Вирок

від 09.06.2022 по справі 554/3925/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 554/3925/22

Дата документу 09.06.2022

В И Р О К

Іменем України

09 червня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022170000000073 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого судовим розпорядником у верховному суді «ДНР», одруженого, не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 438 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Обвинувачений ОСОБА_7 , визнав правомірною збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році та визнав правомірною тимчасову окупацію частини території України, а також вчинив державну зраду, а саме будучи громадянином України вчинив діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшовши на бік ворога в умовах воєнного стану.

Він же, будучи громадянином України та перебуваючи на території Донецької і Сумської областей, маючи досвід військової служби, в порушення Конституції та законів України, вчинив злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Вказані кримінальні правопорушення вчинив за таких обставин.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй. До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн засновниць, а також інші країни світу. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української РСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.

Згідно з п. п. 1 і 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 і 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно з ст. ст. 132 і 134 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації (далі - зс рф) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і зс рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та зс рф вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів. При цьому, вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків й інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи Генерального штабу зс рф, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб зс рф розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів зс рф. У подальшому представниками влади рф вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.

Також представниками влади і зс рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави. Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та зс рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією здійснення терористичної діяльності, повинні створити враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та зс рф, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування. Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове й матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та зс рф.

Основними завданнями учасників цих терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Таким чином, «ДНР» і «ЛНР» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.

07 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО). 13 квітня 2014 року, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного російською федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року № 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.

Керівники терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» за сприяння та координації представників влади рф провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».

Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», і регулярні збройні формування рф та військовослужбовці зс рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації рф, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія рф розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; рф чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою зс рф, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони рф, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам рф, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також за допомогою окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами рф та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року рф визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині президент рф оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. У подальшому зс рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Обвинувачений ОСОБА_7 ,визнаючи правомірноюзбройну агресіюрф протиУкраїни,розпочату у2014році татимчасову окупаціючастини територіїУкраїни,у періодз вересня2014року по03лютого 2015року,перебуваючи натериторії Донецькоїобласті, брав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування «1-ої окремої мотострілецької Слов`янської бригади Донецької народної Республіки (військова частина № НОМЕР_1 )». Так, у вересні 2014 року ініціативно вступив до складу НЗФ, що дислокувалося у м. Кальміуське (раніше м. Комсомольське) Донецької області, яке у листопаді 2014 року увійшло до складу НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина № НОМЕР_1 )», після чого 06 грудня 2014 року начальником штабу військової частини № НОМЕР_1 йому був виданий військовий квиток серії НОМЕР_2 , згідно з яким він поступив на військову службу 14 листопада 2014 року в зв`язку з укладенням контракту на посаду водія, військове звання рядовий, а 03 лютого 2015 року його було звільнено з військової служби та з метою постановки на військовий облік направлено до військового комісаріату АДРЕСА_3 .

Він же, маючи відповідно до ст. 65 Конституції України обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свідомо його порушуючи, діючи в період збройного конфлікту, в умовах військового стану, вирішив прийняти участь у бойових діях на боці ворога - рф, вступив на його територію і в стан розташування його військ зс рф для сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Так, у період з 25 по 26 лютого 2022 року, у невстановлений органом досудового розслідування час, він прибув до місця дислокації незаконного збройного формування (далі - НЗФ) « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (військова частина № НОМЕР_1 ), що в АДРЕСА_3 , для подальшої активної участі в діяльності незаконного збройного формування «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР». Прибувши до зазначеного місця дислокації для подальшої активної участі в діяльності НЗФ «4-й ОМБ 119 полку НМ ДНР», отримав військову форму та речове майно, та був призначений на посаду командира 1 відділення 1 взводу 1 роти у званні рядовий. До складу цього відділення входило 7 осіб - 1 командир відділення, 3 стрілка, 1 кулеметник, 1 гранатометник, 1 помічник гранатометника. Отже, обвинувачений ОСОБА_7 , 25 лютого 2022 року, діючи умисно, розпочав приймати участь у діяльності НЗФ - «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР».

У період з 26 лютого по 02 березня 2022 року, він же, на території с. Самсонове Новоазовського району Донецької області у складі підрозділу вказаного НЗФ, пройшов навчання з вогневої підготовки (збирання і розбирання автоматичної зброї), отримав зброю - АК-74 з комплектом боєприпасів, штик-ніж та ніс чергування в караулах та нарядах за місцем розташування даного підрозділу. 02 березня 2022 року, беручи участь в діяльності НЗФ, він передислокувався до залізничного вокзалу в м. Іловайськ Донецької області, звідки, з метою удосконалення військової та спеціальної підготовки та прийняття участі у воєнних діях проти України проїхав залізничним транспортом через ростовську, воронезьку області та прибув до бєлгородської області рф.

В період з 05 по 10 березня 2022 року обвинувачений ОСОБА_7 , як учасник НЗФ «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР», перебуваючи в м. бєлгород смт. октябрський бєлгородського району хутір крива роща ракитянського району, у складі цього підрозділу під керівництвом військовослужбовців рф пройшов військові навчання та стрільби, копав окопи, чергував в нарядах та караулах на території військового табору в районі вказаного хутору.

11 березня 2022 року, він же, на виконання наказу військового командування зс рф в рамках виконання так званої «спеціальної військової операції» зс рф проти України, доведеного йому командирами НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », рухаючись у складі колони військової техніки зс рф та НЗФ «ДНР» (4 автомобіля «Урал», 3 автобуси, 1 автомобіль «Волга», з нанесеними на них знаками у вигляді англійської літери «Z») з боку бєлгородської області рф перетнув державний кордон України на ділянці Сумської області та в`їхав на окуповану військами зс рф територію Сумської області України. Він же, відкрито носив при собі вогнепальну та холодну зброю та був одягнений у військову польову камуфльовану форму зразка зс рф з закріпленим на плечі правої руки відмітним розпізнавальним знаком у вигляді стрічки червоного кольору, який може бути розпізнаний на відстані. Ці червоні стрічки на правій руці як розпізнавальні знаки фактично використовувались як військовослужбовцями зс рф, так і членами НЗФ «4-й ОМБ 119 полк НМ ДНР».

У період з 11 по 26 березня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_7 , діючи на боці ворога - держави-агресора рф, у складі НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на окупованих зс рф територіях с. Боромля Охтирського району Сумської області, с. Великий Вистороп і АДРЕСА_4 , виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців зс рф та осіб з числа учасників НЗФ «ДНР», які були за званням чи посадою вище; облаштовував та укріплював блокпости, ніс чергування на блокпостах, копав окопи, під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка зс рф відкрито носив при собі вогнепальну та холодну зброю, здійснював перевірки у осіб, які рухались через цей блокпост, документів що посвідчують особу, перевірку їх речей, догляд транспортних засобів, здійснював контрольно-пропускні функції й охорону блокпостів; приймав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним простором з метою виявлення та знешкодження безпілотних літальних апаратів ЗСУ з наявної в нього автоматичної зброї, та інші незаконні дії на боці рф.

26 березня 2022 року під час бойового зіткнення зі ЗСУ на території Сумської області обвинувачений ОСОБА_7 був взятий в полон та його злочинні дії - участь у діяльності НЗФ на боці ворога - рф, як держави-агресора, були припинені.

Крім того, у період з 11 по 16 березня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи командиром 1 взводу 1 роти НЗФ «4 ОМБ 119 полку НМ ДНР», діючи умисно, на території Боромлянської експлуатаційної дільниці регіонального офісу водних ресурсів в Сумській області, в умовах міжнародного збройного конфлікту здійснив незаконне захоплення та розграбування належних підприємству автомобілів ВАЗ 2107, д. н. з. НОМЕР_3 , синього кольору, вартістю 24004 грн, ГАЗ 3110, д. н. з. НОМЕР_4 , фіолетового кольору, вартістю 49817 грн, УАЗ 3303, д. н. з. НОМЕР_5 , синього кольору, вартістю 19459 грн, УАЗ 452Д, д. н. з. НОМЕР_6 , зеленого кольору, вартістю 8068 грн, КрАЗ 256Б1, д. н. з. НОМЕР_7 , жовтого кольору, вартістю 47793 грн, причепів ГКБ 819, д. н. з. НОМЕР_8 , зеленого кольору, вартістю 13923 грн, ПСЄ-Ф-12,5Б, д. н. з. НОМЕР_9 , сірого кольору, вартістю 16498 грн, автобуса ГАЗ-66, д. н. з. НОМЕР_10 , зеленого кольору, вартістю 30251 грн, трактора Т-40, д. н. з. НОМЕР_11 , синього кольору, вартістю 22235 грн, чим спричинив цьому підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 232048 грн.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто вчинення громадянином України діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану; за ч. 2 ст. 260 КК України, як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування; за ч. 1 ст. 438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтвердивши факт їх скоєння за обставин, викладених вище, наголосивши на повній відповідності дій, вчинення яких йому інкримінується в обвинувальному акті, обставинам, за яких це відбувалося.

Оскільки обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень і щиро розкаявся в цьому, ставлення до скоєного, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що це буде необхідним й достатнім для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.

Вирішення цивільного позову

Представником Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 232048 грн, який підлягає залишенню без розгляду, оскільки він заявлений до суб`єктів, двоє з яких є неналежними відповідачами.

Мотиви інших рішень

Судові витрати по матеріалах кримінального провадження за проведення судової експертизи становлять 18877 грн і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Оскільки обвинувачений засуджується до покарання, яке має відбувати реально, то суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373 та 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 438 КК України і призначити йому покарання за:

ч. 2 ст. 111 КК України у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

ч. 2 ст. 260 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна;

ч. 1 ст. 438 КК України у виді восьми років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_7 визначити у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з 09 червня 2022 року.

Речові докази, які були передані на зберігання до кімнати речових доказів слідчого відділу Управління СБУ в Полтавській області відповідно до постанов слідчого від 18 квітня, 16 травня 2022 року, а саме військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий начальником штаба військової частини № НОМЕР_1 , посвідчення особи ВВД серії НОМЕР_12 від 03 липня 2020 року, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_13 від 02 жовтня 2020 року, посвідчення серії НОМЕР_14 , іменну картку № НОМЕР_15 , картку платника податків № НОМЕР_16 , паспорт громадянина «ДНР» серії НОМЕР_17 , посвідчення водія серії НОМЕР_18 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 , - знищити, шкіряний пасок коричневого кольору, металевий хрестик сірого кольору на мотузці чорного кольору, - повернути за належністю власнику, всі інші, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

До набрання вироком законної сили, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Зарахувати в строк відбування покарання з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення, час його тримання під вартою в зв`язку з обранням щодо нього цього запобіжного заходу, з 14 квітня по 09 червня 2022 року.

Цивільний позов Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області - залишити без розгляду.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 18877 грн судових витрат.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

С у д д і :

ОСОБА_10