Рішення

від 09.02.2022 по справі 761/8041/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8041/21

Провадження № 2/761/4130/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» про розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» про розірвання договору та стягнення коштів, в якому просила: розірвати Договір № Т-1691 про надання послуг від 03.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» на користь ОСОБА_1 здійснену за Договором № Т-1691 про надання послуг від 03.07.2020 року передоплату в розмірі 23 500,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 03 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» укладено Договір № Т-1691. Вказує, що ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» не виконує зобов`язання за Договором, чим порушує права позивача як споживача, а тому наявні підстави для розірвання Договору № Т-1691 про надання послуг від 03.07.2020 року та стягнення коштів у розмірі 23 500,00 грн., у результаті чого позивач звернулася до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2021 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків.

28 травня 2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та представник в судове засідання не з`явилися, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, поважність причин неявки не повідомляв, відзив не надсилав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва розглядалась справа № 640/6697/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Оскільки ОСОБА_1 не має спеціальних знань в галузі права та в зв`язку з необхідністю представництва її інтересів в Окружному адміністративному суді м. Києва по справі № 640/6697/20 вона звернулась за правовою допомогою до ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу».

03 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» укладено договір № Т-1691.

Пунктом 1.2. Договору відповідач взяв на себе обов`язок з надання юридичних послуг, вчинення юридичних та інших дій, а саме: представництво інтересів позивача в Окружному адміністративному суді м. Києва з підготовкою всіх необхідних документів та консультація, а пунктом 2.1.1 Договору виконати всі прийняті на себе зобов`язання, зазначені в розділі 1 Договору для того щоб розумно й сумлінно відстоювати інтереси відповідача всіма незабороненими законом засобами.

Пунктом 3.1 Договору встановлено обов`язок для позивача сплатити до виконання своїх зобов`язань відповідачем кошти на користь відповідача в розмірі 23 500 грн. (10 000 грн. в день підписання Договору і 13 500 грн. у строк до 01.08.2020 року).

Позивачем в повному обсязі виконано зобов`язання щодо сплати авансом грошових коштів, передбачене п. 3.1 Договору, що підтверджується виданими відповідачем фіскальними чеками від 03.07.2020 року на суму 10 000 грн. та від 27.07.2020 року на суму 13 500 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що представниками відповідача було виконано взяті на себе зобов`язання.

При цьому, п. 5.10 Договору передбачено, що як спосіб отримування від відповідача юридично значимих повідомлень визначено смс-інформування за номером телефону НОМЕР_1 .

Такі повідомлення від відповідача відсутні по день подання цієї позовної заяви.

Отже, відповідач, за наслідком виконання позивачем в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, не приступив до виконання свого зобов`язання за спірним Договором.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В свою чергу, згідно положень ст. ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, з наведеного вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» не було виконано зобов`язання за Договором, чим порушено права позивача як споживача, а тому наявні підстави для розірвання Договору № Т-1691 про надання послуг від 03.07.2020 року.

При цьому, на підставі вищевикладеного, вбачається, що відпала правова підстава перебування коштів у відповідача, оскільки позивачем реалізовано право на відмову від договору, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, та фактично договірні відносини перестали існувати, а тому відповідач повинен повернути кошти у розмірі 23 500,00 грн., що були сплачені позивачем,відповідно до п. 3.1. Договору.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про розірвання договору та стягнення коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

До матеріалів позовної заяви додана копія банківської квитанції № 99ТС-РЕ89-АА09-МРЕЕ від 16.02.2021 року, виходячи з якої можна стверджувати про переказ особистих коштів на загальну суму 7 035,18 грн. (в призначенні платежу вказано «Перевод личных средств» від «Тетяна С.») Відтак суду не було надано належних доказів на підтвердження оплати послуг адвоката.

Оскільки позивачем не надано докази, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу, на підставі ст. 141 ЦПК України (із урахуванням правового висновку, викладеного у постанові від 01 грудня 2021 року справа № 641/7612/16-ц (провадження № 61-15529св21)) не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач під час подання позову була звільнена від сплати судового збору.

Тому, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 615, 629, 837, 849, 901, 902, 1212 ЦК України; ст.ст. 4, 81, 82, 83, 175, 177, 178, 179, 180, 190 ЦПК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» про розірвання договору та стягнення коштів, - задовольнити частково.

Розірвати Договір № Т-1691 про надання послуг від 03.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» на користь ОСОБА_1 здійснену за Договором № Т-1691 про надання послуг від 03.07.2020 року передоплату в розмірі 23 500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу», адреса місцезнаходження - 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44-Б, код ЄДРПОУ 43196049.

Суддя: