Рішення

від 25.04.2022 по справі 136/1907/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1907/21

провадження № 2/136/399/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ;

відповідача ОСОБА_2 ;

представника відповідача - адвоката Зільберта Олега Євгенійовича;

представника органу опіки і піклування Іванюк Вікторії Миколаївни;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом Адміністрації Вінницького навчально-реабілітаційного центру "Гніздечко" Вінницької обласної Ради до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Адміністрація Вінницького навчально-реабілітаційного центру "Гніздечко" Вінницької обласної Ради (далі позивач), через свого представника, звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), третя особа: Служба у справах дітей Липовецької міської ради, з вимогами:

- позбавити батьківських прав відповідача стосовно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з відповідача на користь дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня подання заяви - 20.10.2021 та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Відповідач є матір`ю малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дітей записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Діти були влаштовані до Вінницького навчально-реабілітаційного центру «Гніздечко» Вінницької обласної Ради за заявою матері 30.08.2019. В подальшому діти були переведені в заклад з Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини з ураженням ЦНС та порушенням психіки, де перебували тривалий час. За час перебування в закладі мати дітей відвідувала їх рідко, останній раз 11.12.2020. До дому дітей мати не забирала так як немає постійного місця проживання. Вихідні, свята, канікули діти проводять в закладі. З листа служби у справах дітей Липовецької РДА вбачалося, що перебування дітей з матір`ю несе загрозу їх життю та здоров`ю. Участі у вихованні, навчанні дітей мати не приймає. Бажання забрати дітей відповідач не виявляє. ОСОБА_3 - дитина з інвалідністю та перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення. Діти перебувають в закладі на повному державному утриманні. Відповідач не забезпечує харчування, навчання, виховання, медичного догляду та лікування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідомо ухиляється від спілкування з дітьми.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.10.2021 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також було витребувано від Служби у справах дітей Липовецької міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.

Третьою особою Службою у справах дітей Липовецької міської ради надіслано суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 07.04.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Відповідачем, через свого представника, було подано відзив від 26.04.2022 з додатками, а представник зазначив, що підставою пропуску строку для подачі такого відзиву було невчасне отримання доказів.

Суд залишає відзив від 26.04.2022 без розгляду, оскільки згідно з ч.ч. 7-8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Також, відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Встановлено, що відповідач у визначений ухвалою суду від 29.10.2021 строк, відзиву не подала, а також не навела поважних причин, що сприяли пропущенню такого строку. Крім того, ухвалою суду від 07.04.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті, а відзив був поданий до суду та учасникам справи в день розгляду такої справи, що позбавило їх можливості висловити свої заперечення проти відзиву чи спростувати наведені в ньому аргументи. Отже, з огляду на викладене суд залишає відзив з доданими до нього додатками без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та зазначила, що дітям необхідне спорядження до школи, а заклад де вони перебувають може забезпечувати їх лише харчуванням, теплом та доглядом, однак у випадку позбавлення відповідача батьківських прав, необхідне шкільне забезпечення може бути отримане за державні кошти. Також, представник позивача зазначила, що відповідач почала відвудувати декілька раз своїх дітей лише після подання позову до суду, а до позову останній раз відвідувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лише 11.12.2020. Відповідач харчування, лікування, духовний та фізичний розвиток дітям не забезпечувала.

У судовому засіданні відповідач заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав відносно вищезгаданих дітей і на спростування аргументів позивача щодо її тривалої відсутності у житті дітей зазначила, що в кінці 2021 року вона народила дівчинку та займалася нею, а також тривалий час хворіла й не могла відвідувати інших своїх дітей. На даний час, відповідач проживає у так званому будинку малюка, але бажає орендувати житловий будинок в с. Журавліка, за який має сплачувати близько 6000,00 грн щомісячної орендної плати з коштів, які вона заощадила (12000,00 грн) та з її пенсії (близько 2000,00 грн), оскільки наразі не працює вже з 2011 року. Також з`ясувалося, що відповідач може жити у будинку її покійної матері, однак він у занедбаному стані. Представник відповідача вказував, що відповідач не могла провідувати своїх дітей з кінця 2020 року через тривалу хворобу та догляд за іншим немовлям. В той же час відповідач визнала, що недостатньо цікавилась станом здоров`я свої дітей і що вона не обізнана про те, що одному з її синів встановлено інвалідність. Також вона визнала, що нічого крім продуктів харчування дітям не приносила, постійного місця проживання не має, а постійно перебуває в різних соціальних закладах, постійного місця роботи не має.

У судовому засіданні третьою особою було підтримано позовні вимоги та наведено багато прикладів із життя відповідача, за сім`єю якої тривалий час здійснювався соціальний супровід, та із висловлених обставин вбачалася як і важка доля, що випала на відповідача так і свідоме небажання її реалізувати гідне особисте та соціальне життя для себе та її дітей.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Відповідач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 6-7). Батько дітей записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Діти були влаштовані до Вінницького навчально-реабілітаційного центру «Гніздечко» Вінницької обласної Ради за заявою матері 30.08.2019, що підтверджується актом позивача та довідкою (а.с. 8), а за час перебування в закладі, мати дітей відвідувала їх рідко, останній раз - 11.12.2020. До дому дітей мати не забирала так як немає постійного місця проживання. Вихідні, свята, канікули діти проводять в закладі (а.с. 5). З листа служби Липовецької РДА вбачається, що перебування дітей з матір`ю несе загрозу їх життю та здоров`ю. Участі у вихованні, навчанні дітей мати не приймає, а тому є підстави для продовження перебування у відповідному закладі (а.с. 14). Згідно з медичного висновку вбачається, що один із малолітніх синів відповідача ОСОБА_3 має захворювання, а саме: легку розумову відсталість із порушенням поведінки, яке дає підстави для отримання соціальної допомоги (а.с. 15). Згідно з висновком наданим Службою у справах дітей Липовецької міської ради від 11.01.2022 зазначено про доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати за період перебування дітей у соціальному закладі не забезпечувала їх належними умовами проживання, повернення в сім`ю, не дбала про фізичний та духовний розвиток, не забезпечувала харчуванням та медичним доглядом (а.с. 41-42). Також у матеріалах справи наявні листи соціальної служби до органу місцевого самоврядування за місцем проживання відповідача де вказувалося на те, що остання не піклується про дітей і навіть деколи поводиться з ними агресивно й непередбачувано (а.с. 63-64). Про спонтанну агресію відповідача до своїх дітей свідчить інформація в листі Козятинського ОСЦМД де вказано про негативну поведінку матері під час перебування її з дітьми у відповідному центрі (а.с. 65). У судовому засіданні було досліджено багато деталей із життя та поведінки відповідача, що дає можливість суду без сумнівно прийняти рішення.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено у ст. 1 Конституції України - Україна є правова держава, а в силу її ст. 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).Суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України). Верховенство права - це панування права в суспільстві, а такий принцип вимагає від держави його втілення у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи та рівності. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

Суд зауважує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Отже, з огляду на особливість предмету спору та змісту позовної вимоги, позивачу в даному судовому процесі необхідно було довести чи дійсно відповідач всесторонньо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так, зі змісту аргументів представника позивача наводилися підтверджені доказами факти того, що відповідач як матір досить тривалий час не приймала участі у вихованні та утримуванні своїх двох малолітніх синів, не турбувався про їх фізичний і духовний розвиток, впродовж тривалого часу не цікавилася їх життям, не спілкується і не виявляє інтересу до дітей, раніше проявляла агресію.

Відповідач у судовому засіданні намагалася спростувати вищевказані аргументи позивача, наводячи доводи про те, що не могла провідувати своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кінця 2020 оскільки тривало хворіла та піклувалася за іншим немовлям ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як визначено в ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом пп. ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Такі фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків

Судом, з огляду на подані стороною позивача докази у цьому процесі встановлено, що діти відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько яких записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, були влаштовані до Вінницького навчально-реабілітаційного центру «Гніздечко» Вінницької обласної Ради 30.08.2019, а за час перебування в закладі, мати дітей відвідувала рідко, останній раз - 11.12.2021. До дому дітей мати не забирала так як немає постійного місця проживання. Вихідні, свята, канікули діти проводять в закладі. Участі у вихованні, навчанні дітей мати не приймає, а тому є підстави для продовження перебування у відповідному закладі. Крім того, один із малолітніх синів відповідача ОСОБА_3 має захворювання, легку розумову відсталість із порушенням поведінки, яке дає підстави для отримання соціальної допомоги. Натомість, як вбачалося з листів соціальної служби до органу місцевого самоврядування за місцем проживання відповідача, остання не піклується про дітей і навіть деколи поводиться з ними агресивно й непередбачувано, а про спонтанну агресію відповідача до своїх дітей свідчить інформація в листі Козятинського ОСЦМД, де вказано про негативну поведінку матері під час перебування її з дітьми у відповідному центрі.

Суд зважає, на Висновок наданий Службою у справах дітей Липовецької міської ради від 11.01.2022 де зазначено про доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати за період перебування їх у соціальному закладі не забезпечувала їх належними умовами проживання, повернення в сім`ю, не дбала про фізичний та духовний розвиток, не забезпечувала їх харчуванням та медичним доглядом.

У зв`язку з викладеним слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд, оцінюючи надані стороною позивача докази вважає їх належними та достатніми, оскільки вони підтверджують існування обставин на які посилається позивач, а у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочки. Інших доказів на противагу зазначених висновків суду відповідачем не надано та в ході судового процесу не встановлено.

Разом з тим, попри те, що у судовому засіданні сторона відповідача намагалася довести, що матір не могла провідувати своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кінця 2020 оскільки тривало хворіла та піклувалася за іншим немовлям ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак такі доводи не спростовують того факту, що соціальні служби неодноразово ініціювали питання щодо реагування на байдуже ставлення відповідача до своїх дітей, як до її хвороби так і після й при народженні ще однієї дитини.

Крім того, в ході розповідей сторони відповідача суду про важку долю матері дітей, простежувалося, що відповідачу важко реалізуватися в особистому та суспільному житті, оскільки в ході тимчасового проживання зі співмешканцем, чужим для обох дітей чоловіком, вона піддавалася цькуванням, побоям і навіть була змушена деякий час жебракувати. Коли ж відповідач перебувала у соціальних закладах вона також не змогла знайти спільну мову з їх керівництвом. В цілому життя відповідача, особливо, якщо оцінювати її як матір малолітніх дітей, є досить нестабільним, а відсутність роботи, постійна зміна місць проживання та кола оточуючих, можливо б не викликали занепокоєння суду щодо реалізації особою своїх громадянських прав і свобод, однак для дітей було б необхідним з боку матері постійне матеріальне забезпечення, місце проживання з необхідними побутовими умовами та послідовне виховання в досі добра, людяності, любові до матері та патріотизму до своєї Батьківщини.

Також, суд вважає слушним твердження представника позивача, у закладі яких знаходяться діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо необхідності для них спорядження до школи, а заклад де вони перебувають може забезпечувати їх лише харчуванням, теплом та доглядом, однак у випадку позбавлення відповідача батьківських прав, необхідне шкільне забезпечення можна буде отримати за державні кошти. При цьому суд зауважує, що такі доводи не можуть бути беззаперечною підставою для позбавлення безробітної матері батьківських прав, однак суд враховує всі обставини можливого ставлення батьків до своїх дітей, а у даній справі таке ставлення відповідача, свідомо байдуже.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про позбавлення батьківських прав відповідача стосовно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з приписами ч.ч. 2-3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Зі змісту ч. 1 ст. 180 СК України вбачається, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вимогами ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд аналізуючи вищезазначені норми матеріального права, враховуючи те, що діти мають право на отримання аліментів від своєї матері, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня подання заяви та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Вказаний розмір аліментів, враховуючи відповідну можливість їх сплачувати відповідачем, забезпечить отримання коштів на утримання в розмірі, що є мінімальний, але гарантований державою для дитини відповідного віку та забезпечить її належне утримання й гармонійний розвиток.

Суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує орган опій і піклування, за місцем проживання дітей відкрити особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з огляду на те, що позов задоволено, суд присуджує стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 3632,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 7680, 89, 141, 258259, 263265, 268, 273279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Адміністрації Вінницького навчально-реабілітаційного центру "Гніздечко" Вінницької обласної Ради (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 110, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 20097071) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), третя особа: Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. В.Липківського, буд. 30, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня подання заяви - 20.10.2021 та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 05.05.2022.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО