Рішення

від 13.01.2022 по справі 761/25115/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25115/20

Провадження № 2/761/7272/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо», Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» про визнання недійсним попереднього договору та договору факторингу, -

в с т а н о в и в:

13 серпня 2020 року зазначена позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва.

В позовних вимогах позивач просить:

-визнати недійсним попередній договір від 15.01.2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо»;

-визнати недійсним Договір факторингу від 17.01.2019 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо».

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що 25.01.2008 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» був укладений Кредитний договір №04свкл-08.

Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду було виконане та заборгованість сплачено в повному обсязі.

Отже, у 2019 році Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» не мало жодних прав вимоги до позивача за кредитним договором №04свкл-08.

Як зазначає позивач, предмет договору факторингу відсутній, оскільки постановою Верховного Суду від 05.06.2019 року встановлено факт відсутності заборгованості за Кредитним договором №04свкл-08 від 25.01.2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» зловживаючи своїми правами неодноразово подавав апеляційні скарги на рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» придбало не актив, а борг у розмірі 11 747 804,00 грн. та не вчиняє жодних дій щодо поновлення своїх порушених прав. У договорі факторингу зазначена завищена сума заборгованості за кредитним договором.

А тому з посиланням на положення ст.234 ЦК України та враховуючи що у Банку були відсутні права вимоги за кредитним договором, а оскаржувані договори були вчинені з метою заміни сторони у цивільній справі №753/6745/17, тому договори підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Представник позивача звертався до суду із клопотанням про проведення розгляду справи із викликом сторін, однак ухвалою суду від 14.01.2022 року в задоволенні такого клопотання було відмовлено.

29.09.2020 року до суду надійшов відзив ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» на заявлені вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що Верховний Суд у постанові від 05.06.2019 року не встановив відсутність права вимоги до позивача за кредитним договором. На виконання умов договору факторингу Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» документи, які підтверджують право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. На дату укладення оскаржуваних договорів були відсутні судові рішення або обставини, які б свідчили про те, що у Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» відсутні вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором. Як зазначив представник відповідача, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо наявності умислу у відповідачів щодо укладення оскаржуваних договорів без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються такими правочинами. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» за договором сплатило Публічному акціонерному товариству «Банк «Український капітал» грошові кошти, а тому неможливо кваліфікувати оскаржувані договори як фіктивні.

29.09.2020 року до суду надійшов відзив Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» на заявлені вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що за умовами кредитного договору позивачу було видано 1 280 000,00 доларів США строком до 23.03.2013 року. Станом на дату повернення кредиту Позичальник не повернув кошти, тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 21.11.2013 року (справа №758/10416/13-ц) позов було задоволено та стягнуто заборгованість. Як зазначає представник, з врахуванням часткового виконання рішення суду, заборгованість за кредитом становить 805 302,68 доларів США. Ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в результаті виконання якого не в повному обсязі погашено заборгованість за кредитом не припиняє зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та не свідчить про відсутність у АТ «Банк «Український капітал» права вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідь на відзиви до суду не надходила.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2008 року між ОСОБА_1 (далі - Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (далі - Банк) був укладений Кредитний договір №04свкл-08 за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит, який буде здійснюватися окремими частинами (траншами), сума першого траншу становить 524 000,00 доларів США, строком користування до 23.03.2013 року зі сплатою відсотків.

Так як Позичальник належним чином не виконував власні зобов`язання, Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 21.11.2013 року (справа №758/10416/13-ц) позов публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (Код ЄДРПОУ 22868414, МФО 321024) заборгованість за кредитом у розмірі 12 079 180 (дванадцять мільйонів сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят) гривень 46 копійок, з яких прострочена заборгованість за кредитом у розмірі - 1 008 000 (один мільйон вісім тисяч) доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 08.08.2013 р. по курсу НБУ складає - 8 056 944 (вісім мільйонів п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні; прострочена заборгованість за процентами у розмірі - 371 478 (триста сімдесят одна тисяча чотириста сімдесят вісім) доларів США 84 центи, що в гривневому еквіваленті станом на 08.08.2013 року по курсу НБУ складає - 2 969 230 (два мільйони дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч двісті тридцять) гривень 37 копійок; заборгованість по сплаті пені по простроченому кредиту відповідно до п. 3.1. кредитного договору у розмірі - 410 415 (чотириста десять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 37 копійок; заборгованість по сплаті пені по простроченим процентам відповідно до п.3.1. кредитного договору у розмірі - 642 590 (шістсот сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 72 копійки в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитом 12 079 180 (дванадцять мільйонів сімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят) гривень 46 копійок звернути стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 15, групи приміщень № 86 (в літ. А) загальною площею 296 кв.м., які розташовані у будинку АДРЕСА_1 , нежилі приміщення передаються в заставу разом з усіма складовими частинами та майбутніми змінами, які можуть статися в приміщенні, з усіма інженерними мережами, комунікаціями та спорудами, які знаходяться в приміщенні (газові, електричні, теплові, водяні, каналізаційні), що належить позивачу на праві власності згідно дублікату договору купівлі - продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. 30.11.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 6742. Дублікат договору купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. 24.12.2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 7419, витяг з Державного реєстру правочинів № 5213027 від 24.12.2007 року. Договір іпотеки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є., зареєстрований в реєстрі № 2171; нежилі приміщення з № 1 по № 7, № III групи приміщень № 83? площею 72,5 кв.м., МЗК пл. 4,35 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , нежилі приміщення в літ.А загальною площею 87,55 кв.м. в тому числі з № 1 по № 8, № ІV групи приміщень № 83а, площею 83,20 кв.м., МСК пл. 4,35 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Нежилі приміщення передаються в іпотеку разом з усіма складовими частинами та майбутніми змінами, які можуть статись в приміщенні, з усіма інженерними мережами, комунікаціями та спорудами, які знаходяться в приміщенні (газові, електричні, теплові, водяні, каналізаційні). Право власності підтверджується іпотекодавцем договором купівлі - продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. 05.02.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 346, зареєстрований в державному реєстрі правочинів 5 лютого 2008 року за № 2671662; нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 58 (в літ. А) загальною площею 236,10 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . Нежилі приміщення передаються в іпотеку разом з усіма складовими частинами та майбутніми змінами, які можуть статись в приміщенні, з усіма інженерними мережами, комунікаціями та спорудами, які знаходяться в приміщенні (газові, електричні, теплові, водяні, каналізаційні). Право власності на предмет іпотеки підтверджується іпотекодавцем дублікатом договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. 25.01.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 174, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 25 січня 2008 року за № 2651074 шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною, розмір якої не буде нижчим розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу;

Рішення набрало законної сили. 21.07.2014 року на його примусове виконання було видано виконавчий лист та 30.07.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрите виконавче провадження №44195512.

Постановою від 24.12.2015 року державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу. В постанові зазначено про часткове виконання рішення суду, залишок заборгованості становить 644 180,46 грн.

Позивач не надав суду доказів, що зазначена заборгованість сплачена.

Крім того, в подальшому, Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» у березні 2015 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №04свкл-08 від 25.01.2008 року (справа №753/6745/17).

Справа неодноразово розглядалась судами, рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 26.01.2018 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1 097 717,71 доларів США, з яких: 805 302,68 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту та 292 469,23 доларів США - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом.

В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2019 року рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26.01.2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 292 469,23 доларів США скасовано та в цій частині відмовлено в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Однак постановою Верховного Суду від 05.06.2019 року рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26.01.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29.01.2019 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду встановлено, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

ПАТ «Банк «Український капітал» неодноразово направляло ОСОБА_1 претензії щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. У претензії від 16 січня 2013 року банком повідомлено відповідача про наявність невиконаних зобов`язань за кредитним договором та необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом та штрафу.

Крім того, після ухвалення заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 внесено грошові кошти, а саме: 29 квітня 2014 року - 5000,00 дол. США, 19 травня 2014 року - 5000,00 дол. США, 02 червня 2014 року - 5 000,00 дол. США, 28 липня 2014 року - 5 000,00 дол. США, 03 липня 2015 року - 270 000,00 грн, з яких: 22 851,00 дол. США направлено на погашення тіла кредиту та 10 000,00 дол. США - на погашення відсотків за кредитним договором.

Отже, кредитор, звернувшись у 2013 році із позовом про дострокове повернення кредиту (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.

У відповідності до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду не підлягають доказуванню.

Зазначеною постановою Верховного Суду не встановлено належне виконання зобов`язань позивачем за кредитним договором.

Як встановлено судом, 15.01.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» був укладений попередній договір за умовами якого сторони в майбутньому домовились укласти договір факторингу за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» зобов`язувалось передати Публічному акціонерному товариству «Банк «Український капітал» кошти, а Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» зобов`язується відступити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» права вимоги грошових коштів в сумі не менше 590 000,00 доларів США за кредитним договором №04свкл-08 від 25.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 .

Як сторони домовились та визначили в п.2.1 Попереднього договору, вартість Права вимоги за Основним договором становить не менше ніж 20 000,00 грн.

В подальшому, 17.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - Фактор) був укладений Договір факторингу за умовами якого Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги грошових коштів в сумі 592 469,03 доларів США, що є еквівалентом 16 589 132,80 грн. згідно офіційного курсу Національного банку України станом на дату підписання даного Договору за Кредитним договором №04свкл-08 від 25.01.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 .

Як сторони домовились та визначили в п.3.1 Договору факторингу, за Право вимоги Фактор сплачує Клієнту суму у розмірі 26 000,00 грн.

Вказана сума сплачена 07.10.2019 року, що підтверджується копією платіжного доручення №27 від 07.10.2019 року.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що заборгованість за кредитним договором сплачена в повному обсязі, однак не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості.

В той же час відповідачі стверджують про наявність заборгованості за кредитним договором.

Крім того варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 751/3510/15-ц зробив висновок, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на корить кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки.

Позивач, звертаючись до суду зазначав, що оскаржувані правочини є недійсними, оскільки вони фіктивні.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі N 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 року у справіN 379/1256/15-ц (провадження N 61-1300св18), від 08 лютого 2018 року у справі N 756/9955/16-ц (провадження N 61-835св17).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19), постановах Верховного Судувід 13 березня 2019 року в справі N 757/12646/16, від 28 лютого2018 року у справі N 909/330/16, від 01 листопада 2018 року в справіN 910/18436/16.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) й дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як вбачається з матеріалів справи та копії договору факторингу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» сплатило на виконання умов договору Публічному акціонерному товариству «Банк «Український капітал» грошові кошти в сумі 26 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» передало на виконання Договору факторингу документи, що стосуються Договору №04свкл-08 від 25.01.2008 року.

Отже, на виконання умов договору було передано майно (грошові кошти), позивач не надав суду доказів відсутності в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки такого правочину.

Як зазначав позивач, численні звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» з апеляційними скаргами є зловживанням правом та відповідно підставою для визнання договору недійсним. Однак вказане позивачем не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки це право особи звернутись з апеляційною скаргою та діюче законодавство не пов`язує визнання договору недійсним із зверненням до суду із апеляційними скаргами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивач не довів належними та допустимими доказами фіктивність оскаржуваних правочинів, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76- 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо», Публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» про визнання недійсним попереднього договору та договору факторингу- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула