Рішення

від 09.06.2022 по справі 911/3558/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3558/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3180/22 від 14.02.2022) у справі № 911/3558/21

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

адреса для листування: АДРЕСА_2

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський"

08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8, код ЄДРПОУ 31204522

про зобов`язання вчинити дії

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№ 3511/21 від 03.12.2021) ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський" про зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2021 у справі № 911/3558/21 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борщагівський" про зобов`язання вчинити дії, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Підготовчі засідання у справі № 911/3558/21 неодноразово відкладались.

07.02.2022 до Господарського суду Київської області у справі № 911/3558/21 подано відповідь на відзив, у якій, серед іншого, позивач повідомив суд про виконання відповідачем позовних вимог у добровільному порядку, після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2022 провадження у справі № 911/3558/21 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - через відсутність предмета спору, а також призначене судове засідання з розгляду судом питання розподілу судових витрат сторін у справі на 24.02.2022.

Позивачем подано заяву про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3180/22 від 14.02.2022), відповідно до якої заявлено про стягнення з відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11000,00 грн., а також про повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Відповідачем подані заперечення на заяву про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3998/22 від 23.02.2022).

У судове засідання 24.02.2022 представники сторін не з`явились, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2022 судове засідання з розгляду судом питання розподілу судових витрат сторін у справі відкладено на 17.05.2022.

До Господарського суду Київської області надійшло клопотання/заява позивача (вх.№339/22 від 12.05.2022), відповідно до якого позивач підтримує вимоги заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3180/22 від 14.02.2022) та заявляє про розгляд питання розподілу судових витрат у справі за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.

У судове засідання 17.05.2022 представники сторін не з`явились, про судове засідання повідомлені судом.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України, повідомлення сторін про судове засідання, клопотання заявника про розгляд його заяви за відсутності його представника і того, що сторонами подані письмові позиції з питання, що розглядається судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду питання розподілу судових витрат сторін у справі за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, в порядку частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

14.02.2022 до Господарського суду Київської області надійшла заява позивача про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3180/22) з детальним розрахунком та конкретизованим розміром судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, згідно з якою позивач заявляє:

1) стягнути з відповідача на користь позивача 11000,00 грн. судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у данній справі;

2) повернути позивачу з державного бюджету 2270,00 грн. судового збору, що сплачений позивачем за подання позову в даній справі - на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір": у зв`язку із закриттям провадження у справі.

На підтвердження понесення вказаних витрат, заявником надано копію договору від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу, копію заключної виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2021 по 18.08.2021, акт № 78/01/2019-КП-03 про надання правової допомоги від 09.02.2022, детальний опис робіт від 09.02.2022 (наданих послуг) (звіт про надану правову допомогу) за договором № 78/01/2019-КП від 19.07.2019.

23.02.2022 до Господарського суду Київської області у справі №911/3558/21 надійшли заперечення відповідача на заяву позивача про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3998/22), згідно з якими:

1) відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, не є співмірним із складністю справи;

2) у позивача відсутнє право на відшкодування понесених витрат на професійну адвокатську допомогу, оскільки справа № 911/3558/21 закрита з підстав відсутності предмета спору, що на думку відповідача не відповідає частині 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами аналізу аргументів сторін, документів, що ними подані та вимог чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти таких висновків:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно з пунктом 33 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та детальний опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 29, 30 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, виходячи із системного аналізу положень частини 8 статті 129, частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у пунктах 32 та 34 постанови від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Аналогічні висновки зроблено Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України (заява № 19336/04, пункт 269).

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року, 09.06.2017, зі змінами, затвердженими з`їздом адвокатів України 2019 року, 15.02.2019), статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Додатково до вище вказаного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в пунктах 27 та 28 постанови від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 вказав, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.

За результатами аналізу документів, що подані позивачем на підтвердження включення до судових витрат у справі його витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що він заявляє, у даній справі.

Зокрема, позивачем, на підтвердження факту оплати послуг Адвокатського об`єднання «Брант», подана копія заключної виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2021 по 18.08.2021. Згідно з даними вказаної виписки:

- 12.04.2021 о 16:26, на підставі документу 1 здійснено переведення 179898,09 грн. на рахунок Адвокатського об`єднання «Брант» із визначенням такого призначення платежу: «FROM TARANTSOV VIKTOR STERRENWACHT 993550 HEUSDEN-ZOLDER/BE/ FOR FACTUUR 78/12019-KP-03»;

- 15.04.2021 о 10:45, здійснено списання коштів на здійснення валютно-обмінних операцій згідно заявки RIDSL4151/W3P на суму 181651,31 грн. за документом L0415BLTI1.

Суд звертає увагу, що ані призначення платежу, ані розміри платежів, ані вказані документи, на підставі яких здійснювались банківські транзакції, не мають жодного, підтвердженого об`єктивними даними, зв`язку із договором від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу.

Зокрема, в графі «призначення платежу» відсутня інформація, що вказані банківські транзакції здійснено саме на виконання умов договору від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу. Більше того, в матеріалах справи відсутні реквізити, які б були аналогічними тим, що вказані в графі «призначення платежу» заключної виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2021 по 18.08.2021. Вказані платежі були здійснені більше ніж за 7 місяців до подання позивачем позову в даній справі та майже за 10 місяців до погодження позивачем актів надання правової допомоги та детального опису робіт (від 09.02.2022), які і містять перелік послуг адвоката, що надані, їх вартість і остаточний розмір витрат позивача на послуги адвоката у справі №911/3558/21. Неможливо ідентифікувати вказану в платіжних дорученнях особу платника (зазначення TARANTSOV VIKTOR без конкретизації паспортних або інших, ідентифікуючих, даних унеможливлює однозначне твердження щодо того, хто та в чиїх саме інтересах і з якою метою, здійснив перерахування коштів на рахунок Адвокатського об`єднання «Брант»). Фактично, суд позбавлений можливості ідентифікувати призначення платежу за поданими заявником банківськими виписками.

Одночасно, судом врахована наявність правової позиції, що для цілей розподілу судових витрат достатньо наявності грошового зобов`язання сторони перед адвокатом для визначення понесення таких витрат, без фактичної сплати на момент розгляду судом питання розподілу витрат, проте, у разі надання доказів учасником справи, судом мають бути оцінені такі докази відповідно до статей 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо тієї обставини, на яку такий учасник справи посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд особливо звертає увагу, що в тексті самого договору від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу, у пункті 4.1., визначена сума гонорару у розмірі 12000,00 доларів США без конкретизації порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару із зазначенням лише порядку сплати вказаної суми гонорару.

Більше того, в договорі від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу не йдеться про погодження сторонами надання адвокатських послуг саме у справі №911/3558/21, а згідно з пунктом 4.2.2. Договору, остаточний розрахунок має бути здійснений до 15 березня 2020 року, тоді як позовна заява в даній справі подана позивачем до Господарського суду Київської області 01.12.2021 (згідно з відбитком календарного штемпелю поштового відділення на конверті).

Згідно з актом про надання правової допомоги від 09.02.2022 та детального опису робіт (наданих послуг) від 09.02.2022 послуги надані на підставі договору від 19.07.2019, тоді як наданий суду договір укладений 17.07.2019, у вказаних акті та описі зазначено, що їх складено щодо послуг відповідно до доручення клієнта щодо звернення до суду, в якому і погоджений гонорар 11000,00 грн., проте, вказаного доручення суду не надано, отже, зважаючи на усе вищевикладене, суду не надано доказів, що адвокатське об`єднання погодило з позивачем саме таку суму гонорару, яку заявлено до компенсації відповідачем.

Договір від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу за порядком оплати передбачає погодження однієї суми за надання послуг адвоката щодо усіх потреб клієнта у правовій допомозі та не містить порядку обчислення допомоги у конкретній справі, ціна договору визначена в іноземній валюті, при цьому, позивачем не надано суду розрахунку та доказів належної конвертації частини гонорару в гривні, не надано доказів того, що суму гонорару за Договором вже не відшкодовано сторонами в інших судових справах, оскільки, за правовою природою, відшкодування судових витрат не є способом отримання прибутку чи збільшення винагороди адвоката.

Згідно з положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторін, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом по справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у пункті 55 постанови від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 вказує, що, враховуючи положення Правил адвокатської етики, необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката; його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини наголошує, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний розмір (справа «Лавентс проти Латвії», заявка № 58442/00) та є обгрунтованими (справа «Баришевський проти України», заявка № 71660/11).

У даній справі, суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість та розумний розмір гонорару адвоката з таких підстав.

Згідно з пунктом 4.1. договору від 17.07.2019 № 78/01/2019-КП про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» Таранцову Віктору Михайловичу, гонорар адвоката становить 12000,00 доларів США. При цьому, як вже було зазначено вище, в тексті договору відсутні положення щодо конкретизації порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару і зазначено лише порядок сплати вказаної суми гонорару.

Заявником подані акт № 78/01/ 2019-КП-03 про надання правової допомоги від 09.02.2022 та детальний опис робіт від 09.02.2022 (наданих послуг) (звіт про надану правову допомогу) за договором № 78/01/2019-КП від 19.07.2019. Відповідно до вказаних документів, адвокатом надані послуги всього на суму 11000,00 гривень із конкретизацією, які саме послуги надані.

Суд відмічає, що, оскільки в тексті договору відсутні положення щодо конкретизації порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, суд позбавлений не тільки можливості здійснити перевірку нарахованих сум з позиції принципів обґрунтованості та розумності, проте, взагалі не може встановити на підставі якого алгоритму розраховувалась вартість конкретної адвокатської послуги. У тексті договору визначена фіксована сума, у той час, як у поданих актах сума вираховуюється залежно від кількості витрачених годин. Проте, ані в договорі, ані в актах не вказано чи сторони погодили погодинну оплату послуг адвоката і якою конкретно є погодинна ставка адвоката, що погоджена сторонами.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити співвідношення визначеної в пункті 4.1. договору суми гонорару в розмірі 12000,00 доларів США із заявленою в актах виконаних робіт сумою у розмірі 11000,00 гривень, у частині способу нарахування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про невідповідність поданих позивачем документів вимогам закону в частині документального підтвердження факту надання в даній справі позивачу правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Брант» вартістю 11000,00 грн., а, відтак, для включення їх до судових витрат у справі.

Стосовно розподілу судових витрат між сторонами та присудження судом до стягнення з відповідача витрат позивача, понесених ним у справі, також судом зазначається таке, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц.

Відповідно до заяви позивача про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3180/22 від 14.02.2022) у справі № 911/3558/21 позивач, як підставу своїх вимог щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, зазначає те, що, оскільки підставою для закриття провадження у справі стало виконання відповідачем позовних вимог після відкриття провадження у справі, то причиною звернення позивача з позовом у даній справі була бездіяльність відповідача, відтак, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі його судові витрати у повному обсязі, при цьому, позивач не зазачає на підставі якої саме правової норми Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі позивачем подана суду відповідь на відзив (вх.№2676/22 від 07.02.2022) де вказано про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, що обгрунтоване тим, що 31.01.2022 відповідач задовольнив позовні вимоги шляхом надання письмової відповіді на запит позивача із зазначенням інформації, що витребовувалась.

Отже, позивачем вказана конкретна підстава для закриття провадження у справі - відсутність предмета спору, іншої підстави, зокрема, відмови позивача від позову - у заяві не зазначено, і, як суб`єктивне процесуальне право сторони, відмова позивача від позову має бути ним прямо і недвозначно заявлена, контекст письмових заяв позивача не може бути оцінений судом як ймовірна відмова від позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2022 провадження у справі № 911/3558/21 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України - у зв`язку із відсутністю предмета спору. Вказана ухвала суду не оскаржувалась сторонами справи, крім того, відповідно до вищевикладеного, її підстави повністю відповідають позиції позивача щодо належних процесуальних дій у справі.

Отже, враховуючи вказане, а також положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у поєднанні з статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України) не є відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Також Господарський процесуальний кодекс України, в частині 9 статті 129, надає суду право покласти судові витрати повністю або частково на сторону, незалежно від результатів вирішення спору, у випадку зловживання цією стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Проте, у даній справі не відбулось вирішення спору судом, справа по суті не розглядалась, відсутні висновки суду щодо того, чи був наявний спірний обов`язок у відповідача, чи в тому обсязі, що визначений позивачем, чи порушений відповідачем строк добровільного виконання такого обов`язку тощо, відтак, відсутні правові підстави для висновків суду про те, що спір виник внаслідок неправильних дій саме відповідача, а, відтак, і для застосування при розгляді спірного питання розподілу судових витрат у справі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимоги позивача про повернення йому з державного бюджету судового збору в розмірі 2270,00 грн. суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з таких підстав.

Відповідно до долученої до позовної заяви копії квитанції про сплату №26829 від 30.11.2021, позивачем сплачено за подання позову у справі 2270,00 грн. судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях; у такому випадку - повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 123 - 130, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір» суд,

вирішив:

1. Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх.№3180/22 від 14.02.2022) - задовольнити частково.

2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору, що сплачений відповідно до квитанції про сплату №26829 від 30.11.2021 на суму 2270,00 грн.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.06.2022.

Суддя С.О. Саванчук