Постанова

від 07.06.2022 по справі 757/50608/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/50608/20 Головуючий у суді першої інстанції - Григоренко І.В.

Номер провадження № 22-ц/824/4571/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідача): Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «В. і П.», Приватне акціонерне товариство «Інформаційно-видавнича група «Телеграфь», Приватне акціонерне товариство «Велта», Повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2016 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та запису про право власності №16221170 від 31 серпня 2016 року, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2016 року.

Одночасно з позовною заявою представником позивача - адвокатом Алєксєєвим Д.М. було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .

Свої вимоги заявник мотивував тим, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи з предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову у вказаній справі, адже існує ризик вчинення в подальшому відповідачем як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на відчуження спірного житлового приміщення.

Враховуючи, викладене в заяві, ОСОБА_2 просив суд:

1. заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових драв, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкту нерухомості: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71134580000) та їх відчуження;

2. накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71134580000), що належить ОСОБА_1 ;

3. заборонити ОСОБА_1 виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71134580000), а також без дозволу ОСОБА_2 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року задоволено заяву представника позивача Алєксєєва Д.М. про забезпечення позову.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач у справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ОСОБА_2 вже звертався до суду із аналогічними позовами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірної квартири та рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року було відмовлено у задоволенні таких вимог.

Таким чином, апелянт вважає, що з часу набуття у вересні 2016 року квартири у власність, не дивлячись на наявність двох судових проваджень, що тривали близько 4 років, ОСОБА_1 жодних дій, пов`язаних з відчуженням спірної квартири не вчиняв, а тому висновок суду першої інстанції, що арешт є необхідним заходом забезпечення позову обставинам справи не відповідає, є передчасним та ґрунтується лише на припущеннях заявника.

Крім того, апелянт вважає не співмірним обраний спосіб забезпечення позову заявленим позовним вимогам, оскільки ні позивачем, ні судом не доведено, що ОСОБА_1 вчиняє будь-які дії, що направлені на відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що могло б утруднити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Враховуючи вказане вище, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

11 лютого 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , відповідно до якого останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та вказує, що дійсно звертався із позовами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірної квартири, протепідставами для відмови у таких позовах було невірний вибір відповідача, а той факт, що ОСОБА_1 досі не було відчужено квартиру не означає, що її не може бути відчужено у майбутньому під час розгляду даної справи.

Разом з тим ОСОБА_2 вважає, що вжиті заходи забезпечення позову є цілком обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами та з урахуванням предмета спору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 у відзиві просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_5 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та зазначив, що повністю погоджується із ухвалою суду першої інстанції, оскільки вона винесена щодо предмета спору та забезпечує позов, тобто заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву про забезпечення позву мотивував своє рішення тим, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки існує ризик відчуження майна, яке є предметом оспорюваного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Судом першої інстанції зазначено, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що між сторонами справи виник спір щодо правомірності реєстрації права власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 .

Так, позивачем ОСОБА_2 було заявлено наступні позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2016 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та запису про право власності №16221170 від 31 серпня 2016 року, здійсненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 вересня 2016 року (а.с.1-5).

Крім того, із тексту заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_2 просив : 1) заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових драв, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо об`єкту нерухомості: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71134580000) та їх відчуження; 2) накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71134580000), що належить ОСОБА_1 ; 3) заборонити ОСОБА_1 виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71134580000), а також без дозволу ОСОБА_2 вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами (а.с.6-9).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року задоволено заяву представника позивача Алєксєєва Д.М. про забезпечення позову.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 (а.с.63-66).

Враховуючи зазначені обставини, а також предмет позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки позивач оскаржує саме правомірність державної реєстрації права власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 на підставі відповідних рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_1 правомірно набув право власності на спірну квартиру й приватний нотаріус відповідно до вимог закону правомірно зареєстрував право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу, що вказане спірне питання буде вирішено судом при розгляді по суті по справи.

Апеляційний суд сприймає критично доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач вже звертався із аналогічними позовними заяви та йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки як встановлено судом, позивачем було обрано неналежного відповідача, зокрема у цивільній справі №757/61628/18.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії щодо відчуження спірної квартири, а тому і відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, то апеляційний суд керується наступним.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає загрозу відчуження спірного майна на користь третій осіб.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, не позбавляє відповідача права володіння та користування майном, а лише обмежує його право розпорядження вказаним майном до часу ухвалення судом рішення у вказаній справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 08 червня 2022 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв