Рішення

від 24.05.2022 по справі 465/7601/20

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7601/20

2/465/768/22

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2022 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

за участю секретаря Оверко Я.Б.

прокурора Машталяра Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Франківської окружноїпрокуратури м.ЛьвоваЛьвівської області до Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійними рішень органу місцевого самоврядування, договору оренди землі та повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовом до Львівської міськоїради та ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради №3343 від 19.04.2018 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, із переведенням із земель, що не надані у власність або користування, а саме земельної ділянки площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217).

- визнати недійсним договір оренди землі №Ф-3086 від 12.12.2018, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор стверджує, що ухвала Львівської міської ради №3343 від 19.04.2018 в оскаржуваній частині є незаконною та підлягає визнанню недійсною з огляду на те, що земельна ділянка площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217) була передана ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного законодавства не на конкурентних засадах, оскільки на цій земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, в т.ч. належні на праві власності ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки від 12.12.2018 року №Ф-3086, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою судді від 16.12.2020 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження.

08.04.2021 від відповідача Львівської міської ради надійшов відзив, в якому позов заперечив. Заперечуючи проти позову вказував, що у Львівської міської ради не було підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки такий проект пройшов державну експертизу та отримав позитивний висновок територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Зазначив, що позивачем не доведено, які інтереси держави порушено при розпорядженні землями комунальної власності. З тих підстав просив у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що висновок територіального підрозділу Головного управління Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.10.2017 року №13801/82-17, на який посилається Львівська міська рада у відзиві, складено відносно двох земельних ділянок одночасно (площею 0,067 га та 0,12 га), у зв`язку з чим помилково зазначено узагальнену характеристику, без диференціації щодо конкретної земельної ділянки, що у свою чергу й призвело до помилкового твердження про відсутність перешкод для погодження проекту землеустрою. А також вказав, що оскільки Львівська міська рада не вчинила жодних дій, спрямованих на усунення порушень, наведених у клопотанні ГУ Держгеокадастру у Львівській області з питань дотримання вимог земельного законодавства від 03.12.2019 року №607-ДК/0032/КВ/06/01-19, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного інтересу держави (національного, суспільного інтересу) внаслідок ігнорування сторонами договору оренди встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою, в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів та без визначення «справедливого» конкурсного розміру орендної плати, який би сплачувався переможцем торгів (аукціону).

Додаткові пояснення відповідача Львівської міської ради та заперечення позивача на ці пояснення стосувалися обміну думками із посиланням на висновки Верховного Суду щодо права прокурора на звернення із даним позовом.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надходив.

Ухвалою суду від 03.06.2021 року відмовлено відповідачу Львівській міській раді у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, поданого з підстав відсутності у заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 належних повноважень на підписання даного позову, оскільки суд вважає таке клопотання надуманим та таким, що повністю спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

24.06.2021 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладених у позові. Просить позов задовольнити.

Відповідач Львівська міська рада та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомляли, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що пунктом 2.2 ухвали Львівської міської ради від 19.04.2018 року №3343 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано земельні ділянки на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, а саме: земельні ділянки площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217) та площею 0,1200 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0218) (а.с.13).

Відповідно до п.3.2 цієї ухвали ОСОБА_1 у тримісячний термін належало укласти з Львівською міською радою договори оренди землі відносно земельних ділянок площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217) і площею 0,1200 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0218) та зареєструвати їх відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На виконання ухвали Львівської міської ради від 19.04.2018 року №3343 між Львівською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем 12.12.2018 року укладено Договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 12.12.2018 року за №Ф-3086 (далі за текстом Договір), відповідно до пунктів 1 та 2 якого орендодавець на підставі Податкового кодексу України, ухвал Львівської міської ради від 25.05.2017 року №1995 «Про затвердження порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», від 30.06.2016 року №631 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова», від 19.04.2018 року №3343 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 », надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка розташована у АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку (а.с.14, 15).

Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці розміщених об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури немає.

Договір укладено на 5 років до 19 квітня 2023 року (п.8).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 18.11.2020 №232987652), право комунальної власності на земельну ділянку 0,067 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217) зареєстровано 28.12.2018 року за Львівською міською радою, а також того ж дня зареєстровано право оренди відносно цієї земельної ділянки за орендарем ОСОБА_1 , номер запису 29773753 (а.с.102, 103).

Між тим, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.09.2019 року №607-ДК державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Золочівському, Миколаївському, Перемишлянському, Пустомитівському районах та м.Львові Сергієм Єлісєєвим, начальником відділу у Дрогобицькому, Жидачівському, Сколівському, Стрийському районах та м.Дрогобичі Сергієм Багацьким, головним спеціалістом у Дрогобицькому, Жидачівському, Сколівському, Стрийському районах та м.Дрогобичі Романом Андрущакевичем Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у присутності заступника начальника Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради Ельвіри Колос, проведено перевірку з питань додержання органом місцевого самоврядування та виконавчої влади вимог земельного законодавства під час передачі у власність, надання в користування (оренду) земельних ділянок на території Львівської міської ради за період 2018-01.09.2019 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.09.2019 року №607-ДК/616/АП/09/01/-19 (а.с.45-73), за змістом якого виявлено порушення вимог ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» щодо форми нормативних та інших актів органу місцевого самоврядування та статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України при прийнятті Львівською міською радою ухвали від 19.04.2018 року №3343 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 » в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:09:009:0217 в оренду гр. ОСОБА_1 , оскільки в документах та матеріалах, що супроводжують зазначену ухвалу, на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, які належать гр. ОСОБА_1 , та відсутні інші підстави, передбачені ст.134 ЗК України, для виключення проведення аукціону по продажу прав на дану земельну ділянку, а тому ця земельна ділянка повинна була надаватись шляхом проведення аукціону з продажу права оренди.

Керуючись пп.6 ст.6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пп.25-5 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 року №15, та у зв`язку із виявленими перевіркою порушеннями законодавства, Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надіслало Львівській міській раді Клопотання про дотримання вимог земельного законодавства від 03.12.2019 №607-ДК/0032/КВ/06/01/-19, отримане 03.12.2019 року ОСОБА_2 (а.с.74-101), в якому запропоновано Львівській міській раді привести у відповідність до вимог законодавства, зокрема, ухвалу останньої від 19.04.2018 року №3343.

Спір в даній справі виник у зв`язку із тим, що на думку прокурора прийнята ухвала Львівської міської ради від 19.04.2018 року №3343 є незаконною та такою, що підлягає визнанню недійсною, оскільки порушено вимоги статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України. При цьому, оскільки договір про оренду земельної ділянки укладено на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, такий договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

За приписами статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, в розумінні приписів наведених норм суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

У поданій суду позовній заяві прокурор зазначає, що неправомірна передача земельної ділянки ОСОБА_1 порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.

Суд бере до уваги, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), не наділено повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, отже даний позов заявлено прокурором як позивачем.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи, що поняття «інтереси держави» є оціночним, а прокурором визначено в чому на його думку полягає порушення державних інтересів, суд дійшов висновку, що наведені прокурором обставини, якими мотивовано необхідність звернення до суду з даним позовом, є обґрунтованими, отже згідно з нормами чинного законодавства прокурор є органом, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією України та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України, в редакції станом на 07.03.2018 року, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України (далі ЗК України), в редакції станом на 01.04.2018 року, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, вищенаведені норми прямо передбачали перехід за результатами відчуження до нового власника житлового будинку, будівлі або споруди права користування виключно тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.2 ст.18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Так, в державі Україна на час прийняття спірної ухвали, зокрема, діяли:

1. з 17.04.1992 року Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року за №44;

2. з 24.07.1996 року Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за №379/1404;

3. з 01.01.2006 року Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80, надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 року №175.

Таким чином, норми діючого законодавства встановлювали порядок визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

Із доданої відповідачем Львівською міською радою заяви відповідача ОСОБА_1 від 17.04.2015 року (а.с.140) вбачається, що останній звернувся з проханням, зокрема, надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,067 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

При цьому, відповідач Львівська міська рада не заперечувала, що в документах та матеріалах, які були подані із заявою ОСОБА_1 від 17.04.2015 року, чи які супроводжували оскаржувану ухвалу, на земельній ділянці 0,067 га по АДРЕСА_1 існували об`єкти нерухомого майна, які належали ОСОБА_1 .

Відсутність об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці 0,067 га по АДРЕСА_1 підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.09.2019 року №607-ДК/616/АП/09/01/-19, а також графічними документами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, кадастровим планом земельної ділянки (а.с.18), спірним договором оренди землі.

Також, відповідачі не обґрунтували належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка площею 0,067 га призначалася та була необхідна саме для обслуговування житлового будинку відповідача ОСОБА_1 , відповідно до норм діючого законодавства.

Частиною другою статті 124 ЗК України, у редакції станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Стаття 134 ЗК України (в названій редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання воренду земельнихділянок індустріальнихпарків керуючимкомпаніям цихіндустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судом встановлено, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради було вирішено передати ОСОБА_1 на 5 років земельну ділянку площею 0,067 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Отже, спірною ухвалою Львівської міської ради земельну ділянку, на якій відсутні розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності ОСОБА_1 , надано в оренду поза конкурсом для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 ЗК України у наведеній редакції, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в силу наведених ч.2 ст.124, ст.134 та ч.ч.1, 2 ст.135 ЗК України в редакції, чинній станом на прийняття оскаржуваної ухвали, вільні від забудови земельні ділянки комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для будівництва та обслуговування житлових будинків підлягали виключно продажу на земельних торгах.

Однак, в оскаржуваній ухвалі Львівської міської ради відповідач незаконно, з метою уникнення конкурсної процедури поєднав земельну ділянку для обслуговування та експлуатації наявних об`єктів нерухомості, що не вимагало конкурсної процедури, та земельну ділянку для інших цілей, які вже вимагали виключно продажу на земельних торгах, тобто, отримання права оренди на них, відповідно до вищевказаних норм, мало відбуватися в абсолютно різному порядку.

Отже, надання земельної ділянки загальною площею 0,067 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217) без проведення аукціону свідчить про порушення як Львівською міською радою, так і ОСОБА_1 положень статей 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 ЗК України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Оскільки на момент прийняття Львівською міською радою ухвали №3343 від 19.04.2018 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Львова, суд дійшов до переконання, що порушення процедури передачі такої земельної ділянки в оренду свідчить про наявність порушеного права власника такої земельної ділянки - територіальної громади міста Львова.

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №3343 від 19.04.2018 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, із переведенням із земель, що не надані у власність або користування, а саме земельної ділянки площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217), підлягають задоволенню.

Що ж до вимог прокуратури стосовно визнання недійсним договору оренди землі від 12.12.2018 року №Ф-3086, укладеного між Львівською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої і другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, оскільки судом ухвалу Львівської міської ради №3343 від 19.04.2018 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для обслуговування житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, із переведенням із земель, що не надані у власність або користування, а саме земельної ділянки площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217), визнано недійсною, то і відповідно Договір оренди земельної ділянки від 12.12.2018 року №Ф-3086, укладений на виконання вказаного рішення є таким, що суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом вимог статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки, судом визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, тобто такий договір припинено, відтак з цього моменту в орендаря виникає обов`язок щодо повернення орендодавцеві земельної ділянки, а отже наявні всі правові підстави для задоволення в судовому порядку відповідної вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, на користь Львівської обласноїпрокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3153 грн. окремо з кожного відповідача, сплачений за подання позовної заяви, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради № 3343 від 19.04.2018 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 в оренду терміном на5 років для обслуговування житлового будинкуза рахунок земель житлової та громадської забудови, із переведенням із земель, що не надані у власність або користування, а саме земельної ділянки площею 0,0670 га (кадастровий номер 4610136900:09:009:0217).

Визнати недійсним договір оренди землі № Ф-3086 від 12.12.2018 року, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради (79008 м. Львів пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896) земельну ділянку площею 0,0670 га, кадастровий номер: 4610136900:09:009:0217, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

Стягнути з Львівської міської ради на користь Львівської обласної прокуратури(отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UA138201720343140001000000774) 3 153 гривень судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури(отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UA 138201720343140001000000774) 3 153 гривень судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Франківська окружнапрокуратура м.ЛьвоваЛьвівської області, код ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: м. Львів вул. Ген. Чупринки, буд. 85.

Відповідач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м. Львів пл. Ринок, буд. 1.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,місце проживання:АДРЕСА_1

Дата складення повного судового рішення - 06.06.2022 року.

Суддя Мартинишин М.О.