Рішення

від 07.06.2022 по справі 910/21088/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2022Справа № 910/21088/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц"

до відповідача: Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною, -

За участю представників сторін:

від позивача: Совенко О.П.;

від відповідача: Ворона Л.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації в якому просить:

- визнати поновленим з 01.06.2019 до 01.06.2035 договір оренди землі від 21.12.2011, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Кременчуці Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000044 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387 загальною площею 0,2442 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 5) в м. Кременчуці;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 21.12.2011, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Кременчуці Полтавської області 15.02.2012 за номером 531040004000044 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387 загальною площею 0,2442 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 5) в м. Кременчуці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" скористалось своїм правом на переважне поновлення договору оренди, що було передбачено п.8 договору оренди землі від 21.12.2011, про що було повідомлено відповідача. За твердженнями заявника, у відповідь на звернення орендаря щодо поновлення договору відповідачем було прийнято розпорядження №265 від 12.04.2019 "Про поновлення АТ "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок щодо земельних ділянок, на яких провадиться господарська діяльність Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", проте, відповідної додаткової угоди до договору оренди землі від 21.12.2011 з боку відповідача так підписано і не було. Позивачем вказано, що у спірних правовідносинах має місце поновлення орендних правовідносин за двома випадками, а саме, що передбачені ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а також ч.6 вказаної статті.

Ухвалою від 20.12.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.01.2022.

04.01.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Полтавської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вказане клопотання було задоволено судом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що позивачем не було надано належних доказів направлення на адресу орендодавця проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, наявність між сторонами спору щодо істотних умов договору, а саме розміру орендної плати. Відповідачем вказано, що визнання договору поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" зі зміненими умовами договору, а саме строком дії виключаються, а обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним. Крім того, вказаним учасником судового процесу зауважено, що у Полтавскої обласної державної адміністрації відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою.

19.01.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 09.02.2022.

08.02.2022 до господарського суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, яка була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

09.02.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 16.03.2022.

Ухвалою суду від 12.04.2022 розгляд справи був призначений на 11.05.2022.

За наслідками судового засідання 11.05.2022 постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 08.06.2022.

У судовому засіданні 08.06.2022 представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позову було надано заперечення.

В судовому засіданні 08.06.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (після зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц") (орендар) укладений договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 року за номером 531040004000044.

Відповідно до пункту 1 договору від 21.12.2011 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:06:003:0387) для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка №5) у м. Кременчук.

Пунктами 2, 3 договору від 21.12.2011 визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2442 кв.м. На земельній ділянці знаходяться під`їзні колії та будівлі для їх обслуговування.

За змістом пункту 8 цієї угоди договір від 21.12.2011 укладено терміном до 01.06.2019 року. Початок строку дії договору обчислюється після підписання сторонами з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436100:06:003:0387) загальною площею 2442 кв.м. для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій в м. Кременчук терміном до 01.06.2019 року.

15.02.2019 року Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" звернулось до відповідача з листом-повідомленням №1/898 від 14.02.2019 року, в якому просив поновити на строк до 01.06.2035 року оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за договором. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність відповідних проектів додаткових угод до договорів оренди.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №265 від 12.04.2019 року "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 року договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 0,2442 га (кадастровий номер 5310436100:06:003:0387).

Листом №1/1050 від 21.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з проханням погодити текст відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації № 265 від 12.04.2019 року, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387, для їх подальшого нотаріального посвідчення.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Полтавською обласною державною адміністрацією додаткової угоди так підписано і не було, з огляду на що Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернулося до суду з позовом про визнання поновленим з 01.06.2019 року до 01.06.2035 року договору та визнання укладеною додаткової угоди до договору.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" скористалось своїм правом на переважне поновлення договору оренди, що було передбачено п.8 договору оренди землі від 21.12.2011, про що було повідомлено відповідача. За твердженнями заявника, у відповідь на звернення орендаря щодо поновлення договору відповідачем було прийнято розпорядження №265 від 12.04.2019 "Про поновлення АТ "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок щодо земельних ділянок, на яких провадиться господарська діяльність Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", проте, відповідної додаткової угоди до договору оренди землі від 21.12.2011 з боку відповідача так підписано і не було. Позивачем вказано, що у спірних правовідносинах має місце поновлення орендних правовідносин за двома випадками, а саме, що передбачені ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а також ч.6 вказаної статті.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що позивачем не було надано належних доказів направлення на адресу орендодавця проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, наявність між сторонами спору щодо істотних умов договору, а саме розміру орендної плати. Відповідачем вказано, що визнання договору поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" зі зміненими умовами договору, а саме строком дії включаються, а обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним. Крім того, вказаним учасником судового процесу зауважено, що у Полтавської обласної державної адміністрації відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", статтею 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно частин 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 по справі №903/1030/19 вказано, що спеціальне правило, викладене у частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду. Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було б неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

Таким чином, у розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1-5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону).

Як вказує позивач, Акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" було повністю дотримано процедури і строки звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір, проте Полтавською обласною державною адміністрацією не виконано обов`язок з укладення додаткової угоди до договору, як це передбачено частиною 5 та частиною 7 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Отже, правовою підставою для звернення із даним позовом про поновлення дії Договору та визнання укладеною додаткової угоди є приписи частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Судом було встановлено, що 15.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 14.02.2019 року №1/898, в якому просив поновити на строк до 01.06.2035 року оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за договором. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про направлення проектів відповідних додаткових угод до договорів оренди.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації № 265 від 12.04.2019 року "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок" вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 року договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 2442 кв.м. (кадастровий номер 5310436100:06:003:0387).

Листом № 1/1050 від 21.05.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням погодити текст відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації № 265 від 12.04.2019, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387, для їх подальшого нотаріального посвідчення.

У матеріалах справи наявний лист позивача № 1/1071 від 28.05.2019 до Полтавської обласної державної адміністрації, в якому Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" просило відповідача врахувати попереднє погодження та залишити незмінним розмір орендної плати за договором і підписати запропоновані орендарем додаткові угоди (у тому числі, спірну).

26.06.2019 Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" звернулось з листом № 1/1123 від 24.06.2019 до Голови Полтавської обласної державної адміністрації, яким, в доповнення до клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок від 10.06.2019 року № 1/1089, повторно надіслано на розгляд та підписання проекти договорів оренди (у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387).

У відповідь на лист позивача № 1/1050 від 21.05.2019 року відповідач листом №8877/1/01-37 від 26.06.2019 року "Щодо врегулювання розбіжностей в договорі" запропонував орендарю викласти пункт 9 договору в редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 5 цього договору.

Листом №1/1153 від 11.07.2019 року орендар повідомив відповідача про те, що запропонована у листі № 8877/1/01-37 від 26.06.2019 року редакція пункту 9 договору з розміром орендної плати, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, робить умови користування позивачем земельними ділянками не рівноцінними та не конкурентними з умовами землекористування іншими гірничодобувними підприємствами міста Кременчук. Враховуючи вищевикладене та з метою приведення умов проектів договорів (у тому числі спірного у даній справі) у відповідність з умовами типового договору, позивач у листі від 11.07.2019 року № 1/1153 запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки. Також орендар зазначив, що такий розмір орендної плати не являється пільговим, не суперечить законодавству України і може бути встановлений за згодою сторін.

Отже, зміст листування сторін вказує на те що, фактично між Акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" та Полтавською обласною державною адміністрацією виник спір щодо розміру орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії договору.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Виходячи з положень статей 632 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", слід зазначити, що за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

У п.288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" вказано, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Разом із тим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Одночасно, за змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

За таких обставин, поновлення договору із запропонованою редакцією додаткової угоди без внесення змін в частині визначення розміру орендної плати за наявності проведеної нової грошової оцінки такої земельної ділянки, суперечить вказаним нормам.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, сторонами так і не було досягнуто згоди в частині розміру відсотку, який відраховується від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для встановлення розміру орендної плати.

Беручи до уваги вищенаведене, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а додаткову угоду до договору укладено не було.

За приписами частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що переважне право позивача на поновлення договору було припинено, а отже договір припинив свою дію 01.06.2019 року внаслідок спливу строку, на який його було укладено у відповідності до п.8 договору.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що наявність розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" договорів оренди земельних ділянок", яким вирішено поновити позивачу дію договору строком до 01.06.2035 року ніяким чином не спростовує наведених вище висновків суду, оскільки між сторонами залишились невирішеними питання щодо розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії договору.

Обставини відсутності між сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору (зокрема, його ціни) та неузгодження таких умов, зокрема, у момент прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження № 265 від 12.04.2019 року "Про поновлення AT ""Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" та після його прийняття, підтверджується наявними у матеріалах справи листуванням сторін.

Судом зазначалось, що листом від 11.07.2019 року № 1/1153 позивач повідомив відповідача про те, що запропонована останнім у листі № 8877/1/01-37 від 26.06.2019 року редакція пункту 9 договору з розміром орендної плати, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, робить умови користування позивачем земельними ділянками не рівноцінними та не конкурентними, у зв`язку з чим запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 Договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки.

Тобто, вже після прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження № 265 від 12.04.2019 року "Про поновлення AT "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" позивачем були вчинені дії, направлені на погодження між сторонами змін істотних умов запропонованої до укладення у цій справі додаткової угоди до договору та зміну ціни вказаного правочину. За висновками суду, означене вказує на необґрунтованість посилань Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" на фактичне досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов такого правочину.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на приписи норм частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як правової підстави визнання додаткової угоди до договору укладеною, з огляду на те, що оскільки у випадку якщо орендар, маючи намір на реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки питання щодо зміни (за необхідності) істотних умов не вирішується.

Суд звертає увагу заявника на те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору. Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 року в справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року в справі №903/1030/19.

В контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно звернути увагу учасників судового процесу на те, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Отже, визнання укладеною спірної додаткової угоди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у запропонованій позивачем редакції з одночасним поновленням дії договору до 2035 року суперечить вищенаведеним приписам Закону України "Про оренду землі".

Щодо вимог про визнання поновленим договору з 01.06.2019 року до 01.06.2035 року, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Суд зазначає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 року в справі № 920/739/17, від 15.01.2019 року в справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 року в справі № 908/2484/17, від 09.06.2020 року в справі 912/1860/19, від 26.01.2021 року в справі № 923/722/19 та інших.

Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі щодо наявності у відповідача повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою), залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання поновленим договору оренди землі від 21.12.2011, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 за № 531040004000044 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:06:003:0387, загальною площею 0,2442 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка №5) в місті Кременчуці та визнання додаткової угоди укладеною.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.06.2022.

Суддя В.В. Князьков