Рішення

від 07.06.2022 по справі 914/524/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022 Справа № 914/524/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: керівника Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі

позивача: Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 24 967,57 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Панькевич Р.В. прокурор Львівської обласної прокуратури

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі позивача: Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик про стягнення заборгованості в розмірі 24 967,57 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.03.2022 р. позовну заяву керівника Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі позивача: Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик про стягнення заборгованості в розмірі 24 967,57 грн. залишено без руху. Надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.03.2022 р. прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 7841/22 від 13.04.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.04.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 11.05.2022 р.

Розгляд справи по суті відкладено на 08.06.2022 р. із підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 11.05.2022 р.

08.06.2022 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також поясненнях, наданих в судовому засіданні.

08.06.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

08.06.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву вих. б/н від 07.06.2022 р. (вх. № 12136/22) з відзивом на позовну заяву. Відповідно до поданого відзиву, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю із підстав, викладених у поданому відзиві.

Крім того, представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання вих. б/н від 07.06.2022 р. (вх. № 12354/22) про проведення судового засідання без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стосовно клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву за вх. № 12136/22 від 08.06.2022 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку, має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина 4 статті 119 ГПК України).

Розглянувши обґрунтування, які зазначені у клопотанні відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву за вх. № 12136/22 від 08.06.2022 р., враховуючи також період пропущеного строку, беручи до уваги те, що представником відповідача одночасно із поданим клопотанням подано відзив на позовну заяву, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, беручи до уваги норми ст.ст. 7, 13 ГПК України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку поновити строк відповідачу для подання відзиву у справі № 914/524/22 та долучити такий відзив до матеріалів справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/524/22.

В судовому засіданні 08.06.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурора в інтересах держави в особі позивача: Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 18.05.20218 між Відділом культури Мукачівської РДА та ТОВ «Кондор Логістик» укладено договір №9 про закупівлю товарів. Згідно п. 1.2. даного договору переможець закупівель за бюджетні кошти, яким являється ТОВ «Кондор Логістик», зобов`язується у порядку та на умовах, визначених даним договором у 2018 році здійснити поставку товарів. Відповідно до п. 1.3. вищезгаданого договору, предметом проведеної закупівлі є талони на бензин А-95 у кількості 4130 літрів номіналом 10, 20 літрів. В подальшому, додатковою угодою до договору на закупівлю товарів за державні кошти №9 від 18.05.2018 р., яка була укладена 28.11.2018 р., внесено зміни до умов договору про закупівлю товарів, в частині ціни товару та його об`ємів. Зокрема, пункт 3.1, де вказана специфікація на товар та його ціна, викладено в наступній редакції, а саме найменування товару - «Бензин А-95», кількість - 4049,385 л. та зазначена загальна ціна 112 337,00 грн.

Як зазначає позивач, Відділом культури Мукачівської РДА свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі та сплачено п`ятьма платежами кошти за товар, необхідні для здійснення поставок, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, які долучено до позовних матеріалів. На підтвердження цього, Замовнику видано на вищезгадану суму талони на пред`явника для здійснення заправки на АЗС. Відповідно до умов зазначених в п. 5.1. договору від 18.05.2018, поставка товару здійснюється учасником, тобто ТОВ «Кондор Логістик» протягом 7 робочих днів після підписання договору, згідно рахунку, зазначеного в даному договорі. Проте, станом на момент подання позову, незважаючи на здійснену повну оплату товару, ТОВ «Кондор Логістик» не виконало умови договору та не здійснило видачу пального в повному обсязі, що передбачено умовами договору. Зокрема, Відділом культури Мукачівської РДА отримано 3149 літрів пального із оплачених 4049 літрів, тобто різниця непоставленого товару становить 900 літрів, на загальну суму 24 967,57 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Відділом культури, молоді та спорту Мукачівської РДА неодноразово направлялися листи на адресу ТОВ «Кондор Логістик», а саме: лист від 03.03.2021 за №01-17/27, лист від 12.03.2021 за №01- 17/35, лист від 08,04.2021 за №01-17/48, лист від 15.04.2021 за №01-17/56, в яких замовником порушувалося питання про негайне забезпечення товаром, а саме «Бензином А-95» по скретч-картках №7825990002072643, 7825990002072635, 7825990002071124, 78259900020722957, 7825990002072973, 7825990002072882, 7825990002072924, 7825990002071223, 7825990002071132. Крім того, в листах, адресованих ТОВ «Кондор Логістик», замовник просив визначити чітку дату здійснення поставок палива на підставі вищезазначених скретч-карток, окремо по кожній із карток.

У відповідь на надіслані листи, ТОВ «Кондор Логістик» неодноразово надавало письмові гарантії здійснення поставок, що в свою чергу свідчить про визнання даного зобов`язання.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 967,57 грн. заборгованості за непоставлений товар. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

У поданому на адресу суду відзиві за вх. № 12136/22 від 08.06.2022 р., відповідач посилається на те, що пунктом 3.1 договору про закупівлю товарів передбачено, що загальна ціна цього договору становить становить 112 3337,00 грн. з ПДВ. Відповідач зазначає про те, що сума оплати додатковою угодою не змінювалась.

Відповідно до п. 4.1 договору про закупівлю товарів, розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника, що зазначений в цьому Договорі на протязі 7 (семи) робочих днів.

Із твердженням позивача щодо невиконання відповідачем умов договору, відповідач не погоджується, оскільки як зазначає сам позивач, ним було отримано 3 149 літрів пального, що становить 80% кількості поставленого відповідачем товару та свідчить про виконання умов даного договору

Як зазначає відповідач, Відділом культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації не надано жодного достовірного доказу, який би підтверджував невиконання зобов`язань ТзОВ Кондор Логістик умов договору про закупівлю товарів.

Крім того, у поданому відзиві відповідач зазначає про те, що Мукачівською окружною прокуратурою Закарпатської області вказано, що Відділ культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації, як орган уповноважений представляти інтереси держави у даній сфері та будучи стороною за договором, був обізнаний про факт порушення відповідачем вимог договору поставки, що у свою чергу порушує право на законне очікування щодо використання матеріальних цінностей, внаслідок чого завдаються економічні збитки державі, проте Відділом культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації не було вжито належних заходів цивільно-правового характеру. Більше того, листом Мукачівської районної державної адміністрації від 08.09.2021 р. за № 02-14/647 порушено питання перед окружною прокуратурою щодо вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з відсутністю можливості звернутися до суду з позовом самостійно через брак коштів для сплати судового збору. Відповідач зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

18.05.20218 р. між Відділом культури Мукачівської РДА (замовник за договором, позивач у справі) та ТзОВ «Кондор Логістик» укладено договір № 9 про закупівлю товарів. Згідно п. 1.2. даного договору переможець закупівель за бюджетні кошти, яким є ТОВ «Кондор Логістик» зобов`язується у порядку та на умовах, визначених даним договором у 2018 році поставити замовникові товари, зазначені в оголошенні про проведення закупівель, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товари, якщо їх якість, комплектність відповідають вимогам встановленим цим договором та оголошенням про проведення закупівель. Відповідно до п. 1.3. договору про закупівлю товарів, предметом проведеної закупівлі за кошти місцевого бюджету є талони на бензин А-95 у кількості 4130 літрів номіналом 10, 20 літрів.

В подальшому, додатковою угодою до договору на закупівлю товарів за державні кошти №9 від 18.05.2018, яка була укладена 28.11.2018 р., внесено зміни до умов договору про закупівлю товарів, в частині ціни товару та його об`ємів. Зокрема, пункт 3.1, де вказана специфікація на товар та його ціна, викладено в наступній редакції, а саме: найменування товару - «Бензин А-95», кількість - 4049,385 л. та зазначена загальна ціна 112 337, 00 грн.

Відділом культури Мукачівської РДА свої зобов`язання за укладеним договором про закупівлю товарів № 9 від 18.05.20218 р., виконано в повному обсязі на загальну суму 112 325,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи, а саме: платіжне доручення № 2597 від 07.12.2018 р. на суму 23 912,47 грн., платіжне доручення № 1605 від 13.08.2018 р. на суму 20 206,24 грн., платіжне доручення на суму 34 201,76 грн., платіжне доручення № 1081 від 23.05.2018 р. на суму 11 969,76 грн., платіжне доручення № 1080 від 23.05.2018 р. на суму 22 035,24 грн.

На підтвердження оплати замовнику було видано на вказану суму талони на пред`явника для здійснення заправки на АЗС бензином А-95.

Відповідно до умов п. 5.1. договору від 18.05.2018 р., поставка товару здійснюється учасником, тобто ТОВ «Кондор Логістик» протягом 7 робочих днів після підписання договору, згідно рахунку зазначеного в даному договорі.

До матеріалів справи позивачем долучено лист Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації за вих. № 01-17/107 від 30.08.2021 р., в якому зазначається про те, що за період з 18 травня 2018 року до 31 грудня 2020 року було використано бензину А-95, який постачався ТзОВ Кондор Логістик в кількості 3 149 літрів.

Проте, ТзОВ «Кондор Логістик» не виконано умови договору про закупівлю товарів № 9 від 18.05.20218 р. та не здійснено видачу пального в повному обсязі, що передбачено сторонами умовами договору. Зокрема, Відділом культури Мукачівської РДА отримано 3149 літрів пального із оплачених ним відповідачу 4049 л., тобто різниця непоставленого товару за договором становить 900 літрів пального.

Відтак, на користь Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської РДА не було поставлено 900 літрів пального, на загальну суму 24 967,57 грн., що і слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка суду.

Щодо подання позовної заяви у даній справі Мукачівською окружною прокуратурою Закарпатської області в інтересах держави в особі позивача: Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

За приписами ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

До матеріалів справи долучено лист Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області за вих. № 02-14/647 від 01.09.2021 р., який адресований Мукачівській місцевій прокуратурі, в якому зазначається про те, що у зв`язку з відсутністю можливості звернення до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, Мукачівська районна державна адміністрація звертається до Мукачівської місцевої прокуратури з проханням подати в інтересах Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації позовну заяву до ТзОВ Кондор Логістик про передання оплаченого товару або про стягнення попередньої оплати.

Крім того, до матеріалів справи долучено лист Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації за вих. № 01-17/03 від 05.01.2022 р., який адресований Мукачівській окружній прокуратурі Закарпатської області, в якому зазначається про те, що станом на 31 грудня 2021 року умови договору № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р. не виконано щодо поставок придбаного товару (паливно-мастильні матеріали) 900 літрів на суму 24 968,00 грн. Станом на 05.01.2022 р. Відділ культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації до суду не звертався.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18.

А відтак, суд прийшов до висновку, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю (бензину) № 14 від 11.05.2021 р.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що 18.05.2018 р. між Відділом культури Мукачівської РДА та ТзОВ «Кондор Логістик» укладено договір № 9 про закупівлю товарів.

Відповідно до п. 1.3. договору про закупівлю товарів, предметом проведеної закупівлі за кошти місцевого бюджету є талони на бензин А-95 у кількості 4130 літрів номіналом 10, 20 літрів.

В подальшому, додатковою угодою до договору на закупівлю товарів за державні кошти №9 від 18.05.2018, яка була укладена 28.11.2018 р., внесено зміни до умов договору про закупівлю товарів, в частині ціни товару та його об`ємів. Зокрема, пункт 3.1, де вказана специфікація на товар та його ціна, викладено в наступній редакції, а саме найменування товару - «Бензин А-95», кількість - 4049,385 л. та зазначена загальна ціна 112 337, 00 грн.

Позивачем, на підтвердження виконання зобов`язань за укладеним договором № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р., долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату позивачем відповідачу коштів на загальну суму 112 325,47 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення № 2597 від 07.12.2018 р. на суму 23 912,47 грн., платіжне доручення № 1605 від 13.08.2018 р. на суму 20 206,24 грн., платіжне доручення на суму 34 201,76 грн., платіжне доручення № 1081 від 23.05.2018 р. на суму 11 969,76 грн., платіжне доручення № 1080 від 23.05.2018 р. на суму 22 035,24 грн.

Як встановлено судом, позивачем було отримано 3 149 літрів пального із оплачених ним відповідачу 4 049 літрів. Підтвердженням неналежного виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Кондор Логістик» є те, що при спробі отримати паливо - бензин А-95, в кількості 900 літрів на загальну суму 24 967,57 грн., на підставі виданих скретч-карток, в системі мітиться інформація про відсутність залишків пального на підставі даних карток.

Не отовареними є наступні скретч-картки (талони) бензину А-95: № 7825990002072957, № 7825990002072924,№ 7825990002072643, № 7825990002072973, № 7825990002071223, № 7825990002072635, № 7825990002072882, № 7825990002071132, № 7825990002071124 на загальну суму 24 967,57 грн. в кількості 900 літрів пального.

Відтак, загальна вартість непоставленого товару згідно договором № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р. становить 24 967,57 грн.

Картка являє собою емітований Покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.

Отже, з моменту передання відповідачем карток на пальне Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації, останній набув право власності на нафтопродукти в об`ємах, які зазначені у додатковій угоді № 1 від 28.11.2018 р.

Суд зазначає, що передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТОВ КОНДОР ЛОГІСТИК від обов`язку передати Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації товар, придбаний ним згідно договору, так як позивачем придбавався безпосередньо товар - бензин марки А-95 по вказаному вище договору, а не паливні картки, які підтверджують право власності на нього.

Таким чином, з моменту передання Товариством з обмеженою відповідальністю КОНДОР ЛОГІСТИК карток на пальне Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації, позивач набув право власності на пальне, незважаючи на фактичні обставини, за якими згідно таких паливних карток (талонів) позивач не мав можливості отримати товар, а тому позивач вправі вимагати повернення коштів, які перераховані ним відповідачу за договором і на які не отримано товар.

За умовами укладеного договору № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р., відповідачем прийнято безумовне зобов`язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином.

Водночас, таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 24 967,57 грн.

Відповідач, доказів належного виконання зобов`язань за договором № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р., суду не подав.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності доказів неможливості позивачем використати талони (паливні картки) та відсутність вини відповідача у невиконанні умов договору, то такі спростовуються наявними в матеріалах відповідями самого відповідача на претензії позивача.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, вартістю 24 967,57 грн.

Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами договору, адже, здійснюючи повну оплату товару палива при придбанні карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС у спосіб пред`явлення паливних карток, обов`язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.

Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов`язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у договорі № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р. та у додатковій угоді № 1 від 28.11.2018 р.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 24 967,57 грн.

Станом на момент прийняття рішення у справі у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення відповідачем боргу в сумі 24 967,57 грн., доказів протилежного суду не надано.

У суду відсутні докази про те, що договір № 9 про закупівлю товарів від 18.05.2018 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 24 967,57 грн. основної заборгованості.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 24 967,57 грн. основної заборгованості є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати.

При зверненні до суду з даним позовом, Закарпатською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 08.02.2022 р. на суму 2 481,00 грн.

Судовий збір в розмірі 2 481,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і ним не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, ст. 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б; код ЄДРПОУ № 39046990) на користь позивача: Відділу культури, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Штефана Августина, 21; код ЄДРПОУ № 02228017 на р/р UА 758201720343120005000029234, МФО 82017 Казначейська служба України в м. Київ) 24 967,57 грн. заборгованості за непоставлений товар.

3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б; код ЄДРПОУ № 39046990) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ № 02909967; розрахунковий рахунок ІВАN UA228201720343130001000018475, Державна казначейська служба України м.Київ) 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.06.2022 р.

Суддя Долінська О.З.