Рішення

від 07.06.2022 по справі 909/192/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/192/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю прокурора Негрича Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/192/22 за позовом заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесінвест" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 70544,88 грн.

Суть спору.

Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах є Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лесінвест про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нерухомого майна № 8-О від 19 жовтня 2015 р. в сумі 70544,88 грн.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2022 для розгляду справи № 909/192/22 визначено суддю Горпинюка І.Є.

11.04.2022, Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу про залишення позовної заяви (вх. № 4628/22) без руху. Після усунення недоліків позовної заяви, згідно ухвали від 20.04.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначив на 17.05.2022, встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

17.05.2022 в судове засідання з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.04.2022; копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак поштове відправлення, яким суд надсилав копію ухвали, повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" з причини "адресат відсутній за вказаною адресою" (дата проставлення відмітки - 29.04.2022).

17.05.2022 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.06.2022, про що прокурора та представника позивача повідомлено під розписку, а відповідача ухвалою суду від 17.05.2022.

31.05.2022 до суду від виконувача обов`язків керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшло клопотання (вх. № 6569/22) про долучення до матеріалів справи копії акта приймання-передавання орендованого майна від 19.10.2015, копії розрахунку орендної плати, копії акта повернення майна від 04.03.2018 та доказів надіслання останніх сторонам; суд долучив зазначені докази до матеріалів справи.

07.06.2022 до суду від позивача, електронною поштою (документ з ЕЦП), надійшло клопотання від 06.06.2022 № 10-05-00567 (вх. № 6931/22) про розгляд справи без участі представника Регіонального відділення за наявними у справі матеріалами.

08.06.2022 в судове засідання з`явився прокурор; позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися. Відповідач причин неявки суду не повідомив; про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.05.2022.

Копію зазначеної вище ухвали надіслано відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак поштове відправлення, яким суд надсилав копію ухвали, повернуто підприємством поштового зв`язку АТ "Укрпошта" з причини "адресат відсутній за вказаною адресою" (дата проставлення відмітки - 23.05.2022).

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата за адресою місцезнаходження, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи; беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, відсутність підстав для відкладення судового засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.

У судовому засіданні 08.06.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позиції прокурора та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №8-О від 19 жовтня 2015 р., в частині здійснення орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 70544,88 грн.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався; відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав, явки в судове засідання не забезпечив.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між орендодавцем - Державним підприємством Івано-Франківський котельно-зварювальний завод та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Лесінвест укладено договір оренди нерухомого майна № 8-О від 19 жовтня 2015 р. (а.с. 10-15).

Зазначений вище договір укладений між сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно умов пунктів 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення складу ВДВ Державного підприємства Івано-Франківський котельно-зварювальний завод 531,1 кв.м, допоміжні приміщення складу ВДВ площею 229,8 кв.м. (далі майно) розміщене за адресою: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, що перебуває на балансі Державного підприємства Івано-Франківський котельно-зварювальний завод, вартість якого визначена згідно з висновком про оцінку від 31 травня 2015 р. і становить за незалежною оцінкою 1 197 441 грн без ПДВ (приміщення складу ВДВ 531,1 кв.м. та допоміжні приміщення складу площею 229,8 кв.м.). Майно передається в оренду з метою: розташування допоміжних приміщень (229,8 кв.м.); використання в господарській діяльності, а саме виробництво (робота з деревиною) (531,1 кв.м.).

На виконання умов договору оренди нерухомого майна № 8-О від 19 жовтня 2015 р., орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, що є предметом оренди, а саме державне індивідуально визначене майно: приміщення складу ВДВ Державного підприємства Івано-Франківський котельно-зварювальний завод площею 531,1 кв.м та допоміжні приміщення складу площею 229,8 кв.м. , що розміщені за адресою: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, що перебуває на балансі державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" вартість якого визначена за незалежною оцінкою 1 197441 грн без ПДВ; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання орендованого майна від 19.10.2015.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у пункті 10.1 договору.

За змістом п. 10.1 договору, цей договір укладений строком на два роки та 360 днів, що діє з 19 жовтня 2015 р. до 14 жовтня 2018 р. включно.

У п. 3.1 договору сторони обумовили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним і спрямовується: 30% від суми орендної плати до державного бюджету (на зазначений в договорі рахунок), а 70% від суми орендної плати на рахунок орендодавця. До 15 числа орендар зобов`язаний надати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця орендар зобов`язаний проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Згідно з п. 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2015 року 10301,34 грн (приміщення складу ВДВ виробництво) та 4457,25 грн (приміщення складу ВДВ допоміжні приміщення).

Відповідно до п. 3.4. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному законодавством України.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції на наступний місяць (п.3.5. Договору).

Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та орендодавцю.

04.03.2018 орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення, що є предметом договору оренди нерухомого майна № 8-О від 19 жовтня 2018 р.; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом повернення майна.

Згідно розрахунку за договором оренди (а.с. 16), відповідачу нараховано суму орендної плати за весь період дії договору (з 10.11.2015 по 10.04.2018) - 455747,62 грн, з яких відповідач мав сплатити до державного бюджету України 136724,25 грн (30%).

Відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконував. Орендні платежі до державного бюджету України, за період з 10.11.2015 по 10.04.2018, здійснив частково в розмірі 66179,37 грн, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 70544,88 грн за період з 01.01.2017 до 04.03.2018 (день повернення майна за актом приймання-передавання орендованого майна).

Станом на час прийняття рішення в даній справі, відповідач не надав суду доказів оплати ним заборгованості з орендної плати в сумі 70544,88 грн.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Щодо наявності підстав для заявлення позову прокурором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про прокуратуру", у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Звертаючись із позовною заявою, заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону зазначив, що підставою для звернення до суду із позовом є виявлення нею факту невиконання ТОВ Лесінвест умов договору оренди нерухомого майна № 8-О від 19.10.2015 та неналежне здійснення повноважень по захисту інтересів держави Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Прокурор зауважує, що Івано-Франківська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону 02.02.2022 скеровувала на адресу РВ Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях лист про намір звернутися в їхніх інтересах до суду. Станом на час звернення з позовом, позивач впродовж тривалого часу не вжив заходів з захисту інтересів держави, не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що листом № 229 від 02.02.2022 року заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону повідомляв Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави до ТОВ Лесінвест про стягнення заборгованості по орендній платі до державного бюджету України у сумі 70544,88 грн.

Листом від 15.02.2022 № 10-021-00263 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях повідомило прокурора, що обліковується два договори оренди, укладені з ТОВ Лесінвест, по яких орендодавцем виступало ДП Івано-Франківський котельно-зварювальний завод, а саме договір оренди від 19.10.2015 № 8-О та договір оренди від 31.03.2017 № 13-О , по яких існує загальна заборгованість по орендній платі до державного бюджету на суму 105 849,08 грн. стан надходження орендної плати додається (додатки 1 та 2).

З наведених документів слідує, що позивачу було тривалий час відомо про наявну у відповідача заборгованість перед державним бюджетом України зі сплати орендної плати за користування державним нерухомим майном згідно договору оренди, тобто явні порушення інтересів держави та необхідність вжиття відповідних заходів на захист її інтересів.

У відповідь на лист прокурора, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях обмежилось лише наданням прокуратурі документів та інформації про наявну заборгованість відповідача, не зазначаючи, яких заходів ним вжито для захисту інтересів держави.

Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що позивачем не було вжито належних та ефективних правових заходів заходів щодо захисту інтересів держави, при наявності даних, що свідчать про ненадходження коштів зі сплати орендної плати до державного бюджету України, при наявній тривалій заборгованості перед бюджетом. При цьому, з досліджених доказів відомо що позивачу було достеменно відомо про порушення умов договору оренди.

Отже, позивач неналежно здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво у суді. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Щодо вирішення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно приписів статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір оренди нерухомого майна № 8-О від 19 жовтня 2015 р. укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України). Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині порядку розрахунків та сплати орендної плати підтверджується матеріалами справи.

Борг відповідача по орендній платі становить 70544,88 грн, виник за період з 01.01.2017 до 04.03.2018 (день повернення майна за актом приймання-передавання орендованого майна).

Станом на час прийняття рішення в даній справі, відповідач не надав суду доказів оплати ним заборгованості з орендної плати в сумі 70544,88 грн. У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення орендної плати суд повинен перевірити: наявність договірних відносин оренди; виконання орендодавцем обов`язку з передачі орендованого майна в користування орендаря; виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору оренди та передачу майна в користування відповідача, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати. За наявності встановленого факту виникнення орендних відносин та передачі майна в строкове, платне користування відповідача, виконання обов`язків зі сплати орендної плати має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За наведених обставин та правових норм, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, враховуючи, що відповідачем не спростований факт заборгованості перед позивачем в сумі 70544,88 грн та не надано доказів його оплати, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення позову.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Заступником керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 2481,00 грн (платіжне доручення № 238 від 05 квітня 2022 року).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4, 13, 53, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесінвест" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 70544,88 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесінвест" (вул. Військових ветеранів, буд. 10, офіс 4 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи: 39747887) до державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 37952250, ІВАN UA408999980313080094000009612, отримувач: УК у м. Ів.-Фр/ОТГ м. Ів.-Фр./, код отримувача 22080300) заборгованість в сумі 70544 (сімдесят тисяч п`ятсот сорок чотири) грн 88 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лесінвест" (вул. Військових ветеранів, буд. 10, офіс 4 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи: 39747887) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України (вул. Клепарівська, 20, м. Львів, 79007, ідентифікаційний код юридичної особи: 38326057) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.06.2022.

Суддя І.Є. Горпинюк