Рішення

від 23.05.2022 по справі 903/32/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2022 року Справа № 903/32/22

за позовом: Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради

до відповідача: Приватного підприємства «Редакція» Нове життя», смт Любещів, Волинська область

про звільнення нежитлових приміщень пам`ятки архітектури національного значення

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін:

від прокуратури: Рішко А.В. прокурор

від позивача 1: н/з

від позивача 2: н/з

від відповідача: н/з

Встановив: Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради в позовній заяві від 30.12.2021 №51-2317вих-21 до Приватного підприємства «Редакція» Нове життя» просить суд зобов`язати відповідача звільнити нежитлові приміщення на другому поверсі будівлі Келій монастиря піарів, яка розташована по вул. Незалежності, 54 в смт. Любешів, а саме №208 площею 18,4 кв.м., №209 площею 16, 6 кв.м., №210 площею 16,9 кв.м., №211 площею 92,4 кв.м. (коридор), №212 площею 15,8 кв.м., №213 площею 19,8 кв.м., №214 площею 17,8 кв.м., №215 площею 18,9 кв.м., №216 площею 6,5 кв.м. та №220 площею 21,5 кв.м. (загальна площе 244,6 кв.м.), стягнути з відповідача 2 270 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.01.2022 прийнято позовну заяву Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради до Приватного підприємства «Редакція» Нове життя» про звільнення нежитлових приміщень пам`ятки архітектури національного значення до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2022 на 10:45 год.

Ухвалою суду від 06.04.2022 розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 03.05.2022.

Ухвалою суду від 03.05.2022 підготовче засідання у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 24.05.2022.

Прокурор в судовому засіданні 24.05.2022 позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Відповідач в в призначені судові засідання 01.03.2022, 03.05.2022 та 24.05.2022 уповноваженого представника не направив, вимог ухвали суду від 10.01.2022 не виконав, водночас був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями (а.с.134, 141,148, 154).

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України обов`язком суду є повідомляти учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Оскільки неявка представників позивача 1, позивача 2 та відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності зазначених представників сторін, за наявними в ній матеріалами на підставі ч. 9 ст.165 ГП України.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.

Камінь - Каширською окружною прокуратурою за результатами вжитих заходів до встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони культурної спадщини виявлено факт незаконного використання приміщень пам`ятки архітектури національного значення.

Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з преамбулою Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З наданих суду матеріалів справи додатково встановлено, що на території АДРЕСА_1 , розташована пам`ятка архітектури - Келії монастиря піарів (час створення 1684 рік). Вказаний об`єкт культурної спадщини перебуває на обліку під охоронним номером 1036, як пам`ятка республіканського значення відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР №442 від 06.09.1979 та згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» до вирішення питання про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вважається пам`яткою національного значення і на нього поширюються вимоги Закону.

Відповідно до поданих даних, наведених у додатку до рішення Волинської обласної ради від 03.12.2002 № 4/13, яким затверджено перелік пам`яток містобудування та архітектури, історії Волинської області, які не підлягають приватизації, вказаний об`єкт культурної спадщини перебуває у державній власності та знаходиться на балансі Любешівської селищної ради, а самі Келії монастиря піарів включено до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, який затверджено Законом України від 23.09.2008 № 574-VI.

Любешівською селищною радою на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 у справі № 0340/12400/18, яким повністю задоволено позов Маневицької місцевої прокуратури, виготовлено відповідну облікову документацію на Келії монастиря піарів. Рішенням Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при управлінні культури, питань релігій та національностей облдержадміністрації від 17.01.2019 встановлено, що Келії монастиря піарів відповідають критеріям автентичності, мають вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування та мистецтва регіону, а також пов`язані з історією населеного пункту та рекомендовано управлінню культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації звернутись до Міністерства культури України з клопотанням про внесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

26.06.2019 та 22.11.2019 до Міністерства культури України скеровано листи з клопотанням розглянути питання про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України згаданий вище об`єкт культурної спадщини.

Водночас, як зазначає прокурор, Келії монастиря піарів до вказаного реєстру не внесено.

З технічного паспорта , який виготовлено КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» на замовлення виконкому Любешівської селищної ради 02.06.2010 встановлено, що власником вказаного приміщення є держава Україна.

Любешівська селищна рада у листі від 09.01.2020 № 32/04-04/2-20, зазначене приміщення перебуває на балансі вказаного органу місцевого самоврядування з листопада 2006 року на підставі звітів про оцінку пам`ятки архітектури та містобудування.

У ході проведеної ревізії бюджету та фінансово-господарської діяльності Любешівської селищної ради за період з 01.01.2014 по 01.02.2017 , проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області встановлено, що приміщення Келій монастиря піарів використовується для розміщення об`єктів сфери послуг, торгівлі, освіти, ЗМІ, поліграфії, а саме: відділом освіти Любешівської райдержадміністрації, редакцією місцевої газети «Нове життя», Любешівським районним виробничим відділом Волинської регіональної філії Центру ДЗК, управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Договори оренди з вказаними суб`єктами підприємницької діяльності не укладались, як наслідок кошти від орендної плати до бюджету не надходять, а приміщення пам`ятки архітектури національного значення використовуються незаконно.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, незалежно від форми власності на пам`ятку, обов`язковим є також укладення охоронного договору між власником і відповідним органом охорони культурної спадщини. Особливості укладення охоронних договорів зазначені у ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також врегульовані Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Згідно з актом обстеження приміщення Келій монастиря піарів, проведеного Любешівською селищною радою в ході ревізії 17.02.2017, встановлено, що редакція газети

Нове життя" займає приміщення пам`ятки площею загальна площе 244,6 кв.м.

Відповідно до листа № 36, надісланого до управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області 29.03.2017 Редакцією Любешівської районної газети "Нове життя", яка 11.04.2017 реорганізована в ПП "Редакція "Нове життя", вказані приміщення використовуються з 2009 року, а також те, що у редакції відсутні правовстановлюючі документи на використання приміщень в Келіях монастиря піарів, договір оренди не укладений.

Факт використання ПП "Редакція "Нове життя" приміщень пам`ятки архітектури національного значення також підтверджуються тим, що 29.03.2017 до управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області у ході проведення ревізії бюджету та фінансово-господарської діяльності Любешівської селищної ради подано копії договору про постачання електричної енергії від 30.05.2005 № 531-0098000, укладеного з Любешіврькою філією ПАТ "Волиньобленерго", та договору № 20 про надання послуг з постачання холодної води та приймання стічних вод до комунальної каналізації, який 01.01.2014 укладено з КП "Любешів-Комфорт-Сервіс", а також інформацію про обсяги спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення упродовж 2014-2017 років.

З наданої інформації управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області регіонального відділення Фонду держмайна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 03.12.2021 № 10-04-1460, ПП "Редакція "Нове життя" із заявою про укладення договору оренди приміщень пам`ятки архітектури - частини Келій монастиря піарів площею 244,6 м2 за адресою: Волинська обл., смт Любешів, вул. Незалежності, 54, не зверталось та відповідно договір оренди на вказаний об`єкт не укладався.

Згідно наданої Любешівською селищною радою інформації від 20.07.2021 № 1273/04-04/2-21 та від 06.12.2021 № 2087/04-04/2-21, у 2016 році до вказаного органу місцевого самоврядування надходила заява керівника ПП "Редакція "Нове життя" ОСОБА_5 з приводу передачі в оренду частини приміщень Келій монастиря піарів загальною площею 334,4 м2. Однак, орендні відносини не оформлено, договір оренди так і не укладено. Упродовж 2019-2021 років . вказане підприємство з приводу оформлення правовстановлюючих документів на використовувані приміщення до вказаного органу місцевого самоврядування не зверталось. Приміщення використовуються для видавництва газети "Нове життя" з 80 років минулого століття, а ПП "Редакція "Нове життя" - з 15.11.1991.

З матеріалів справи додатково встановлено, що Любешівська селищна рада як балансоутримувач та орган, уповноважений забезпечувати виконання нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території, 25.09,2018 скерувала редакції газети "Нове життя" лист № 1563/04-04/2-18 з вимогою припинити використання державного майна до оформлення правовстановлюючих документів.

Волинською облдержадміністрацією, як повноважним власником державного майна, 21.11.2018 усім суб`єктам, які використовують приміщення Келій монастиря піарів без законних для того підстав, у тому числі і ПП "Редакція "Нове життя", скеровано вимоги звільнити їх у місячний термін.

Водночас, за результатами комісійного обстеження, проведеного 14.07.2021 Любешівською селищною радою на вимогу окружної прокуратури на підставі розпорядження голови від 12,07.2021 № 106 у присутності керівника ПП "Редакція "Нове життя", з`ясовано, що вказаним підприємством і надалі без укладення договору оренди для здійснення основного виду діяльності - видання газет, фактично використовуються приміщення на другому поверсі Келій монастиря піарів № 208 площею 18,4 м2, № 209 - 16,6 м2, № 210 - 16,9 м2, № 211 - 92,4 м2 (коридор), № 212 - 15,8 м2, № 213 - 19,8 м2, № 214 - 17,8 м2, № 215 - 18,9 м2, № 216 - 6,5 м2 та № 220 - 21,5 м2 (загальна площа 244,6 м2).

Келії монастиря піарів віднесено до групи "в" (група пам`ятників щодо їх використання), яка згідно примітки до постанови Ради Міністрів Української РСР від 06.09.1979 № 442 включає пам`ятки архітектури, які можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З приписів ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ч.ч. 1 та 2 от. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначенню (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Зі змісту пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правовим у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правовим підлягає такій реєстрації. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК України.

Законами України "Про оренду державного та комунального майна" та "Про охорону культурної спадщини" передбачено надання об`єктів культурної спадщини у користування юридичним та фізичним особам за обов`язковим погодженням з органами охорони культурної спадщини. Водночас, незалежно від форми власності на пам`ятку, обов`язковим є також укладання охоронного договору між власником і відповідним органом охорони культурної спадщини. Особливості укладання охоронних договорів зазначені у ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також врегульовані Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001р.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає можливість дійти висновку про те, що єдиною законною підставою для використання суб`єктом підприємницької діяльності нерухомого майна пам`ятки архітектури національного значення, що перебуває у державній власності, є договір оренди індивідуально-визначеного майна, укладений в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", за наявності відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - Міністерства культури України. Враховуючи зазначене, суб`єкт господарювання може почати використовувати об`єкт оренди виключно після підписання договору оренди встановленого зразка та складання акту його прийому-передачі.

В процесі судового розгляду відповідач не спростував доводів прокурора, не подав договору оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: №208 площею 18,4 кв.м., №209 площею 16, 6 кв.м., №210 площею 16,9 кв.м., №211 площею 92,4 кв.м. (коридор), №212 площею 15,8 кв.м., №213 площею 19,8 кв.м., №214 площею 17,8 кв.м., №215 площею 18,9 кв.м., №216 площею 6,5 кв.м. та №220 площею 21,5 кв.м. (загальна площе 244,6 кв.м.).

З огляду на викладене, відповідач використовує нежитлове приміщення - об`єкт культурної спадщини - Келії монастиря піарів без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 318, частин 1, 7, 8 ст. 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу

України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що відповідач використовує нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: №208 площею 18,4 кв.м., №209 площею 16, 6 кв.м., №210 площею 16,9 кв.м., №211 площею 92,4 кв.м. (коридор), №212 площею 15,8 кв.м., №213 площею 19,8 кв.м., №214 площею 17,8 кв.м., №215 площею 18,9 кв.м., №216 площею 6,5 кв.м. та №220 площею 21,5 кв.м. (загальна площе 244,6 кв.м.). без належних правових підстав, за відсутності укладеного договору оренди, вимога керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, Любешівської селищної ради про звільнення нежитлових приміщень, які є пам`яткою архітектури національного значення, обґрунтована і підлягає до задоволення.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати по справі у вигляді сплати Волинською обласною прокуратурою судового збору в розмірі 2270,00 грн. на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Приватне підприємство «Редакція» Нове життя» (44201, Волинська обл., Камінь - Каширський р-он, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54 код ЄДРПОУ 02471784) звільнити нежитлові приміщення на другому поверсі будівлі Келій монастиря піарів, яка розташована по вул. Незалежності, 54 в смт. Любешів, а саме: №208 площею 18,4 кв.м., №209 площею 16, 6 кв.м., №210 площею 16,9 кв.м., №211 площею 92,4 кв.м. (коридор), №212 площею 15,8 кв.м., №213 площею 19,8 кв.м., №214 площею 17,8 кв.м., №215 площею 18,9 кв.м., №216 площею 6,5 кв.м. та №220 площею 21,5 кв.м. (загальна площе 244,6 кв.м.).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Редакція» Нове життя» (44201, Волинська обл., Камінь - Каширський р-он, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54 код ЄДРПОУ 02471784) на користь Волинської обласної прокуратури (місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 270,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та п.4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу ХІ Перехідні положення.

Повний текст рішення складено

03.06.2022

СуддяМ. С. Шум