Рішення

від 09.06.2022 по справі 621/1285/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1285/20

2/621/125/22

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2022 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

судді - Бібіка О.В.

з участю секретаря - Сосницької К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки "Харківська кредитна спілка" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2020 голова правління КС "Харківська кредитна спілка" Обозна Л.М. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37073,63 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 31.12.2016 між КС "Харківська кредитна спілка" та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 63, за яким позивач зобов`язався передати, а ОСОБА_2 зобов`язалася отримати та повернути на умовах вказаного договору кредит у розмірі 23500,00 грн і сплатити позивачу проценти за користування ним. Згідно з п. 1.1, 1.3 договору ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 36% річних у повному обсязі до 31 грудня 2019 року. Відповідно до п. 1.6 Договору, орієнтовна сукупна вартість кредиту включає суму кредиту і проценти за користування кредитом та складає 39213,84 грн. Відповідно до п. 4.1 обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Згідно з п. 4.2 договору споживчого кредита № 63 від 31.12.2016 ОСОБА_1 зобов`язалась погашати кредит та проценти за користування кредитом згідно графіка розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору. Однак, умови договору відповідачем не виконано, останні платіж було зроблено 29.09.2018.

У зв`язку з порушенням термінів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором споживчого кредиту № 63 від 31.12.2016 на загальну суму 37073,63 грн, у тому числі, частина неповернутого кредиту складає 23393,12 грн, проценти - 13680,51 грн.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.06.2020 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

02.07.2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити. Вважає розрахунок заборгованості безпідставним, оскільки сума заборгованості по процентам нарахована після припинення дії договору, тобто після закінчення строку дії договору - 31.12.2019. Крім того, просить застосувати строк позовної давності.

30.10.2020 надано відповідь на відзив, в якій на задоволенні позову наполягав, доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов, вважав безпідставними, оскільки строк позовної давності преривався.

30.10.2020 представником позивача надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача три відсотки річних у розмірі 2636,80 грн та інфляційні витрати у розмірі 6641,87 грн, а всього 9278,67 грн.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2020 прийнято заяву про збільшення позовних вимог.

23.11.2020 представником відповідачки ОСОБА_3 надано заперечення на відповідь на відзив, в яких просила застосувати позовну давність.

30.11.2020 представником позивача надано письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких наполягав на задоволенні позову.

24.12.2020 представником відповідача надано пояснення, в яких просила у задоволенні позову відмовити, застосувавши строк позовної давності. Зазначила, що після укладення кредитного договору № 63 від 31.12.2016 їй стало відомо, що на дату видання кредиту КС "Харківська кредитна спілка" провадила діяльність з надання фінангсвоих послуг без отримання відповідної ліцензії. Вона перестала вносити платежі за кредитом, так як спілка не надавала відповідного підтвердження їх внесення. Ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, було отримано лише 26.09.2017.

27.07.2021 представником позивача надано уточнений розрахунок заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, у розмірі 32055,25 грн, у тому числі 20229,04 грн - основна сума та 11826,21 грн - відсотки (а.с. 151)

06.12.2021 представником відповідачки ОСОБА_3 надано пояснення, в яких просила у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву з проханням розгляду справи без її участі, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення смс-повідомлення.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За положенням ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що учасники справи скористалися правом надання відзиву на позов, відпоповіді на відзив та заперечень, в яких викладено заперечення проти позову, пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, а також докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення за наявними у справі матеріалами, за відсутності учасників справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 31.12.2016 між КС "Харківська кердитна спілка" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 63.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти у кредит позичальникові у сумі 23800 грн 00 коп, та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 36 відсотків річних.

Договір укладено на строк 36 місяців, з 31 грудня 2016 року до 31 грудня 2019 року (п. 1.3 договору)

Згідно п. 1.5 договору, датою надання кредиту вважається дата видачі позичальнику суми кредиту готівкою через касу кредитодавця, а при безготівкових розрахунках - дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів вважається дата оформлення кредитодавцем прибуткових касових ордерів на отримані суми, а при безготівкових розрахунках - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

З видаткового касового ордеру № 657 від 31.12.2016 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору № 63 від 31.12.2016 видано 23800,00 грн (а.с. 6)

Нормами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та другої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з частинною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з вимогами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Пунктом 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у пунктах 44 та 45, зроблено висновок, що стаття 626 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання неналежно від підстав його виникнення.

За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три процента річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 4.6 договору, у разі виникнення заборгованості за цим договором сторони погоджують таку позовну давність її погашення: 1) у першу чергу здійснюються платежі на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом; 2) у другу чергу здійснюються платежі на погашення заборгованості за кредитом; 3) у третю чергу здійснюються поточні платежі згідно графіка розрахунків.

Згідно п. 7.4 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачкою виникла заборгованість у розмірі 40793,97 грн, з яких: 23393,12 грн. - основна сума боргу; 10542,99 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (до 31.12.2019); 4734,89 - інфляційні витрати; 2122,97 грн - три відсотки річних (після 31.12.2019)

Щодо твердження відповідачки про сплив позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Реалізація кредитором права на дострокову вимогу про повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, може реалізовуватись кредитором як шляхом пред`явлення позову до суду, так і шляхом направлення письмової вимоги боржнику, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Якщо письмове звернення кредитора до боржника містить вимогу про дострокове повернення усіє суми заборгованості як простроченої, так і поточної, то таке звернення є вимогою про дострокове повернення кредиту, наслідком надіслання якої є зміна строку виконання основного зобов`язання у відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Умовами договору передбачено, що він укладений строком на 36 місяців, до 31.12.2019.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом згійснюється згідно гафіка розрахунків, що є невід`ємною частиною цього договору.

Графіком розрахунків встановлено періодичність, а саме, щомісячний платіж з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Останній платіж з повернення кредита було здійснено 29.09.2018 (а.с. 7)

Позивач, звернувшись 19.05.2020 до суду із даним позовом про стягнення суми кердиту та процентів за користування, не пропустив передбачену статтею 257 ЦК України трирічну позовну давність, оскільки цей строк було перервано шляхом внесення відповідачем останнього платіжа 29.09.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 142, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов кредитної спілки "Харківська кредитна спілка" (код ЄДРПОУ 26018581, місце знаходження: м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, вул. Гагаріна, 12) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь кредитної спілки "Харківська кредитна спілка" (код ЄДРПОУ 26018581, місце знаходження: м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, вул. Гагаріна, 12) заборгованість за договором споживчого кредиту № 63 від 31.12.2016 у розмірі 40793 (сорок тисяч сімчот дев`яносто три) грн 97 коп, з яких: 23393 (двадцять три тисячі триста дев`яносто три) грн 12 коп - сума основного боргу; 10542 (десять тисяч п`ятсот сорок дві) грн 99 коп - відсотки за користування кредитом; 4734 (чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн 89 коп - інфляційні витрати; 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн 97 грн - три відсотки річних, які перерахувати на рахунок НОМЕР_2 в КБ "Приватбанк".

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь кредитної спілки "Харківська кредитна спілка" (код ЄДРПОУ 26018581, місце знаходження: м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, вул. Гагаріна, 12) 1849 (одну тисячу вісімсот сорок дев`ять) грн 90 коп на відшкодування витрат по сплаті судового збору, які перерахувати на рахунок НОМЕР_2 в КБ "Приватбанк".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повне рішення складено 10.06.2022.

Суддя: