Рішення

від 01.02.2022 по справі 910/16459/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2022Справа № 910/16459/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Тарасюк І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Малого приватного підприємства "Рада"

08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В

в особі Відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс"

02121, м. Київ, вул. Вакуленчука, 4

про стягнення 290 969 грн. 30 коп. збитків

За зустрічним позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В

в особі Відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс"

02121, м. Київ, вул. Вакуленчука, 4

до Малого приватного підприємства "Рада"

08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25

про стягнення 374 126,58 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Рада" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" (далі-відповідач) про стягнення 290 696,30 грн. збитків, спричинених внаслідок не здійснення останнім реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за надані послуги з оренди майна на підставі укладеного із позивачем договору від 16.12.2015 №1612/2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.11.2021 Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" подало відзив на позовну заяву та звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Малого приватного підприємства "Рада" про стягнення 384 206,39 грн., з яких: 308 600,02 грн. заборгованості з орендної плати, 40 140,49 грн. інфляційних втрат, 17 976,67 грн. трьох процентів річних, 8 326,57 грн. пені, 9 162,04 грн. штрафу, що нараховані за неналежне виконання відповідачем умов договору від 16.12.2015 № 1612/2015.

02.11.2021 відповідачем подано довідку про відсутність спорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" до розгляду (спільно з первісним позовом), об`єднано вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом та призначено підготовче засідання у справі на 01.12.2021.

08.11.2021 позивачем подано відповідь на відзив.

29.11.2021 від первісного позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 01.12.2021 судом оголошено перерву у розгляді справи до 22.12.2021.

06.12.2021 Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" подало відповідь на відзив Малого приватного підприємства "Рада".

17.12.2021 до суду надійшли заперечення від Малого приватного підприємства "Рада".

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2021 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.01.2022.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2022 судом оголошено перерву в судовому засіданні після дослідження доказів перед судовими дебатами до 02.02.2022.

В судове засідання 02.02.2022 з`явились представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом. Представник позивача за первісним позовом надав пояснення по суті спору, відповідно до яких первісні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, а проти зустрічних позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволені. Представник позивача за зустрічним позовом надав пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення первісних позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, а зустрічні позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 02.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги зустрічного позову також підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

16.12.2015 між виробничим комплексом "Техносервіс" ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, як орендодавцем, та МПП "Рада", як орендарем, укладено договір № 1612/2015 оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене рухоме майно (далі - майно), що перебуває на балансі ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку майна та висновком про вартість об`єкта оцінки станом на 05.10.2015, і становить за незалежною оцінкою 6007554 грн. без ПДВ. Перелік майна, яке передається в оренду, зазначається в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами вказаного договору та акту прийому-передачі майна.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку 131050 грн. без ПДВ.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата сплачується на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа кожного місяця.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості (пункт 3.10 договору).

Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що в разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

Даний договір укладено строком на п`ять років, що діє з 16.12.2015 до 15.12.2020 включно (пункт 12.1 договору).

У додатку № 1 до договору зазначено перелік майна, що передається орендарю на умовах цього договору.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду індивідуально визначене рухоме майно, вказане в актах приймання-передачі від 31.12.2015, що підписані обома сторонами.

До договору оренди між сторонами укладено ряд додаткових угод, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2019 у справі № 911/446/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, задоволено позов ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" про стягнення з МПП "Рада" за період з 16.05.2016 по 31.01.2019 основного боргу за орендну плату в розмірі 875611,60 грн., 43780,55 грн. штрафу, 51486, 03 грн. пені, 54076,91 грн. інфляційних втрат та 19085,14 грн. трьох процентів річних.

Із наявних у матеріалах даної справи копій платіжних доручень слідує, що МПП "Рада" із зазначенням у призначенні платежів "плата за оренду згідно постанови господарського суду № 911/446/19 від 23.09.2019" сплатило ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" протягом листопада 2019 року - лютого 2020 року 522020,10 грн.

Разом із цим, звернувшись із даною позовною заявою до суду, МПП "Рада" зауважило, що за період з 31.03.2020 по 30.09.2021 ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" не здійснило реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо наданих послуг оренди на загальну суму 1 745 815,80 грн., що позбавило МПП "Рада" можливості включити 290 969,30 грн. до податкового кредиту та призвело до понесення ним збитків у вказаній сумі.

Водночас, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати орендних платежів за МПП "Рада" утворилася заборгованість (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з березня 2020 року по жовтень 2021 року в сумі 308 600,02 грн., що слугувало підставою для нарахування пені та компенсаційних виплат і звернення ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" із зустрічною позовною заявою до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Положеннями частини 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями, наведеними у частинах першій та другій статті 284 ГК України, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 ГК України).

У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на 30.07.2018) зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до договору від 16.12.2015 № 1612/2015, пунктом 1.4 якої виключено пункт 3.3 договору про визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Отже, за волевиявленням обох сторін договору оренди щодо зміни його умов, спрямованої на виключення індексації орендної плати, сторонами вчинений відповідний правочин щодо зміни договору шляхом укладення додаткової угоди про виключення пункту 3.3 договору оренди.

Указана додаткова угода до договору в установленому законом порядку недійсною не визнавалася.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" із порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєструвало податкові накладні, що позбавило МПП "Рада" права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 290 969,30 грн.

Наведені обставини становлять прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту МПП "Рада", а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, що свідчить про обґрунтованість вимог первісного позову.

При цьому судом ураховано викладену правову позицію в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17 та правову позицію щодо належного способу захисту Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Суд також зауважує, що зобов`язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає з податкового законодавства, яке відносить до податкового кредиту суми податку не лише сплачені, а і нараховані у разі здійснення операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 927/720/18.

Отже, судом відхиляються твердження ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" щодо реєстрації податкових накладних лише в разі погашення заборгованості за орендну плату, оскільки здійснення такої реєстрації має відбуватися не лише в частині оплачених послуг, а й в частині нарахованих.

За таких обставин, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої МПП "Рада" суми збитків у розмірі 290 969,30 грн., що становлять розмір 20 % ПДВ від суми наданих ДП з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" за період з березня 2020 року по вересень 2020 року орендних послуг за договором від 16.12.2015 № 1612/2015, суд дійшов висновку задовольнити первісний позов у повному обсязі.

Щодо вимог зустрічного позову, то за проведеним судом арифметичним перерахунком заборгованість МПП "Рада" зі сплати орендних платежів за договором за період з березня 2020 по вересень 2021 становить 299 376,54 грн. основного боргу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пунктів 3.10, 3.11 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати за весь період заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені у розмірі 8 326,57 грн. та штрафу у розмірі 9 162,04 грн.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 16 981,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 280,17 грн.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 3% річних у розмірі 16 981,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 280,17 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, зустрічна позовна заява підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 11 статті 238 ГПК України в разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Отже, при здійсненні зустрічного зарахування грошових сум - за первісним позовом 374 126,58 грн. та за зустрічним позовом - 290 269,30 грн., різниця в розмірі 83 857,28 грн. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4 364,54 грн. покладаються за первісним позовом на відповідача та за зустрічним позовом - на позивача, а саме покладаються на відповідача за зустрічним позовом у розмірі 5 611,90 грн.

Частиною 11 статті 129 ГПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, при проведенні зустрічного зарахування сум витрат зі сплати судового збору такі витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом у розмірі 1247,36 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги первісного позову Малого приватного підприємства "Рада" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; ідентифікаційний код 20077743) в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" (02121, м. Київ, вул. Вакуленчука,4; ідентифікаційний код 33058529) на користь Малого приватного підприємства "Рада" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25; ідентифікаційний код 13736978) 290 269,30 грн. збитків, а також 4364,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Позовні вимоги зустрічного позову Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства "Рада" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25; ідентифікаційний код 13736978) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; ідентифікаційний код 20077743) в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" (02121, м.Київ, вул. Вакуленчука, 4; ідентифікаційний код 33058529) 299 376,54 грн. основного боргу, 8 326,57 грн. пені, 9 162,04 грн. штрафу, 16 981,26 грн. трьох процентів річних, 40 280,17 грн. інфляційних втрат, а також 5611,90 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Провести зустрічне зарахування вказаних сум та стягнути з Малого приватного підприємства "Рада" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25; ідентифікаційний код 13736978) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В; ідентифікаційний код 20077743) в особі відокремленого підрозділу виробничого комплексу "Техносервіс" (02121, м. Київ, вул. Вакуленчука, 4; ідентифікаційний код 33058529) 83 857,28 грн. заборгованості та 1247,36 грн. витрат зі сплати судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.06.2022

Суддя М.О. Лиськов