Постанова

від 07.06.2022 по справі 400/3102/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року справа №400/3102/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/3102/21 (головуючий суддя І інстанції Зеленов А.С.), складене у повному обсязі 21 травня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль Техно» про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 до Донецького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області із заявою, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль Техно», застосованого рішенням від 15.03.2021 № 8, яке знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1-В (а.с. 2-3).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 57-59).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянтом зазначено, що фахівцями позивача під час проведення перевірки було встановлено порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону № 481. Таким чином вважає, що, відповідно до п.п. 94.2.4 п. 94.2 ст. 94, п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, було правомірно прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків до відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.

Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 22 грудня 2021 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Головне управління ДПС у Миколаївській області, є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України. Позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" (далі - відповідач) зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 40356946), за юридичною адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд.1, що підтверджено роздруківкою з безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.47).

Наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 23.02.2021 № 463-п призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Євростиль Техно (а.с.8).

Посадовими особам позивача видано направлення на проведення перевірки № 478/14-29-09-02-10, № 479/14-29-09-02-10, № 480/14-29-09-02-10 від 24 лютого 2021 року (а.с.1, 6,7).

Під час здійснення фактичної перевірки відповідача посадовими особами позивача вказано на зберігання дизельного пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, що відображено в акті перевірки від 09.03.2021 № 2060/14-29-09-02-11/403569946 (а.с.9-14).

15.03.2021 в.о. начальника ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" № 8 відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України (а.с.4).

На виконання вимог ст. 94 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно".

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 400/1626/21 заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області залишено без руху. Заявника зобов`язано подати до Миколаївського окружного адміністративного суду докази сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. до 12:00 17.03.2021 (а.с.53-54).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 400/1626/21 в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням від 15.03.2021 № 8, повернуто (а.с.55-56).

Враховуючи наведене, ГУ ДПС у Миколаївській області 5 травня 2021 року звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків не є правомірним, оскільки наказ на проведення перевірки товариства є скасованим судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції по суті вимог з наступних підстав.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України занотовано, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України. За цією нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п. 94.19.1 ст. 94 Податкового кодексу України).

Провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 КАС України здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За змістом ч. 7 ст. 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

В свою чергу, нормами ч. 5 ст. 283 КАС України встановлено, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку.

Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих самих підстав.

За встановлених у цій справі обставин звернення ГУ ДПС у Миколаївській області до суду із позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства, накладеного рішенням виконуючого обов`язки начальника ГУ ДПС у Миколаївській області від 15.03.2021 № 8 відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України, лише 5 травня 2021 року, тобто після спливу строку у 96 годин, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення керівника, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 Податкового кодексу України.

При цьому, станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 20 березня 2021 року.

Обставини ж звернення позивача до суду із заявою в порядку ст. 283 щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у строк, встановлений пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, та подальше повернення заяви судом і на які посилається ГУ ДПС у Миколаївській області як на підставу для звернення до суду із даним позовом, не змінюють порядку застосування адміністративного арешту майна, дотримання якого є передумовою для забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 05 травня 2018 року у справі № П/811/1766/17, від 13 серпня 2018 року у справі № 820/816/17, від 19 червня 2018 року у справі № 820/818/17 від 22 травня 2018 року у справа № 820/2040/17.

Таким чином суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль Техно» про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/3102/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2022 року.

Судді Г.М. Міронова

А.А. Блохін

І.В. Геращенко