Рішення

від 01.06.2022 по справі 902/1016/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2022 р. Cправа № 902/1016/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

громадянина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

до: Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (вул. Жанова, 45, с. Кисляк, Гайсинський район, Вінницька область, 23726)

до: Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про визнання недійним статуту в новій редакції

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивачів Примакова В.В. згідно ордеру;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 Салецький І.О. згідно витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації про визнання недійсним Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в новій редакції, зареєстрованого наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького від 08.04.2019 № 97.

Ухвалою суду від 18.10.2021 позовну заяву громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачам строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Листом № б/н від 29.10.2021, що надійшов до суду 02.11.2021, позивачами усунено недоліки позовної заяви, шляхом подання позовної в новій редакції, та доказів на підтвердження обставин позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1016/21 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.12.2021.

24.11.2021 до суду надійшов відзив № 483 від 23.11.2021 на позовну заяву за підписом представника першого відповідача - адвоката Чубенко С.В.

26.11.2021 до суду надійшов відзив б/н та дати (вх. № 01-34/10557/21) на позовну заяву другого відповідача.

У визначену судом дату (02.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 21.12.2021 підготовче засідання призначено на 31.01.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами судового засідання 31.01.2022, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 31.01.2022 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 24.02.2022.

Ухвалою суду від 24.02.2022 відкладено підготовче засідання на 24.03.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 12.05.2022, про що 24.03.2022 постановлено відповідну ухвалу.

За наслідками судового засідання 12.05.2022, з підстав введення в Україні воєнного стану та зважаючи на клопотання позивача ОСОБА_2., розгляд справи по суті відкладено на 02.06.2022.

На визначену судом дату з`явились представник позивачів та другого відповідача. Перший відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи перший відповідач повідомлений ухвалою суду від 12.05.2022, яка направлена на адресу електронної пошти його представника.

З урахуванням неявки представника першого відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При розгляді справи 02.06.2022 судом оголошено перерву в межах дня. Після перерви представник позивачів та другого відповідача не з`явились.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 02.06.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених в позовній заяві в новій редакції. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що вони є членами Релігійної громади Свято-Успенської Парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви. 17 березня 2019 року у храмі Успіння Божої Матері с. Кисляк було проведено Загальні Парафіяльні збори Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ, де було прийнято Протокол № 6. На зборах були розглянуті питання щодо переобрання керівних органів релігійної громади, формування списку членів Загальних Парафіяльних зборів релігійної громади та визначення конфесійної приналежності релігійної громади.

Одностайним голосуванням члени Загальних Парафіяльних зборів Релігійної громади висловили підтримку Українській Православній Церкві на чолі з Предстоятелем - Блаженнійшим Онуфрієм, Митрополитом Київським та всієї України та рішенням Архієрейського Собору УПЦ від 13.11.2018 і Священного Синоду УПЦ від 07.12.2018.

Поряд з цим, 17 березня 2019 року в приміщенні будинку культури с. Кисляк було проведено збори громадян під виглядом Загальних зборів парафіян Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ за результатом яких ухвалені рішення, в тому рахунку про зміну підлеглості, а також про реєстрацію Статуту Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ у новій редакції, що оформлені у вигляді Протоколу № 1.

Позивачі стверджують, що зміст Протоколу № 1 не відповідає діючому законодавству, Статуту УПЦ, а також Статуту Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ від 18.08.2016, позаяк означені збори були проведені особами, які не є членами Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ.

Попри це, начальником Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецьким І.О. 08.04.2019 було винесено наказ № 97, яким вирішено зареєструвати Статут Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ у новій редакції із зміною найменування на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (Православна Церква України)».

За наведеного, позивачі вважають, що рішення зборів від 17.03.2019 та прийнятий ними Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) в новій редакції винесені з порушенням чинного законодавства, Статуту УПЦ, а також Статуту релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ від 18.08.2016.

Позивачі стверджують, що цими ж рішеннями зборів першого відповідача порушено ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та позбавили їх, зокрема, місця, де можна молитися і здійснювати свої релігійні потреби відповідно до релігійних переконань та віросповідання, унеможливили здійснення конституційного права на свободу світогляду і віросповідання у лоні Української Православної Церкви.

Перший відповідач - Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що «загальні збори» і «парафіяльні збори» не тотожні за змістом збори релігійної громади, тому «загальні парафіяльні збори» про проведення яких вказують позивачі, провести неможливо, оскільки це суперечить вимогам ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» та Статуту релігійної організації.

Також перший відповідач зауважує, що відповідно до Протоколу № 6 Загальних Парафіяльних зборів релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського р-ну УПЦ Тульчинської єпархії», участь у вказаних зборах приймали лише 19 осіб, тоді як в Загальних зборах членів релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ (що були проведені в приміщенні будинку культури) участь брала 81 особа. Отже, наданий позивачами Протокол № 6 не відповідає вимогам ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» та Статуту релігійної організації.

Щодо доводів позивачів про участь в Загальних зборах 17.03.2019, що оформлені Протоколом № 1, осіб які не є членами релігійної організації Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ, перший відповідач наголошує, що у вище згаданих Загальних зборах приймали участь члени релігійної громади, які досягли 18-річного віку, що проживають в с. Кисляк Гайсинського району Вінницької області, які визнають обов`язковість статуту, регулярно беруть участь у богослужіннях, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля, не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. При цьому всі учасники Загальних зборів самостійно ставили свої підписи у відповідних додатках до Протоколу Загальних зборів чим підтверджували своє членство в релігійній організації.

За наведеного, перший відповідач вважає, що рішення про зміну канонічної та організаційної підпорядкованості і відповідно прийняття Статуту в новій редакції приймали члени релігійної організації у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо доводів позивачів про порушення їх прав у зв`язку із прийняттям релігійною організацією Статуту в новій редакції, перший відповідач вважає, що відповідачами не позбавлено ні позивачів, ні будь-кого іншого права здійснювати релігійні потреби відповідно до релігійних переконань та віросповідання. Рішення, що були прийняті членами Релігійної громади прийняті у відповідності до вимог законодавства з метою реалізації права на свободу світогляду і віросповідання; свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність; право змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно; свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні кульги, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Другий відповідач - Управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову, мотивуючи це тим, що на Загальних зборах членів Релігійної громади с. Кисляк, рішення яких оформлено Протоколом № 1 від 17.03.2019, жодні питання відвідування церкви, чи позбавлення права на свободу світогляду і віросповідання, в цілому та зокрема до громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обговорювалися, не приймалися, і не вирішувалися.

Що ж стосується переобрання гр. ОСОБА_2 на посаді голови Парафіяльної ради, а гр. ОСОБА_1 як члена ревізійної комісії то другий відповідач зауважує, що перебування позивачів на зазначених посадах не є реалізацією ними ні права на свободу віросповідання, ні будь-якого іншого права, на захист якого вони могли б звернутися з позовом за правилами ГПК України.

Безпідставним, на переконання другого відповідача, є і твердження позивачів відносно недотримання положень Статуту Релігійної громади с. Кисляк в редакції 2016 року в процедурі зміни підлеглості релігійною громадою у канонічних та організаційних питаннях, оскільки ці питання регулюються виключно ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в редакції Закону України № 2673-VІІІ від 17.01.2019, який набрав чинності 31.01.2019, а Статут релігійної громади, який зареєстрований у 2016 році не адаптований до змін, які відбулися в законодавстві України 17.01.2019, зокрема щодо повноважень загальних зборів членів релігійної громади та процедури зміни підлеглості релігійною громадою.

Також другий відповідач зауважує, що відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем), в силу чого позивачі, як особи, які не погоджуються з рішенням загальних зборів членів Релігійної громади с. Кисляк, оформленим протоколом № 1 від 17.03.2019, про зміну цією релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, наділені правом на утворення нової релігійної громади, а не правом на оскарження нової редакції Статуту релігійної громади.

Заперечує другий відповідач і твердження позивачів щодо виключного повноваження Парафіяльної ради приймати нових членів парафії, позаяк п. 2.3. Статуту Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ від 18.08.2018, на який посилаються позивачі, суперечать положенням ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в редакції Закону України від 17.01.2019 № 2673-VІІІ, щодо права особи на вільне волевиявлення відносно свого членства в релігійній громаді.

З`ясувавши позицію представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

07.07.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань були включені відомості про Релігійну громаду Свято-Успенської парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (надалі Релігійна громада), запис № 11501200002000936 (а.с. 27).

Наказом начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації від 18.08.2016. №141 затверджено нову редакцію статуту Релігійної громади .

Згідно Статуту у новій редакції назвою Релігійної громади є «Релігійна громада Свято-Успенської парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви». (а.с. 19-26).

Позивачі є членами Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви»:

ОСОБА_2 є настоятелем Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви;

ОСОБА_1 є членом ревізійної комісії Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.

17 березня 2019 року у храмі Успіння Божої Матері с. Кисляк проведено Загальні Парафіяльні збори Релігійної організації «Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ», які оформлені Протоколом № 6. (а.с. 36, 37)

Означеними зборами Релігійної організації «Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ» 17.03.2019 було прийнято наступні рішення:

Обрати головою Загальних Парафіяльних зборів настоятеля ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , особами які підписують протокол парафіяльних зборів ( в кількості 5 осіб): 1) вивести (виключити) зі складу Загальних Парафіяльних зборів настіпних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ); 2) Включити до складу Загальних Парафіяльних зборів із правом голосу наступних осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; 3) Затвердити новий склад членів Загальних Парафіяльних зборів із правом голосу, згідно Додатком № 1 до Протоколу № 6, який є його невід`ємною частиною, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ..

Обрати до керівного органу - Парафіяльної ради наступних членів Загальних Парафіяльних зборів: головою парафіяльної ради - ОСОБА_2., помічника голови парафіяльної ради - ОСОБА_19 скарбником - ОСОБА_23 ; - до складу ревізійної комісії трьох осіб: головою ревізійної комісії - ОСОБА_17., членами ревізійної комісії: ОСОБА_20., ОСОБА_1..

Засвідчити від імені Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ вірність канонічній Українській Православній Церкві, яка перебуває в єдності зі всіма Помісними Православними Церквами та її Предстоятелю, Блаженнійшому Онуфрію, Митрополиту Київському та всієї України. Повідомити ОСОБА_24 про прийняте рішення шляхом надання копії цього протоколу.

Уповноважити голову Парафіяльної ради ОСОБА_2 представляти інтереси Релігійної громади у відносинах із усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, органу нотаріату, підприємствами, установами, організаціями, в т. ч. з банківськими установами, бути представником Релігійної громади у судах усіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, наданими законодавством стороні або третій особі, мати право підпису усіх документів, що стосуються діяльності Релігійної громади.

Поряд з цим, 17 березня 2019 року громадою села в приміщенні будинку культури, що знаходиться за адресою: вул. Жанова, 47 с. Кисляк Гайсинського району Вінницької області було проведено збори, за наслідками яких прийнято рішення, оформлене Протоколом № 1 Загальних зборів Релігійної організації «Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви». (а.с. 28-33)

Зі змісту протоколу № 1 від 17.03.2019 судом встановлено, що на зборах зареєстровано 81 присутня особа.

На підтвердження зазначеної кількості надано список віруючих громадян, які присутні на зборах 17.03.2019. (а.с. 34, 35)

Згідно протоколу № 1 від 26.01.2019 року, зборами прийнято ряд рішень, з них:

у зв`язку із створенням 15.12.2018 Помісної (автокефальної) Православної церкви України, яка підпорядковується релігійному центру у м. Києві, та отримання 06.01.2019 Томосу автокефалію Православної Церкви України, прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви та перейти під канонічне підпорядкування Православної Церкви України, змінивши при цьому назву релігійної громади на: Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»;

прийнято Статут Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ у новій редакції та змінено назву на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (Православної Церкви України)» та доручено голові загальних зборів підписати Статут від імені членів релігійної громади;

доручено громадянину ОСОБА_25 звернутися та подати необхідні документи до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, щодо внесення відповідних змін до установчих документів Релігійної громади Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ та змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із зміною назви на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенської Парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ (Православної Церкви України)».

19.06.2019, відповідно до наказу Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації № 97, зареєстровано Статут Релігійної громади Свято-Успенської парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції із зміною найменування на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Успенської парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви «Православної Церкви України)». (а.с. 39)

24.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесено відомості про Релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Успенської парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та керівника юридичної особи, запис № 10000000722397 (а.с. 54).

Встановлені судом на підставі поданих у справу доказів обставини стали підставою для звернення позивачів до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом.

З приводу правового регулювання спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Європейським судом по справі Свято-Михайлівська Парафія проти України досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своєму рішенні по справі "Коккінакіс проти Греції" Європейський суд зазначив, що як визначено у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин демократичного суспільства у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції.

Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них.

На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про свободу сповідувати релігію чи переконання (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні були спиратися на положення статті 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду з прав людини, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.

До регулювання спірних правовідносин застосовуються як загальні норми, котрі визначають основи корпоративних правовідносин, так і спеціальні, які детермінують правові засади реалізації свободи совісті і діяльності релігійних організацій.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом судового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Статут юридичної особи за змістом ч. 2 ст. 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Судом встановлено, що підставою для прийняття наказу № 97 від 19.06.2019 та вчинення реєстраційних дій стали наступні документи:

- заява про державну реєстрацію змін до відомостей від 08.04.2019 (а.с. 40);

- Протокол № 1 від 17.03.2019 загальних зборів;

- Список парафіян, які були присутніх на зборах щодо зміни підлеглості;

- Список членів релігійної громади, жителів села Кисляк, які брали участь в опитуванні про бажання добровільного приєднання до Православної Церкви України.

Таким чином, з метою визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції позивачам слід довести протиправність рішень Загальних зборів, оформлених протоколом № 1 від 17.03.2019, на підставі яких проведено державну реєстрацію.

Відповідно до Статуту Релігійної громади Свято-Успенської парафії села Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, зареєстрованого наказом начальника управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації від 18.08.2016 №141, у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних рішень (а.с. 19-26), членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п. 2.2. Розділу 2).

Згідно п.п. 1.4., 1.5. Статуту парафія здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства, Статуту Української Православної Церкви, Статуту Тульчинської єпархії, а також цього Статуту. У своїй діяльності парафія керується даним Статутом, постановами собору УПЦ, наказами Єпархіального архієрея.

Відповідно до п. 2.1. Статуту, органами парафіяльного управління є Парафіяльні збори, очолювані головою Парафіяльної ради. Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів, рішення яких приймаються простою більшістю голосів.

Згідно п. 2.2. Статуту Парафіяльні збори у згоді зі Статутом УПЦ, з поміж іншого: приймають нових членів парафії; обирають делегатів на єпархіальні збори; утворюють Парафіяльну раду та ревізійну комісію.

Відповідно до п. 2.4. Статуту Парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом парафії і підзвітна Парафіяльним зборам. Парафіяльна рада складається з голови, його помічника та скарбника. Парафіяльна рада обирається з числа активних членів парафії за ознаками компетентності, морального авторитету та відданості УПЦ строком на три роки без обмеження числа переобрань.

За матеріалами справи, 17.03.2019 на Загальних зборах Релігійної організації зареєстрована 81 присутня особа, і рішення по питаннях порядку денному приймались, зокрема по питанню зміни підлеглості - позитивно одноголосно, по питанню затвердження нової редакції Статуту - абсолютною більшістю (80 голосів).

Дані обставини підтверджено відповідним Протоколом та Списком віруючих громадян, які були присутніми на Загальних зборах.

Судом також встановлено, що 17.03.2019 були проведені Загальні Парафіяльні збори Релігійної громади Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ, на яких було прийнято рішення про засвідчення вірності Українській Православній Церкві.

На зазначених зборах були присутні 19 осіб, що підтверджується Протоколом Загальних Парафіяльних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Тульчинської єпархії УПЦ» № 6 від 17.03.2019 (а.с. 36, 37).

Згідно ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У господарський процес введено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 906/1222/19).

За відсутності фіксованого членства у Релігійній організації суд констатує, що матеріали справи не містять доказів невідповідності числа присутніх на Загальних зборах осіб вимогам п. 2.2. Статуту від 18.08.2016.

Враховуючи, що саме позивачі заперечують правомірність проведення Загальних зборів, також ОСОБА_2 на момент прийняття оскаржуваних рішень очолював Релігійну організацію, то саме на позивачів покладено обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються відносно не входження учасниками Загальних зборів 17.03.2019 до складу Релігійної організації.

Надані позивачами Протокол №6 від 17.03.2019 та Список членів Загальних Парафіяльних зборів у кількості 19 осіб (а.с. 36-38) на підтвердження обставин фіксованого членства суд оцінює критично, оскільки питання затвердження переліку членів Релігійної громади не входило до питань порядку денного.

Наданий позивачами Список членів Загальних Парафіяльних зборів Релігійної громади, фіксує лише перелік присутніх осіб на зборах 17.03.2019.

Отже, наданий позивачами Список присутніх осіб не є достатнім та єдиним доказом, який визначає повний перелік членів релігійної організації.

Поміж з тим, як слушно зауважено першим відповідачем, «парафіяльні збори» та «загальні збори» це різні органи управління релігійною громадою, які мають свої функції та повноваження відповідно до Статуту щодо компетенції членів Парафіяльних зборів та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо компетенції членів загальних зборів. Відтак, проведення «загальних парафіяльних борів» не узгоджується з приписами Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Тому суду не доведено достатніми та належними засобами доказування наведені у позові обставини щодо відсутності у присутніх на Загальних зборах 17.03.2019 статусу членів Релігійної організації, а також обмеження повноважень на прийняття оскаржуваних рішень.

З метою оцінки правомірності проведення та прийняття рішень Загальними зборами Релігійної організації 17.03.2019 підлягають застосуванню норми Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» в редакції Закону України № 2673-VІІІ від 17.01.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи».

Відповідно до ч. 3-6 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в редакції Закону України № 2673-VІІІ, зазначено:

держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади.

рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади.

загальні збори релігійної громади щодо зміни підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту можуть скликатися її членами;

рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як 2/3 від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальні збори релігійної громади;

рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Таким чином, зазначеними приписами ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», порядок зміни підлеглості релігійної організації у канонічних та організаційних питаннях і прийняття нової редакції Статуту врегульовано абсолютно інакше, ніж порядок прийняття Статуту у новій редакції визначено у Статуті Релігійної громади с. Кисляк, в редакції 2016 року.

А саме: загальні збори членів релігійної громади щодо зміни підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях можуть бути скликані будь-яким членом цієї громади, а не лише настоятелем з Парафіяльною радою або з дозволу єпархіального архієрея; участь членів Парафіяльних зборів, членство яких імперативно регламентоване п. 2.3 Статуту Релігійної громади с. Кисляк в редакції 2016 року, в загальних зборах членів релігійної громади щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях не є обов`язковою; згода всіх членів Парафіяльних зборів, членство яких імперативно регламентоване п.2.3 Статуту Релігійної громади с. Кисляк в редакції 2016 року з рішенням членів Загальних зборів про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях не вимагається; підписання саме настоятелем протоколу, яким зафіксовано рішення Загальних зборів членів Релігійної громади про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, не є обов`язковим; зміни до Статуту Релігійної громади у зв`язку з прийняттям членами Загальних зборів рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, вносяться на підставі рішення членів Загальних зборів Релігійної громади, за яке проголосувало не менш як 2/3 від кількості членів Релігійної громади, присутніх на Загальних зборах і не затверджується єпархіальним архієреєм.

Більше того, згідно п. 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України № 2673-VІІІ від 17.01.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи»: «Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону».

Тому, Статут Релігійної громади с. Кисляк в редакції 2016 року, в частині, яка суперечить ст. 8 та ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в редакції Закону України № 2673-VІІІ від 17.01.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи», не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Загальних зборів Релігійної організації, оформлені протоколом № 1 від 17.03.2019, прийняті у відповідності до норм законодавства, чинного на момент їх ухвалення, належними учасниками релігійної організації, з дотриманням вимог щодо кваліфікованої більшості прийняття оскаржуваного рішення.

Тому, з урахуванням висновків суду щодо правомірності ухвалених Загальними зборами рішень 17.03.2019, судом встановлено, що членами Релігійної організації підтверджено волевиявлення щодо зміни канонічної підлеглості.

Більше того, за змістом Висновку Карбівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області № 141 від 21.05.2019, наданого на звернення Гайсинської районної державної адміністрації № 03-10/430 від 10.05.2019 про проведення загальних зборів Релігійної громади с. Кисляк, Гайсинського району, Вінницької області, повідомлено, що мешканці села Кисляк у кількості 395 жителів, що за станом здоров`я не мали змоги взяти участь в Загальних зборах 17.03.2019, відповідно до проведеного опитування підтримали рішення зборів щодо зміни канонічної підлеглості. (а.с. 57)

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем), в силу чого позивачі, як особи, які не погоджуються з рішенням загальних зборів членів Релігійної громади с. Кисляк, оформленим протоколом № 1 від 17.03.2019, про зміну цією Релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, наділені правом на утворення нової релігійної громади.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18).

Тобто, позивачі повинні довести обставини порушення їх прав та необхідність їх судового захисту, а також обрати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Оскільки, на Загальних зборах членів Релігійної громади приймалося рішення лише про зміну підлеглості Релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях і, як наслідок, про прийняття Статуту цієї Релігійної громади у новій редакції, в той час як жодного рішення щодо відвідування церкви не приймалося, відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивачів на свободу віросповідання. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 27.01.2020 року у справі № 598/157/15-ц).

Таким чином, рішення Загальних зборів членів Релігійної громади про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях без вирішення питань щодо порядку відвідування церкви, заборони проведення релігійних обрядів не порушує прав позивачів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За наведених обставин суд дійшов переконливого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» в новій редакції, зареєстрованого наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького І.О. від 19.06.2019 № 97.

При цьому суд зважає, що в позовній заяві в новій редакції ставиться вимога про визнання недійсним Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» в новій редакції, зареєстрованого наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації Салецького від 08.04.2019 № 97, тобто наказом, який не видавався, і відповідних реєстраційних дій щодо Статуту другого відповідача на підставі зазначеного наказу не вчинялось.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів є необґрунтованими та недоведеними, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів учасників справи, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивачів, у зв`язку з відмовою в позові, покладаються на позивачів.

Окрім того, судом розглянуто вимогу першого відповідача, наведену у прохальній частині відзиву на позовну заяву про стягнення з позивача судових витрат, які за попереднім розрахунком складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн.

Приписами статті 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З аналізу статті 129 ГПК України слідує, що за результатами розгляду спору суд може розподілити не лише судові витрати, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, але й витрати, які на час розгляду ще не сплачені, але мають бути сплачені стороною.

Оскільки до закінчення судових дебатів першим відповідачем не подано відповідної заяви, суд вирішує питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу за доказами, долученими до відзиву на позовну заяву.

В якості доказів понесення судових витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги № 89, укладеного 16.11.2021 між другим відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Чубенко Сніжани Василівни», згідно з предметом якого Адвокатське Бюро бере на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги (юридичних послуг) та представництво інтересів Клієнта.

За замістом п. 2.1. Договору Адвокатське Бюро через адвоката Чубенко Сніжану Василівну надає правову допомогу та представляє інтереси Клієнта в Господарському суді Вінницької області у справі № 902/1016/21, з усіма правами (без обмежень), наданими законом відповідачу.

За надання юридичних послуг Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському Бюро гонорар в розмірі: 1 година Адвокатського Бюро вартує 40% мінімальної заробітної плати, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Об`єм виконаних робіт Адвокатського Бюро підтверджується сторонами у акті виконаних робіт.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 89 від 16.11.2021 першим відповідачем, на підставі Договору № 89 від 16.11.2021, сплачено Адвокатському Бюро 20 000,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять ордер серія ВН № 189840, виданий Адвокатським бюро «Чубенко Сніжана Василівна» на представництво адвокатом Чубенко Сніжаною Василівною інтересів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» та копію Свідоцтва №409 від 24.04.2008 про право на заняття Чубенко С.В. адвокатською діяльністю.

Оцінивши докази, надані у підтвердження судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що перший відповідач надав суду Договір про надання правової допомоги № 89 від 16.11.2021, за предметом якого Адвокатське Бюро через адвоката Чубенко С.В. зобов`язується надавати першому відповідачу правову допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з правилами статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Першим відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в сумі 36 000,00 грн. Водночас, станом на день ухвалення рішення в даній справі, підтвердженою є сума витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Таким чином, витрати першого відповідача на професійну правничу допомогу обґрунтовано належними та допустимими доказами в сумі 20 000,00 грн.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховується, що позивачі під час позовного провадження у справі №902/1016/21, заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, або будь-яких заперечень щодо розміру останніх до суду не подавали.

З огляду на те, що позивачами не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог позивачів, витрати першого відповідача на професійну правову допомогу підлягають віднесенню на позивачів в рівних частинах по 10 000,00 грн. на кожного.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати позивачів у справі № 902/1016/21 залишити за громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (вул. Жанова, 45, с. Кисляк, Гайсинський район, Вінницька область, 23726; код ЄДРПОУ 40835489) 10 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 17.06.2001 Гайсинським РВ УМВС України у Вінинцькій області, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» (вул. Жанова, 45, с. Кисляк, Гайсинський район, Вінницька область, 23726; код ЄДРПОУ 40835489) 10 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. та на відомі суду адреси електронної пошти: представника ОСОБА_1. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , представника відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідача 2 - ОСОБА_10.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 13 червня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

3 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

4 - Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Успенської парафії с. Кисляк Гайсинського району Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (вул. Жанова, 45, с. Кисляк, Гайсинський район, Вінницька область, 23726)

5 - Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)