Рішення

від 08.06.2022 по справі 451/295/22

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2022 рокуСправа №451/295/22 Провадження № 2/451/295/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/295/22 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Комарницька Наталія Іванівна, про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

25 березня 2022 року до Радехівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Комарницька Наталія Іванівна, про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що 26 березня 2001 року ОСОБА_2 було зареєстровано Фермерське господарство Соколюка Василя Івановича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення до Єдиного державного реєстру: 1 405 120 0000 000048, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серії ААВ №742686 від 19.11.2012 року. Відповідно до пункту 1.1. статуту Фермерського господарства ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), зареєстрованого Головою Радехівської районної державної адміністрації Львівської області Б. Іщуком 26 березня 2001 року, реєстраційний №126 вбачається, що єдиним засновником фермерського господарства є: ОСОБА_2 . Фермерське господарство знаходиться за наступною адресою: Україна, 80222, Львівська область, Червоноградський (колишній Радехівський) район, село Синьків. Згідно пункту 3.3. статуту Фермерського господарства Соколюка Василя Івановича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), вбачається, що «для забезпечення господарської діяльності може створюватися початковий статутний фонд за рахунок коштів засновника. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу, і орендоване майно». З установчих документів юридичної особи, а також відомостей які містяться про неї в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців вбачається, що статутний капітал фермерського господарства несформований, а тому розмір внеску Засновника до статутного фонду (грн.): 0,00». Згідно витягу з ЄДР про Фермерське господарство ОСОБА_2 вбачається, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником був - ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У відомостях про органи управління юридичної особи вбачається, що Голова СФГ (керівник) - Соколюк Василь Іванович. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був єдиним засновником Фермерського господарства ОСОБА_2 . Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , яка з метою оформлення прав на спадкове майно (права засновника фермерського господарства), вчасно звернулася до Приватного нотаріуса Комарницької Н.І. та відкрила спадкову справу. Однак приватним нотаріусом Комарницькою Н.І. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. У зв`язку з цим у позивача виникла необхідність звернутись до суду для вирішення питання визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування. Просить визнати за ОСОБА_1 права засновника на Фермерське господарство Соколюка Василя Івановича (код ЄДРПОУ 31228370), зареєстроване Радехівською державною адміністрацією Львівської області, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 405 120 0000 000048, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з правом проведення державної реєстрації відповідних змін у статутних документах. Судові витрати покласти на позивача (а.с.3-7).

25 березня 2022 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.32).

31 березня 2022 року суддею Семенишин О.З. постановлено ухвалу про відкриття провадження (а.с.1-2).

Представник позивача в підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив постановити рішення про задоволення позовних вимог та розгляд справи здійснювати без його участі (а.с.63).

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради Львівської області. Позовні вимоги визнає (а.с.64).

Третя особа - приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Комарницька Наталія Іванівна в підготовче судове засідання не з`явилася, проте скерувала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Заперечень проти позову немає (а.с.36).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 07 червня 2021 року старостою сіл Немилів, Пиратин, Синьків Радехівської міської ради Львівської області О.П. Сеньчук (а.с.24).

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3 від 07 листопада 1987 року, виданого в с. Синьків, Радехівського району Львівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 07 листопада 1987 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 11. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.25).

Відповідно до довідки № 371 від 17.06.2021 року виданої старостою сіл Немилів, Пиратин, Синьків Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , 1963 р.н. постійно до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований проживав один в АДРЕСА_1 . Від імені померлого виконкомом Синьківської сільської ради заповіт не посвідчувався (а.с.26).

З Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, серії ААВ №742686, видно, що Фермерське господарство Соколюка Василя Івановича, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців: 26.03.2001 №1 405 120 0000 000048 (а.с.12).

Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру встановлено, що Фермерське господарство ОСОБА_2 вбачається, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником був - ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно даних про розмір статутного капіталу та про дату закінчення його формування вбачається, що розмір 0 грн. У відомостях про органи управління юридичної особи вбачається, що Голова СФГ (керівник) - Соколюк Василь Іванович, підписант з 24.04.12 - ОСОБА_1 (а.с.13-16).

З копії Статуту Фермерського господарства Соколюка Василя Івановича, затвердженого головою ФГ Соколюка В.І., від 2001 року, вбачається, що в п.1.1 розділу 1 Статуту визначено, що засновником фермерського господарства є: ОСОБА_2 (а.с.17-23).

Згідно матеріалів спадкової справи №105/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , констатовано, що єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину є його дружина ОСОБА_1 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Діти спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також мати спадкодавця ОСОБА_7 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , про що ними нотаріусу подано відповідні заяви. Батько ОСОБА_2 ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45-62).

З копії листа вих.№80/02-14 від 14.03.2022 видно, що приватний нотаріус Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Комарницька Н.І. роз`яснила ОСОБА_1 , що для видачі свідоцтва про право на спадщину на фермерське господарство їй необхідно подати оригінали Статуту селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 (податковий номер - 31228370), Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Довідку фермерського господарства про розмір частки померлого ОСОБА_2 у господарстві у відсотковому та грошовому розмірі та документів про право власності на майно належне фермерському господарству, а у випадку відсутності вищевказаних документів, роз`яснила право звернутися до суду для вирішення питання спадкування майна фермерського господарства (а.с.28).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» (далі - Закону № 973-IV) майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 973-IV успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 Закону № 973-IV). До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону № 973-IV).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 вказала, що з огляду на положення статті 84 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про акціонерні товариства», статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України «Про фермерське господарство», статей 6, 8, 19 та 21 Закону України «Про кооперацію» у фермерських господарствах, заснованих на власності двох або більше осіб, виникають корпоративні відносини.

У свою чергу у постанові від 03.10.2018 року у справі № 917/1887/17 Верховний Суд зазначив, що набуття статусу спадкоємця учасника товариства лише засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка у статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства) та дає спадкоємцю право на вступ до господарського товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарським товариством (корпоративні права) спадкоємці набувають тільки з моменту вступу до господарського товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів товариства.

Вирішуючи 23 червня 2020 року справу № 179/1043/16-ц Велика Палата Верховного Суду ще раз наголосила на тому, що саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Тому право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Згідно із ст. 5 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) підприємства як цілісний майновий комплекс (ЦМК) є окремими та самостійними об`єктами, на які потрібно реєструвати речові права. Отже, право власності на ЦМК виникає з моменту реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 331 ЦКУ, ч. 2 ст. 3 Закону № 1952). Тож ЦМК ФГ може включатися до складу спадщини спадкодавця лише у разі, коли право власності на такий ЦМК було зареєстроване за спадкодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року по справі № 388/86/15-ц (провадження № 61-41970св18).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у визначені законом строки звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та таким чином прийняла спадщину.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання прав засновника та голови фермерського господарства за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання прав засновника та голови фермерського господарства в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з клопотанням представника позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,258-259,263-265,279,353 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 права засновника на Фермерське господарство Соколюка Василя Івановича (код ЄДРПОУ 31228370), зареєстроване Радехівською державною адміністрацією Львівської області, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 405 120 0000 000048, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з правом проведення державної реєстрації відповідних змін у статутних документах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 9 червня 2022 року.