридичним особам), форма власності - комунальна, жодні обмеження чи обтяження відсутні.

Статтею 22 Земельного кодексу передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Крім того, частиною І наказу Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» № хі011-10 від 23.07.2010 передбачено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Отже, запитувана позивачем ділянка відноситься за показниками, визначеним в наказі Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» №z1011-10 від 23.07.2010р., значенню за категорією «секції К» - землі запасу саме в межах складу «секції А» - земель сільськогосподарського призначення. Натомість землі історико-культурного призначення відповідають згідно з цим актом «сектору в», номерне позначення класифікатора якого - 08.01 - 08.04.

Більше того, згідно з ч. 1 ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.

Відтак, навіть віднесення земельної ділянки до категорії історико-культурного призначення не у кожному випадку є беззаперечною підставою для відмови у наданні відповідного дозволу на виготовлення документації із землеустрою з метою її безоплатної приватизації адже рішення щодо передачі у власність такої земельної ділянки приймається із урахуванням висновків (погодження) уповноважених органів державної влади.

Водночас суд наголошує, що всі обставини, які враховуються при ухваленні рішення суб`єктом владних повноважень, мотиви його прийняття, мають зазначатися в самому рішенні. Тобто підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки мають бути пояснені у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви, якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин, повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами, які чітко зазначені в рішенні.

Такий висновок узгоджується також із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Надавши оцінку підставам для прийняття відповідачем оскаржуваної відмови, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладеної у листі за вих.№710/02-34 від 01.06.2021р., суд дійшов висновку, що її прийнято без урахуванням усіх обставин, що мали значення при його ухваленні. Це є підставою для визнання такої відмови протиправною.

Щодо вимоги зобов`язального характеру,то суд зазначає таке.

Наслідком визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою судом у цій справі є те, що клопотання позивача про надання такого дозволу залишається нерозглянутим.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.

Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України, згідно із якою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Виходячи із обставин цієї справи, суд встановив, що оскаржувана відмова не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, оскільки рішення органом охорони культурної спадщини про визначення меж території пам`ятки археології (охорон. № 4458- См) не приймалося та листом Управління культури Сумської обласної державної адміністрації від 30.09.2021р. №15.2/1277, направленим до Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, для з`ясування території поширення поселення (його площі) на вказаних у листі земельних ділянках, кадастрові номери - 5924788300:05:003:0201; 5924788300:05:003:025924788300:05:003:0199; 5924788300:05:003:0205;5924788300:05:003:0202, рекомендовано залучити фахівця-археолога, чого зроблено не було.

Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність відмови, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу.

За цих обставин і враховуючи, що законом чітко визначено порядок отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти відповідний орган влади. Тому в цій частині позов не може бути задоволений. Водночас суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги зобов`язального характеру у спосіб покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, щокожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності454 покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами 3,4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, зазначеними положеннями КАС України передбачені вимоги щодо документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката.

У якості підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу, представник позивача надав договір про надання правничої допомоги від 24.03.2021, укладеного між адвокатом Нежевело Валентиною Вікторівною, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000549 від 1.10.2018р., виданого на підставі рішення Ради адвокатів Сумської обласної №21, з однієї сторони як виконавець, та клієнтом ОСОБА_1 . Предметом договору є надання адвокатом послуг за плату, коли замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, за дорученням і за рахунок клієнта (замовника) необхідних юридичних дій правового характеру. З договору вбачаєть, що сторони дійшли згоди про внесення оплати за правове супроводженні по суті і у межах даного договору в розмірі до 5000 грн. одноразового внеску будь яким платіжним способом.

Також позивачем надано акт приймання - передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу (детальний опис) від 20.01.2022 р., з якого вбачається, що на підставі договору про правничу допомогу від 24.03.2021р„ фактично виконаної роботи і наданих адвокатських послуг, на підтвердження в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, склали цей акт про те, що адвокатом виконані зобов`язання відповідно до умов домовленості та правничого призначення, а замовник (клієнт) прийняв надані послуги, а саме: консультація з правових питань щодо вирішенні спору; формування позовної заяви до суду; ознайомлення з відзивом на позовну заяву та відпрацювання правової позиції за результатами отриманої від відповідача інформації; підготовка, оформлення та формування відповіді на відзив, з формування додатків; узгодження, підготовка, формування, оформлення та складання акту приймання - передачі (звіт) виконаних робіт за договором про правничу допомогу з детальним описом роботи та послуг адвоката. За умови витрачення кількогодин за правничу допомогу станом на 20.01.2022р. на суму (06.40 х 900.00) = 5760.00 грн., та враховуючи домовленість і фактичну оплату в розмірі 5'000.00 грн., за основу приймається фактично внесена сума оплати за правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000.00 грн.

Окрім того, позивачем надано розрахункову квитанцію серії НВВ № 24.11/2021, з якої вбачається, що позивачем фактично внесена аплата адвокату Нежевело В.В. в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2500 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 454 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (Бездрицької об`єднаної територіальної громади) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі за вих.№ 710/02-34 від 01.06.2021р., у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Бездрицької об`єднаної територіальної громади (Токарівської сільської ради) Сумського району Сумської області.

Зобов`язати Бездрицьку сільську раду Сумського району Сумської області (вул. Жовтнева, 2,с. Бездрик,Сумський район, Сумська область,42350, код ЄДРПОУ 05383313) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.05.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2 га, яка розташована на території Бездрицької об`єднаної територіальної громади (Токарівської сільської ради) Сумського району Сумської області, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Жовтнева, 2,с. Бездрик,Сумський район, Сумська область,42350, код ЄДРПОУ 05383313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн.) 00коп. та 2500 (дві тисячі п`ятсот грн.)00коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова