Рішення

від 09.05.2022 по справі 369/8235/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8235/21

Провадження № 2/369/1486/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року позивач звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вказаним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з 14.10.2013 року по 30.03.2018 року. 30 березня 2018 року згідно наказу №66-ВК про припинення трудового договору від 28 березня 2018 року впозивач звільнилася з роботи, з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін. У день її звільнення з роботи відповідач був зобов`язаний провести з нею повний розрахунок, зокрема виплатити заборгованість по заробітній платі у розмірі 35720,50 грн. Натомість, у порушення вимог трудового законодавства, відповідач ні у день її звільнення, ні у наступні місяці не провів з нею повного розрахунку. Тому у жовтні 2019 року вона змушена була звернутися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2019 року з відповідача стягнено на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 35720,50 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 102645,72 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 102645,72 грн. змінено та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 150283,20 грн. Незважаючи на вказані судові рішення, повний розрахунок по заробітній платі відповідачем проведено лише 21.03.2021 року, що підтверджується випискою (довідкою) АТ КБ «Приватбанк» по її картковому рахунку за період з 21.03.2021 року по 24.03.2021 року. У частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 150283,20 грн. рішення суду відповідачем до теперішнього часу не виконано. Зазначає, що кількість робочих днів, на які відповідачем затримано повний розрахунок за період з 19 березня 2019 року по 21 березня 2021 року (включно) становить 502 дні, а саме: з 19 березня по 31 грудня 2019 року 198 днів (березня 2019 року 9 днів; квітень 2019 року 20 днів; травень 2019 року -22 дні; червень 2019 року -18 днів; липень 2019 року 23 дні; серпень 2019 року 21 день; вересень 2019 року -21 день; жовтень 2019 року 22 дні; листопад 2019 року 21 день; грудень 2019 року 21 день); : з 01 січня по 31 грудня 2020 року 251 день (січень 2020 року 21 день; лютий 2020 року 20 днів; березня 2020 року 21 день; квітень 2020 року 21 день; травень 2020 року - 19 днів; червень 2020 року - 20 днів; липень 2020 року - 23 дні; серпень 2020 року 20 днів; вересень 2020 року - 22 дні; жовтень 2020 року 21 день; листопад 2020 року 21 день; грудень 2020 року 22 дні); з 01 січня по 21 березня 2021 року 53 дні (січень 2021 року 19 днів; лютий 2021 року 20 днів; березня 2021 року 14 днів (1-5, 9-12, 15-19 березня 2021 року)). Розмір її середньогодинного заробітку, встановлений постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року складає 78,60 грн. Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2019 року по 21 березня 2021 року (включно) складає 315657,60 грн. Просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2019 року по 21 березня 2021 року у розмірі 315657,60 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

22.06.2021 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Усатова Д.Д. по справі відкрито спрощене провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 року, ухвалою від 20.10.2021 суддею Фінагеєвою І.О. прийнято справу до свого провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відкрите судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та письмові пояснення, згідно яких просила суд її позовні вимоги до ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 березня 2019 року по 21 березня 2021 року у розмірі 315657,60 грн. задовольнити у повному обсязі.

У відкрите судове засідання представник відповідача ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не з`явився по невідомим для суду причинам, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8ст.178ЦПКУкраїни у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимогст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з 14.10.2013 року по 30.03.2018 включно.

Трудові відносини припинились 30.03.2018 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 35720,50 грн.

18.03.2019 року заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/13322/19 позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 : нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 35720,50 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 102645 грн. 72 коп.

11.09.2019 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищезазначене заочне рішення задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2019 року змінено в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року у розмірі 102645 грн. 72 коп. та стягнено з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2018 року по 18 березня 2019 року в розмірі 150283 грн. 20 коп.

22.03.2021 ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» виплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 35720,50 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача від 07.06.2021 року.

Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення 30.03.2018 року, яка була сплачена тільки 22.03.2021 року, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати в день звільнення.

Відповідно до ст.47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Системний аналіз вищевикладених правових норм дозволяє суду дійти висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач не надав доказів на користь протилежного.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.

З наведеного суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 19.03.2019 по 21.03.2021 включно, в порядку, визначеномуПостановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100(далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.

Середньогодинна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням складала 78,60 грн., що підтверджується копією довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 20.02.2019 року № 38139 та зазначено у постанові Київського апеляційного суду від 11.09.2019 року.

Кількість робочих днів, на які відповідачем затримано повний розрахунок за період з 19 березня 2019 року по 21 березня 2021 року (включно) становить 502 дні, а саме: з 19 березня по 31 грудня 2019 року 198 днів (березня 2019 року 9 днів; квітень 2019 року 20 днів; травень 2019 року -22 дні; червень 2019 року -18 днів; липень 2019 року 23 дні; серпень 2019 року 21 день; вересень 2019 року -21 день; жовтень 2019 року 22 дні; листопад 2019 року 21 день; грудень 2019 року 21 день); : з 01 січня по 31 грудня 2020 року 251 день (січень 2020 року 21 день; лютий 2020 року 20 днів; березня 2020 року 21 день; квітень 2020 року 21 день; травень 2020 року - 19 днів; червень 2020 року - 20 днів; липень 2020 року - 23 дні; серпень 2020 року 20 днів; вересень 2020 року - 22 дні; жовтень 2020 року 21 день; листопад 2020 року 21 день; грудень 2020 року 22 дні); з 01 січня по 21 березня 2021 року 53 дні (січень 2021 року 19 днів; лютий 2021 року 20 днів; березня 2021 року 14 днів (1-5, 9-12, 15-19 березня 2021 року)).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 315657,20 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на тривалість робочого дня та множенням на кількість робочих днів затримки, тобто 74,60 грн. х 8 год. х 502 дні = 315657,6 грн.).

Разом з тим, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахункупри звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, та зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також відступила і від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеністаттею 116 КЗпП України.

Суд вважає, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суд бере до уваги таке.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, ураховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача у сумі 315657,60 грн., адже його розмір є вочевидь не співмірним із сумою заборгованості по заробітній платі у розмірі 35720,50 грн., яка не була виплачена в день звільнення позивача з роботи.

За таких обставин, з урахуванням розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 35720,50 грн., що дорівнює розміру заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2160113926.1 від 14.06.2021 у сумі 3156,58 грн., який відповідно дост. 141 ЦПК Українипідлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 357,00 грн.

Керуючись ст.2,12,13,81,141,223,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2019 року по 21.03.2021 включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, у розмірі 35720,50 (тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять гривень п`ятдесят копійок) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 357,00 (триста п`ятдесят сім) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Інформація провідповідача: Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», адреса місцезнаходження: 93403, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ: 33270581.

Суддя: І.О. Фінагеєва