Вирок

від 09.06.2022 по справі 727/4310/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/4310/22

Провадження № 1-кп/727/274/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: ОСОБА_1

За участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62022240050000050 від 23.02.2022 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, розлученого, учасника бойових дій, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 у лютому 2022 року вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби при наступних обставинах:

Так, наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 від 30.03.2017 року №89 солдат ОСОБА_4 був зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 30.03.2017 року №54-РС на посаду механіка-водія гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини польова пошта НОМЕР_1 .

Відповідно до положень п.3 ч.9 ст.1, п.2 ч.1 ст.24 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Отже, з моменту прийняття на військову службу за контрактом солдата ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_3 він набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного громадянина України захищати Вітчизну, суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

17 березня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014, відповідно до якого в Україні настає особливий період.

14 квітня 2014 року виконуючий обов`язки Президента України видав Указ Президента України № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, тобто поняття «особливого періоду» є значно ширшим у своєму розумінні, ніж поняття «періоду мобілізації людських ресурсів», про терміни якої йдеться в Указах Президента України: особливий період не закінчується у момент закінчення мобілізації, що визначений Указами Президента України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід прийти до висновку, що солдат ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в час дії особливого періоду.

Зокрема встановлено, що солдат військової служби за контрактом, який проходить військову службу на посаді механіка-водія2-гогірсько-штурмовоговідділення 2-гогірсько-штурмовоговзводу 3-оїгірсько-штурмовоїроти військовоїчастини НОМЕР_3 ОСОБА_4 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_3 о 08 год. 30 хв. 04 лютого 2022 року самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та вибув до місця свого постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,де проводить службовий час на власний розсуд не пов`язаний з проходженням військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні дезертирства визнав повністю і суду пояснив, що дійсно при вказаних в обвинуваченні обставинах ухилився від несення військової служби. У вчиненому щиро кається.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що орган досудового розслідування правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.408 ч. 3 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення те, що даний злочин відноситься до категорії тяжких, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, є учасником бойових дій, за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд враховує, що ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаявся.

Наведену обставину суд, на підставі ст.66 КК України, визнає такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлені.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та особу винного, керуючись принципомсправедливості та індивідуалізації призначення покарання,суд приходить до висновку про можливість обрання обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції статті обвинувачення.

При цьомусуд враховує положення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

У справі «Гарькавий проти України» (рішення від 18.02.2010) Європейський суд з прав людини зазначив, «що, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Це право є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Суд нагадує, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція».

Тому, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши відносно нього ст.ст. 75, 76 КК України та звільнивши від призначеного покарання з випробуванням.

Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_4 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 484 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 ч. 3 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнитивід призначеногойому покаранняз випробуваннямз іспитовимстроком на2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов`язавши його протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1