Рішення

від 06.06.2022 по справі 914/3933/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 Справа № 914/3933/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Волошин Р.Р.

розглянувши у судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом: Громадської організації «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна», м. Київ

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Чечелюк О.Ю.;

від відповідача: Жуган І.О.;

Хід розгляду справи.

Громадська організація «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 11.01.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 15.02.2022.

24.01.2022 через відділ документообігу представником відповідача подано відзив на позовну заяву (Вх. № 1886/22).

07.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (Вх. № 3243/22).

Ухвалою від 15.02.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 15.03.2022.

Ухвалою від 15.03.2022 суд відклав розгляд справи на 03.05.2022, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

Ухвалами від 03.05.2022, 17.05.2022 суд відклав розгляд справи на 17.05.2022та 07.06.2022 відповідно.

В судове засідання 07.06.2022 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити, представник відповідача заперечила проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було допущене порушення права ГО "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" на належний розгляд заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, з наданням державним органом приватизації прийнятого рішення про відмову у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, виключно на підставі вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку, гарантованого ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

У зв`язку з чим позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях щодо відмови у включенні ДП «ДГ «Миклашів» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» до переліку об`єктів малої приватизації, яка викладена у формі листа № 11-04-03630 від 01.07.2021 р., та зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повторно розглянути заяву Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" від 04.06.2021 р. про включення вказаного об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації.

Правова позиція відповідача.

24.01.2022 р. до господарського суду Львівської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 1886/22 від 24.01.2022 р.), за змістом якого останній вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, просить в задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

Твердження Позивача про відсутність вмотивованої відмови органу уповноваженого управляти державним майном у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, є безпідставним та таким, що суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Закону України "Про управління об`єктами державної власності". Оскільки, право володіня, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд є основоположними складовими здійснення особою права власності. Пропозиція власнику відчужити належне йому майно сама по собі не створює для нього безумовного обов`язку ухвалити рішення про відчуження такого майна. За таких обставин, відмова уповноваженого органу управління у погодженні включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, з мотивів необхідності цього майна власнику для забезпечення та реалізації своєї діяльності є такою, що відповідає вимогам закону.

Позивач безпідставно та всупереч положенням Закону України "Про Фонд державного майна України", Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Закону України "Про управління об`єктами державної власності" покликається на те, що державний орган приватизації наділений повноваженнями надавати оцінку відмові уповноваженого органу управління державним майном у погодженні приватизації об`єкта державної власності на предмет її відповідності критеріям вмотивованості.

Закони України "Про Фонд державного майна України", "Про приватизацію державного і комунального майна", "Про управління об`єктами державної власності" не містять положень, які б надавали йому як органу приватизації на самостійне прийняття рішення про включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, у випадку незгоди з мотивацією відмови уповноваженого органу управління у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Щодо порядку та строків розгляду заяв про включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягає приватизації Відповідач зазначив наступне.

08.06.2021 позивачем подано відповідачу спірну заяву про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Листом від 10.06.2021 № 16-04-03262, тобто через два дні після надходження до нього вказаної вище заяви, відповідач звернувся до третьої особи як до органу уповноваженого управляти відповідним державним майном щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважений орган управління державним майном у листі від 15.06.2021 № 10.3-3/255 (через п`ять днів після звернення відповідача) висловив свою вмотивовану відмову у погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Ця відмова уповноваженого органу управління надана засобами поштового зв`язку 24.06.2021 (через 14 днів після звернення відповідача), що підтверджується щтемпелем відділення поштового зв`язку на конверті. Відповідач отримав вмотивовану відмову уповноваженого органу управління 30.06.2021, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції проставленому на правому нижньому куті листа 15.06.2021 № 10.3-3/255.

Вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, отримана відповідачем у відведений Законом України Про приватизацію державного і комунального майна час для розгляду заяви та прийняття рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Про відмову у приватизації відповідач повідомив позивача листом від 01.07.2021 № 1 1 - 04-03630, тобто у встановлений законом строк.

Разом з тим, зазначив, що Позивач жодним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає зміст його особистого права чи інтересу, які він вважає порушеними. Також не доводить незаконність дій відповідача і яким чином ці дії призвели до порушення права чи інтересу позивача. Натомість, всі аргументи позивача зводяться до його незгоди з рішенням органу уповноваженого управляти майном, яке не належить до предмету спору у справі, що розглядається.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Громадська організація «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях із заявою від 04.06.2021 р. про включення об`єкта права державної власності - Державного підприємства «Дослідне господарство «Миклашів» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (81140, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Миклашів, код ЄДРПОУ 20760227) до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

08.06.2021 р. вказана заява була отримана та зареєстрована РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про що свідчить відмітка на зазначеній заяві (вх. № ЗВ-22 2021 від 08.06.2021 р.).

10.06.2021 р. РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на адресу Національної академії аграрних наук України було спрямовано запит № 16-04-032259 щодо розгляду питання приватизації об`єкта державної власності, згідно з яким відділення зазначало, що згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України № 675 від 22.05.2018 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 р. за № 730/32182 (далі - Порядок).

15.06.2021 р. НААН України листом № 10.3-3/255 повідомила РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про непогодження приватизації ДП «ДГ «Миклашів» з мотивів необхідності забезпечення продовольчої безпеки України, що, на думку НААН України, є складовою національної безпеки, необхідності сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України.

30.06.2021 на адресу РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Вх.№ 16/04112) надійшов лист НААУ №10.3-3/255 від 15.06.2021.

01.07.2021 р. РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях було направлено на адресу «ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» лист № 11-04-03630 (доповнено листом від 18.08.2021 № 11-04-04525), щодо розгляду заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

За змістом листа, відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та вмотивованої відмови Національної академії аграрних наук України, як уповноваженого органу управління вказаним вище державним майном, надану листом № 10.3-3/255 від 15.06.2021 р., Регіональне відділення відмовило у включенні до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації об`єкта права державної власності - Державного підприємства «Дослідне господарство «Миклашів» інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (81140, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Миклашів, код ЄДРПОУ 20760227).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що вищевказаними діями відповідачем було допущено порушення права позивача на належний розгляд його заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, та вказує на невмотивованість, і, відповідно, протиправність такої відмови у включенні ДП «ДГ «Миклашів» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, відтак звернувся до суду з даним позовом.

Оцінка суду.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Норми статті 16 ЦК України кореспондуються з приписами ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі Закон) регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (ч. 1 ст. 4 Закону).

Частиною другою статті 4 Закону про приватизацію визначено державне і комунальне майно, що не підлягає приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», цього Закону, інших актів законодавства.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації.

Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації (ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Частиною 7 статті 11 цього ж Закону передбачено, що заяви про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Заяви про включення об`єктів права комунальної власності до переліків об`єктів, що підлягають приватизації, подаються покупцями до органів приватизації територіальних громад і розглядаються ними в порядку, встановленому відповідними місцевими радами.

Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

У разі якщо орган приватизації не одержав у встановлений строк дозвіл чи відмову від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, згода на приватизацію вважається наданою.

Державні органи приватизації протягом 30 днів розглядають заяви та приймають рішення щодо включення до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, і в п`ятиденний строк письмово повідомляють про це заявника, підприємство, що приватизується (балансоутримувача об`єкта), а також відповідний уповноважений орган управління (ч. 1 ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»).

З наведеного вище вбачається, що у разі надходження до органу приватизації заяви про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, останній зобов`язаний розглянути її та включити об`єкт до відповідного переліку, або за наявності підстав для відмови - обґрунтовано відмовити у задоволенні заяви, зазначивши передбачені законом підстави, про що повідомити заявника.

Як встановлено судом, 04.06.2021 Громадська організація звернулася до Регіонального відділення ФДМУ із заявою про включення об`єкта права державної власності - Державного підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

За результатами розгляду заяви позивача, листом РВ ФДМ № 11-04-03630 від 01.07.2021 р., відмовлено у задоволенні заяви ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна» (Вх. № ЗВ-22 2021 від 08.06.2021 р.) про включення ДП «ДГ «Миклашів» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, з посиланням на відмову НААН України, як суб`єкта уповноваженого управляти відповідним державним майном, у погодженні щодо включення вказаного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

На переконання позивача, відмова у приватизації Державного підприємства є незаконною, оскільки у листі НААН України від 15.06.2021 визначені законом підстави для вмотивованої відмови відсутні. Позивач виходить із того, що відмова у погодженні приватизації буде законною (мотивованою) лише тоді, коли відповідним органом управління державним майном буде зазначено про наявність обставин, визначених ст. 4 Закону №2269-VIII, якою прямо визначено перелік об`єктів, що не підлягають приватизації; в інших випадках відмова не ґрунтуватиметься на вимогах законодавства.

Суд зазначає, що приписи частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію наводять підстави, з яких орган приватизації, в даній справі Регіональне відділення ФДМУ, може відмовити у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта; вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; невключення Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 р. у справі № 911/1642/21 зазначено: « Щодо застосування положень абзаців першого та четвертого частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію колегія суддів суду касаційної інстанцій зазначає, що державний орган приватизації, в даному випадку Регіональне відділення ФДМУ, за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, відмовляє у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. При цьому вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України».

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд відхиляє посилання Позивача на тотожність обставин справи № 910/6319/19 обставинам даної справи. Оскільки предмети позову у даних справах різні.

Тобто правовідносини у справах № 910/6319/19 та № 914/3933/21 не є подібними за підставами позову, встановленими фактичними обставинами, а також за матеріально-правовим регулюванням.

У даній справі відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення про відмову у включенні ДП ДГ «Миклашів» до переліку об`єктів приватизації відсутністю погодження НААН України у його приватизації.

Державне підприємство, про включення якого до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, просила Громадська організація, перебуває в управлінні НААН України.

Відповідно до преамбули Закону про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України НААН України - це національна галузева академія наук, яка відповідно до частини другої статті 1 цього Закону є державною науковою організацією України, що здійснює фундаментальні дослідження, організовує, проводить та координує прикладні дослідження у відповідній галузі науки.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 зазначеного Закону до складу суб`єктів управління об`єктами державної власності віднесено і Національну академію наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до п.п. 11, 15 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, а також виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання.

На думку суду, реалізація наведених повноважень відповідним органом управління об`єктами державної власності передбачає визначення таким органом долі відповідного майна, в тому числі доцільності його приватизації.

Разом з тим, позиція позивача у цій частині повністю нівелює зміст і значення норми абз. 4 ч. 9 ст. 11 Закону №2269-VIII, яка визначає самостійну підставу для відмови у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Тлумачення вказаної підстави через призму положень ст. 4 Закону №2269-VIII є помилковим, адже вказана стаття перебуває у прямому зв`язку із іншою підставою для відмови у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, передбаченою абз. 2 ч. 9 ст. 11 Закону №2269-VIII, а саме: коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта.

Зважаючи на це, суд відхиляє доводи позивача у цій частині та вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це, застосування положень абз. 4 ч. 9 ст. 11 Закону №2269-VIII передбачає, що державний орган приватизації, в даному випадку РВ ФДМУ, за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, відмовляє у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. При цьому вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України.

Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу»).

Відповідно до приписів ст. 4 даного Закону національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. Національні галузеві академії наук: за погодженням з Кабінетом Міністрів України створюють, реорганізовують, ліквідовують організації, що перебувають у їх віданні, виступають засновниками підприємств із змішаною формою власності, надають дозвіл організаціям, що віднесені до їх відання, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належні їм майнові права; приймають на загальних зборах статути національних галузевих академій наук та вносять до них зміни і доповнення з наступним затвердженням їх Кабінетом Міністрів України; призначають (обирають) керівників наукових та науково-дослідних установ згідно із законодавством та діючими статутами галузевих академій; ведуть облік об`єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук, здійснюють контроль за ефективністю використання таких об`єктів; надають дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансі організацій, що віднесені до відання національних галузевих академій наук; надають дозвіл на безоплатну передачу майна, яке перебуває на балансі однієї організації, на баланс іншої організації, які віднесені до відання національних галузевих академій наук; вносять пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо передачі об`єктів майнового комплексу національних галузевих академій наук до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність, а також щодо передачі об`єктів комунальної власності у державну власність з наступним їх віднесенням до майнового комплексу національних галузевих академій наук; виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування національним галузевим академіям наук; надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання національних галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій; надають дозвіл на продаж майна організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук; приймають рішення про розміщення організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, в адміністративних будинках і нежилих приміщеннях організацій, що перебувають у віданні національних галузевих академій наук, та визначають розмір плати за користування цими будинками і приміщеннями, який не може перевищувати фактичних витрат на їх утримання.

Статтею 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлені особливості відчуження об`єктів майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук.

Наведені НААН України у листі № 11-04-03630 від 01.07.2021 р. обставини в якості підстав для відмови у погодженні включення до переліку об`єктів малої приватизації за зверненням ГО «Офіцери. Громадяни. Вільна Україна», мотивовано посиланням на положення:

- ст. 1, абз. 4 ст .4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», які стосуються статусу національних галузевих академій наук, а також забезпечення ними під час здійснення повноважень з управління об`єктами майнового комплексу, реалізації прав держави як власника цих об`єктів, ефективного їх використання та розпорядження цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

- Статуту НААН України, а саме щодо визначення мети діяльності державних підприємств дослідних господарств;

- ч. 4 ст. 84 ЗК України щодо неможливості передачі у приватну власність земельних ділянок, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук;

- п. 7 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2021 №552-ІХ щодо заборони продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності;

- п. 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо визначення категорій земель, які належать до комунальної власності .

З урахування вищенаведених норм національного законодавства, НААН України вказала, що:

- зазначене у зверненні Державне підприємство відповідно до Статуту є державним сільськогосподарським підприємством, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку. Воно забезпечує науково-дослідним установам академії умови для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур;

- земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні господарства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань.

Зважаючи на це, НААН України з метою забезпечення продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України відмовила у погодженні приватизації Державного підприємства.

Враховуючи викладений вище зміст листа НААН України, суд вважає, що відмова у погодженні приватизації Державного підприємства є такою, що відповідає категорії вмотивованості, про яку йдеться у абз. 4 ч. 9 ст. 11 Закону №2269-VIII.

З огляду на вищенаведене, оскаржувана позивачем відмова відповідача у включенні ДП «ДГ «Миклашів» до переліку об`єктів малої приватизації, яка викладена у формі листа № 11-04-03630 від 01.07.2021 р., є вмотивованою, оскільки містить підстави, визначені чинним законодавством для такої відмови. Натомість, позивачем не доведено протилежного.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для відмови в задоволенні позову у даній справі - не спростовує.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Громадської організації "Офіцери. Громадяни. Вільна Україна" у даній справі в повному обсязі.

Судові витрати.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2022.

Суддя Запотічняк О.Д.