Рішення

від 09.06.2022 по справі 467/204/22

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/204/22

2/467/132/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової М.М.

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 .. Після його смерті залишилося спадкове майно у виді будинку та земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6.1881 га з кадастровим номером 4820355100:14:000:0164, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 046704, виданого Арбузинською районною державною адміністрацією 14.04.2005 року. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, та в передбачений законом 6-місячний строк для прийняття спадщини заяву до нотаріуса не подавала, оскільки є спадкоємцем, яка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та вважається такою, що прийняла спадщину.

Місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , однак за станом здоров`я батька, з жовтня 2019 року вона постійно проживала разом із батьком за місцем його проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

24 січня 2022 року позивач звернулася до Арбузинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належне батькові майно, однак їй нотаріусом було відмовлено у цьому у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини, так як їх місця проживання зареєстровані за різними адресами та рекомендовано звернутися до суду для врегулювання даного питання та для винесення відповідного рішення.

Посилаючись на викладене, просила встановити факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини у період з жовтня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді від 26.04.2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.05.2022 року справу призначено до розгляду за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, оскільки встановлення факту постійного проживання заявника з спадкоємцем на час відкриття спадщини та факту родинних відносин необхідно позивачу для реалізації права заявника на спадщину.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про слухання справи за його відсутності, проти задоволення позовної заяви не заперечував.

Суд, вислухавши думку позивача, представника позивача, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з`ясувавши всі обставини справив межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року за № 3477-1V застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайновіта майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьої ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Отже, зі змісту зазначених норм вбачається, що обставинами, які свідчать про прийняття спадщини є постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або подача у встановлений строк спадкоємцем, який не проживав зі спадкодавцем, заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, але діяла на час виникнення спірних правовідносин) доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Згідно статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК Українипідтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Згідно із ст. 1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 24.01.2022 року № 230 ОСОБА_2 з 19 грудня 2003 року і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Згідно копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), її батьком записаний " ОСОБА_3 " (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с.8) ОСОБА_7 під час укладення шлюбу змінила своє дівоче прізвище на " ОСОБА_8 ".

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.9).

У відповідності до довідки Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області № 212 від 24.01.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно проживав та була зареєстрований по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 046704, виданого Арбузинською районною державною адміністрацією 14.04.2005 року, ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського призначення загальною площею 6.19 га з кадастровим номером 4820355100:14:005:0021 (а.с. 11).

Відповідно повідомлення відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.12.2020 року № 514/131-20 кадастровий номер 4820355100:14:005:0021 земельної ділянки площею 6.19 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 6.19 га вважати недійсним. Відомості про вказану вище земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 4820355100:14:000:0164 та уточнена площа земельної ділянки становить 6.1881 га (а.с. 13).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12), 28 січня 2021 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності в розмірі 1/1 частки на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:14:000:0164 площею 6.1881 га, номер запису 40295246.

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на житло, без номера від 04.04.1997 року ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 14)

Згідно письмових роз`яснень завідувача Арбузинською державною нотаріальною конторою В.А. Бойченко від 24.01.2022 року, позивачу рекомендовано звернутися до судових органів України для винесення відповідного рішення про встановлення факту постійного проживання, на час відкриття спадщини, разом із спадкодавцем ( а.с.15).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 68872590 від 02.05.2022 року надану на адресу суду завідувачем Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, інформація щодо ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 24-25).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_3 знав з 1988 року, оскільки жили поруч по сусідству та працював з ним. Свідку добре відомо, що позивач ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_3 . Свідок підтвердив, що позивач ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , з кінця 2018 року постійно проживала з батьком по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 та продовжує проживати за вказаною адресою до теперішнього часу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що батька позивача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_2 знає з 1985 року, оскільки живе поруч по сусідству з нею. Свідок підтвердив, що позивач з 2019 року постійно проживала з батьком по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 та продовжує проживати за вказаною адресою до теперішнього часу.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який є батьком позивача та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини у період з жовтня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Встановлення даного факту позивачу необхідне для оформлення спадщини, яка залишилась після смерті їй батька ОСОБА_3 .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 992 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст. 2,4,10,12,13,19,76-81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини, разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з жовтня 2019 року по 21 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 грн.40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова