Рішення

від 12.06.2022 по справі 911/551/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа № 911/551/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянув матеріали справи

Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум БС»

про стягнення 150124,80 грн

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (далі - позивач) з позовною заявою за вих. № 3/П-2022 від 10.02.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум БС» (далі - відповідач) про стягнення 150124,80 грн, з яких: 134204,73 грн основного боргу, 1547,11 грн 3% річних, 5228,28 грн інфляційних втрат та 9144,68 грн пені.

Позов пред`явлено з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № ПБ/2021/01/012 від 04.01.2021 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2022 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 04.04.2022 про відкриття провадження у справі № 911/551/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська, 45.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої ТОВ «Форум БС» 14.05.2022 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на приписи наведеної норми, ухвала суду від 04.04.2022 вважається врученою ТОВ «Форум БС» 12.04.2022 (дата проставлення відмітки установи поштового зв`язку на довідці про причини повернення поштового відправлення).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ТОВ «Форум БС» копії ухвали суду.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум БС» (надалі - покупець) було укладено Договір поставки № ПБ/2021/01/012, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується за заявками покупця передавати у встановлений строк (строки) товарний бетон, будівельні розчини надалі «бетон» та залізобетонні вироби надалі «ЗБВ» - надалі «Товар» і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому Договорі.

Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця (п.1.2. Договору).

Згідно пункту 1.4 Договору, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є здійснення покупцем оплати товару (повністю або частково), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або приймання покупцем товару за видатковими накладними/товарно-транспортними накладними, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу Специфікації в розумінні ст. 226 Господарського кодексу України.

У відповідності до п. 2.1 Договору, асортимент, найменування, кількість товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника: рахунку-фактурі, видаткових накладних, які оформляються на підставі погодженої постачальником заявки покупця.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ціна товару, що постачається за цим договором та послуг з доставки товару є договірною і формується постачальником на підставі звичайних цін на товар і вказується в рахунках-фактурах виставлених постачальником відповідно до заявки покупця.

Підтвердженням факту узгодження ціни товару є здійснення покупцем оплати вартості товару та послуг з доставки (повністю або частково), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, або прийняття покупцем товару за видатковою накладною, яка після її підписання сторонами має юридичну силу (п. 5.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу Товар за наступними видатковими накладними, а саме:№12/11029 від 16.08.2021 на суму 8018,45 грн.; №12/11031 від 16.08.2021на суму 7396,34 грн.; №12/11032 від 16.08.2021 на суму 4407,07 грн.; №12/11111 від 17.08.2021 на суму 6489,50 грн.; № 3/27171 від 20.08.2021 на суму 5336,95 грн.; №12/11436 від 21.08.2021 на суму 6610,61 грн.; №12/11483 від 23.08.2021 на суму 2163,17 грн.; №12/11506 від 23.08.2021 на суму 7889,32 грн.; №12/11481 від 23.08.2021 на суму 5508,84 грн.; №12/11599 від 26.08.2021 на суму 4752,94 грн.;№12/11700 від 27.08.2021 на суму 3877,64 грн.; №5/92112 від 10.09.2021 на суму 5064,54 грн.; №3/30343 від 11.09.2021 на суму 9253,31 грн.; № 3/30345 від 11.09.2021 на суму 15100,56 грн.; №12/12594 від 12.09.2021 на суму 3539,16 грн.; № 3/31396 від 17.09.2021 на суму 5566,67 грн.; №3/32367 від 28.09.2021на суму 8581,14 грн.; №12/13878 від 04.10.2021 на суму 3476,52 грн.; №3/33047 від 04.10.2021 на суму 4486,06 грн.; №5/104720 від 04.10.2021 на суму 13161,46 грн.; №12/13942 від 05.10.2021 на суму 3476,52 грн.;№3/33093 від 05.10.2021 на суму 6412,02 грн. Всього згідно видаткових накладних поставлено товар на суму 140 568, 79 гривень.

Факт отримання товару з боку відповідача підтверджується довіреностями № 19 від 01.09.2021 та № 22 від 01.10.2021 року, виданими на ім`я директора ТОВ «Форум БС» Борщенко Катерини Вікторівни та її підписом і печаткою підприємства на вищевказаних видаткових накладних.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про те, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором від 04.01.2021, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 134204,73,00 грн, яку позивач заявив до стягнення шляхом подання відповідного позову до суду.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки № ПБ/2021/01/012 від 04.01.2021 року.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом, позивачем належним чином виконано умови укладеного між сторонами Договору та передано у власність відповідача товар на загальну суму 140568,79 грн.

За умовами п. 5.5 Договору покупець здійснює повну оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно поданих накладних за період з 16.08.2021 року по 05.10.2021 року, які складені сторонами, оплата за отриманий товар мала відбутися від кожної видаткової накладної окремо, згідно останньої видаткової накладної від 05.10.2021 строк оплати настав 19.10.2021.

Разом з тим, 26.01.2022 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2021 по 25.01.2022, та відповідно до якого заборгованості відповідача склала 134204,73 гривні. Слід зазначити, що вказаний акт підписано першою особою підприємства та скріплено печаткою ТОВ «Форум БС».

Верховний Суд в постановах зазначає, що підписання акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, свідчить про визнання особою боргу. (Постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17; від 03.07.2019 у справі №187/789/17; від 04.12.2019 у справі №916/1727/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).

Верховний Суд також вказує на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Зважаючи на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що з поданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане. При цьому, відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував, належними і допустимими доказами виконання у повному обсязі своїх зобов`язань не довів.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 134 204, 73 грн, які неоплачені відповідачем станом на день розгляду спору, підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар позивачем на підставі п. 6.3.2. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 9144, 68 гривень за загальний період з 31.08.2021 по 10.02.2022 від кожної видаткової накладної окремо (детальний розрахунок представлено в тексті позовної заяви).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Сторони в п. 6.3.2 Договору обумовили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від ціни несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснено від кожної видаткової накладної на суму вартості поставленого та неоплаченого товару за загальний період з 31.08.2021 по 10.02.2022.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивачем, на виконання приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахована пеня за порушення строків оплати за період, який не перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане та від кожної видаткової накладної окремо.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за період з 31.08.2021 по 10.02.2022, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ від кожної видаткової накладної окремо за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» суд встановив, що нарахована на загальну суму заборгованості 134 204,73 грн пеня в розмірі 9144,68 грн. є обґрунтованою, здійснена арифметично правильно, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1547,11 грн та інфляційних втрат в розмірі 5228,28 грн, нарахованих за період з 31.08.2021 по 10.02.2022 на заборгованість в розмірі 134 204,73 грн, враховуючи кожну видаткову накладну окремо.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 1547,11 грн 3% річних та 5228,28 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 134204,73 грн основного боргу, 9144,68 грн пені, 1547,11 грн 3% річних та 5228, 28 грн інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум БС» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська, 45, код ЄДРПОУ 40799954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромат «Спецбетон» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код ЄДРПОУ 39038754) 134204 (сто тридцять чотири тисячі двісті чотири) грн 73 коп. основного боргу, 9144 (дев`ять тисяч сто сорок чотири) грн 68 коп. пені, 1547 (одну тисячу п`ятсот сорок сім) грн 11 коп. 3% річних, 5228 (п`ять тисяч двісті двадцять вісім) грн 28 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін