Рішення

від 07.06.2022 по справі 283/234/22

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/234/22

Провадження №2/283/218/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2022 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., за участю представника позивача - адвоката Івашкевич О.Г., представника відповідача - Федієнко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства «Пісківське» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

21.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до наказу ЖКП «Пісківське» №35 від 12.03.2021 позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера з 15.03.2021. На підставі наказу №124 від 16.11.2021 ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за 6 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 15.03.2021 по 16.11.2021. Разом з цим, відповідач здійснив виплату заробітної плати позивачеві за жовтень 2021 року в сумі 22642,32 грн. не до 07.11.2021, а з порушенням на 32 робочі дні від визначеного законом строку, а саме 22.12.2021.Грошова компенсація, передбачена ст.83 КЗпП України, була проведена відповідачем не в день звільнення 16.11.2021, а лише 06.12.2021, тобто через 14 робочих днів. Отже, ЖКП «Пісківське» не дотрималося вимог чинного трудового законодавства щодо регулярної і повної виплати заробітної плати в період роботи за жовтень 2021 року, не здійснило вчасно розрахунок при звільненні 16.11.2021, що призвело до порушення трудових прав позивача та, як наслідок, є підставою для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.

Позивачем проведено розрахунок середньоденного заробітку на підставі відомостей ПФУ за формою ОК-5 за попередні два місяці роботи до звільнення - за вересень та жовтень 2021 року. Розмір заробітку за 22 робочі дні у вересні 2021 року складає 23550,00 грн., жовтень 2021 року - 28127,10 грн. Однак, оскільки у жовтні за 4 робочі дні за ОСОБА_1 зберігався середній заробіток у зв`язку з відпусткою, то виплати при обчисленні середньої заробітної плати в цій частині позивачем виключені і становлять 20017,50 грн. за 17 робочих днів. Розмір середньоденного заробітку складає 1117,12 грн.

Розмір середньоденного заробітку складає 1117,12 грн та розрахунок проведений позивачем наступним чином: 23550,00 (заробітна плата за вересень) + 20017,00 (заробітна плата за жовтень) : 39 (сумарна кількість робочих днів за 2 місяці роботи, за виключенням періоду відпустки 22+17=39).

Розмір середнього заробітку за затримку у виплаті заробітної плати за жовтень 2021 року складає 35747,84 грн та розрахунок проведений позивачем наступним чином: 1117,12 (середньоденний заробіток, грн) х 32 (кількість робочих днів затримки з 07.11.2021 по 21.12.2021 включно).

Розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на час затримки складає 15639,62 грн та розрахунок проведений позивачем наступним чином: 1117,12 (середньоденний заробіток, грн) х 14 (кількість робочих днів затримки виплати з 16.11.2021 по 05.12.2021 включно).

Отже, загальна сума середнього заробітку за порушення строків виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні складає 51387,46 грн, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 24.01.2022 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 11 годину 30 хвилин 18.02.2022.

16.02.2022 до суду надійшов відзив від директора ЖКП «Пісківське» ОСОБА_3 на позовну заяву про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні.

18.02.2022 відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача на 11 годину 23.03.2022.

24.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 та клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

У зв`язку з дією правового режиму воєнного стану та на підставі п. 5 наказу голови Малинського районного суду від 24.02.2022 року № 1-од «Про реалізацію ІІІ етапу плану забезпечення безперервної діяльності Малинського районного суду Житомирської області» з 24.02.2022 судом виконувалися тільки функції щодо розгляду невідкладних справ.

На підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 10.03.2022 року №4/0/9-22 з 07.03.2022 року по 21.04.2022 року правосуддя в Малинському районному суді Житомирської області не здійснювалось.

Після відновлення правосуддя у Малинському районному суді розгляд справи призначено на 12 год. 00 хв. 08.06.2022.

Позиція позивача

Представник позивача адвокат Івашкевич О.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру, в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що доводи відповідача про те, що головний бухгалтер підприємства є розпорядником коштів та має повноваження самостійно приймати рішення щодо напрямків здійснення фінансової діяльності лише за наявності доступу до електронної системи банківських розрахунків є безпідставними та такими, що не відповідають установчому документу юридичної особи - Статуту ЖКП «Пісківське», з якого вбачається, що без розпорядження директора, головний бухгалтер не має права на проведення будь-яких розрахунків із заробітної плати.

Посилання відповідача на те, що 16.11.2021 позивач самостійно залишила робоче місце не відповідає дійсності, оскільки цього дня ОСОБА_1 за актом приймання-передачі справ передала бухгалтеру ОСОБА_2 документацію, звітність та залишок коштів у касі та на банківському рахунку. Також 16.11.2021 позивачці було видано трудову книжку із записом про звільнення та жодних зауважень, претензій до ОСОБА_1 не пред`являлося. Позивач не була обізнана про складення 16.11.2021 акту про її відсутність на робочому місці, адже пояснення по вказаному факту у неї не відбиралися.

Аргументи відповідача з покладення на позивача, як на головного бухгалтера, провини за невиплату самій собі заробітної плати є лише намаганням уникнути відповідальності за пред`явленим до суду позовом.

Позиція відповідача

Представник відповідача Федієнко О.В. у судове засідання з`явилася, заперечила щодо позовних вимог ОСОБА_1 та просила відмовити у їх задоволенні.Зазначив, що позивач не зверталася до ЖКП «Пісківське» із відповідною заявою про здійснення з нею остаточного розрахунку, також ОСОБА_1 не вживала заходів з метою досудового врегулювання спору з відповідачем. Крім того, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера підприємства, навмисно створила всі умови для виплати їй розрахунку при звільненні з порушенням строків, з метою стягнення середнього заробітку за затримку такого розрахунку, адже бухгалтер ЖКП фактично проводить нарахування заробітної плати, а головний бухгалтер перевіряє та контролює нарахування, підписує у директора документацію для здійснення перерахунку коштів. Також зазначив, що ЖКП «Пісківське» є збитковим, має заборгованість зі сплати заробітної плати та податків.

У відзиві відповідач зазначив, що 16.11.2021 позивач була звільнена з посади головного бухгалтера ЖКП «Пісківське» на підставі ст.38 КЗпП України. У відповідності до ст.47 КЗпП в день звільнення ОСОБА_1 отримала належним чином оформлену трудову книжку. Твердження позивача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні відповідач вважає недостовірним, оскільки позивач працювала на посаді головного бухгалтера підприємства, лише вона мала доступ до рахунків ЖКП «Пісківське» через систему електронного документообігу «Клієнт-банк» Ощадбанку, до її обов`язків відносилося, в тому числі, проведення платежів, формування платіжних доручень на перерахування коштів для виплати заробітної плати, оплати лікарняних, відпускних, розрахункових та ін.

16.11.2021 в день звільнення позивача, бухгалтер ЖКП «Пісківське» відповідно до наказу №124 від 16.11.2021 провела всі необхідні нарахування для остаточного розрахунку з ОСОБА_1 у строки, визначені ст.116 КЗпП та надала останній зведену відомість про нараховану їй заробітну плату для подальшого формування платіжного доручення, пересилання її до фінансової установи та фактичного проведення платежу.Проте, порушуючи графік роботи (робочий час закінчується на підприємстві о 17:30), ОСОБА_1 о 12 годині залишила робоче місце, не оформивши при цьому переведення на власну користь розрахункових виплат через систему електронного документообігу «Клієнт-банк» Ощадбанку. 06.12.2021 на посаду головного бухгалтера ЖКП «Пісківське» був призначений інший працівник, яка виявила факт не перерахування розрахункових коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок та негайно здійснила їх переведення. В подальшому відповідачем було з`ясовано, що заробітна плата за жовтень 2021 року також не була перерахована, у зв`язку з чим 22.12.2021 кошти було перераховано позивачці у повному обсязі.

Отже, позиція відповідача зводиться до того, що дії позивача, як головного бухгалтера, призвели до затримки розрахунку при звільненні, оскільки саме позивач не забезпечила належного проведення розрахунку при своєму звільненні.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач зазначив, що з урахуванням листа Мінсоцполітики України №3501-06/219 від 12.08.2020, кількість робочих днів позивача у 2021 році (враховуючи святкові та вихідні дні), із розрахунку періоду 17.11.2021 - 21.12.2021рр., складає 25 днів (листопад - 10 днів, грудень - 15 днів). Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає 27928,00 грн. та розрахунок проведений відповідачем наступним чином: 1117,12 (середньоденний заробіток, грн.) х 25 (кількість днів затримки розрахунку).

Щодо проведеного розрахунку за затримку у виплаті заробітної плати за жовтень 2021 року, який пред`явлений позивачем до стягнення у розмірі 35747,84 грн., відповідач заперечив, оскільки такий розрахунок проведений з порушенням Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ №159 від 21.02.2001р.

Встановлені судом обставини

Згідно з трудовою книжкою позивач працювала у Житлово-комунальному підприємстві «Пісківське» з 15.03.2021 та була звільнена 16.11.2021 на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8).

16.11.2021 видано наказ директора ЖКП «Пісківське» ОСОБА_3 №124 «Про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 », яким визначено виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку (за період роботи 15.03.2021-16.11.2021) - 6 календарних днів (а.с.9).

16.11.2021 оформлено Акт приймання-передачі справ №3, який складено головним бухгалтером ЖКП «Пісківське» ОСОБА_1. і бухгалтером ОСОБА_2 , серед переданого - первинні документи за січень 2020 - листопад 2021, печатка установи та токіни (за поясненнями представника відповідача у судовому засіданні - електронні ключі).

16.11.2021 оформлено Акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , з якого, крім того, що остання була відсутня на робочому місці з 12 години, вбачається, що ОСОБА_1 не було передано пароль доступу до «Клієнт-Банк», що призвело до затримки проведення банківських операцій

Відповідно до довідки ОК-5 щодо відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, у жовтні 2021 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату від ЖКП «Пісківське» у розмірі 28127,10 грн., у листопаді 2021 року - 12351,50 грн. (а.с.12).

Згідно з розрахунковим листком за жовтень 2021 року по ЖКП «Пісківське», ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 28127,00 грн., а саме: оплата по днях - 20017,50 грн. за 17 робочих днів, оплата відпустки - 4054,80 грн., оплата відпустки (наст. міс.) - 4054,80 грн. Нараховано до виплати ОСОБА_1 22642,31 грн. (а.с.14).

06.12.2021 ОСОБА_1 відповідачем було зараховано на картковий рахунок заробітну плату за листопад 2021 року - 9942,96 грн. (а.с.16), 22.12.2021 зараховано заробітну плату за жовтень 2021 року - 22642,32 грн. (а.с.15), про що свідчать надані позивачем роздруківки з веб-банкінгу «Ощад-24/7».

Згідно з довідкою про доходи ЖКП «Пісківське» №25 від 15.02.2021, у вересні 2021 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 23550,00 грн. за 22 відпрацьованих робочих дні, у листопаді 2021 року нараховано 20017,50 грн. за 17 відпрацьованих робочих дні з 20. Середньоденна заробітна плата складає 1117,12 грн.

Статутом ЖКП «Пісківське», затвердженого рішенням 9-ої позачергової сесії Пісківської селищної ради другого скликання 08.04.2021 №2/9-ІІ, передбачено, що директор підприємства відповідно до компетенції розпоряджається коштами та управляє майном підприємства в порядку визначеному законодавством України та цим Статутом (п.п.3.4.13. п.3.4. розділу ІІІ).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом.

Між сторонами виник спір щодо стягнення середнього заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховують у розмірі середнього заробітку і який спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом термін винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року № 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має разовий характер (див. постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, від 11 лютого 2019 року у справі № 2609/11956/12-ц, провадження № 61-43353св18, від 05 червня 2019 року у справі № 694/215/16-ц, провадження № 61-37406св18).

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розд. IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Виходячи з аналізу зазначених норм, для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід враховувати кількість робочих днів затримки.

Представником позивача у судовому засіданні наголошено, що правовою підставою для звернення до суду із позовом є порушення відповідачем строку розрахунку з позивачем при звільненні, тобто, на підставі ст.ст. 166, 117 КЗпП.

Позивачем самостійно було проведено розрахунок середнього заробітку, який вона розділила на середній заробіток за затримку у виплаті заробітної плати за жовтень 2021 року та на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Однак суд не погоджується з таким підходом позивача до розрахунку, оскільки позивач була звільнена 16.11.2021, то саме ця дата має бути взята для розрахунку щодо кількості днів затримки розрахунку при звільненні, в т.ч., і затримки виплати заробітної плати за жовтень 2021 року.

Затримка виплати заробітної плати за жовтень 2021 року з 07 по 16 листопада 2021 року не є затримкою розрахунку при звільненні, а має іншу правову природу, яка врегульована Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», що не є предметом спору.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач була звільнена 16.11.2021, а її середньоденний заробіток на день звільнення становив 1117,12 грн Сторонами також не заперечується, що остаточний розрахунок з позивачем було здійснено 22.12.2021.

Таким чином, час затримки виплати розрахунку позивачці становить 25 робочих днів - з 17.11.21 по 21.12.21, оскільки день звільнення та день фактично розрахунку не враховуються.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 27928,00 грн (1117,12 грн х 25 днів).

Суд зауважує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

На твердження представника відповідача про те, що саме своїми діями позивач, як головний бухгалтер, призвела до затримки розрахунку при звільненні, суд зауважує, що жодними належними доказами це не підтверджено.

Відсутність позивача на роботі з 12 до 17-30 16.11.2021, що визначено актом, не підтверджує того, що відповідач не мав змоги провести розрахунок із позивачем, оскільки ОСОБА_1 , як головним бухгалтером, 16.11.2021 було здійснено передачу документації, печаток і токінів. Крім того, як встановлено судом на підприємстві на момент звільнення позивача працювало ще два бухгалтери, один з яких спеціалізувався на заробітній платі.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Суд враховує, що розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум становив 32585,28 грн, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості становив 25 днів, при цьому сума заборгованості була частково погашена 06.12.2021, об`єктивність причин, які перешкодили роботодавцю здійснити розрахунок з позивачем як в день звільнення, так і 06.12.2021 (коли було проведено часткову оплату), відповідачем належним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами; сума, яка підлягає компенсації не перевищує розміру заборгованості, яка мала бути виплачена позивач в день її звільнення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27928 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ця сума на думку суду є співмірною і не підлягає до зменшення судом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову до суду ОСОБА_1 було сплачено 992,40 грн судового збору. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 539,55 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 23, 76, 81,141, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства «Пісківське» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути із Житлово-комунального підприємства «Пісківське» (код ЄДРПОУ 31646783) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за затримку розрахунку при звільненніу розмірі 27928 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень та 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) гривень35 копійок сплаченого судового збору, а всього 28467 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 35 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13.06.2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач:Житлово-комунального підприємства «Пісківське» код ЄДРПОУ 31646783, юридична адреса: Київська область, Бучанський район, смт. Пісківка, вул. Квітнева, 2.

Суддя В. М. Хомич