Рішення

від 12.06.2022 по справі 120/16167/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2022 р. Справа № 120/16167/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач).

За змістом позовних вимог позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.11.2021 № 1051918-2411-0219 яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (18010200) за 2020 рік на суму 2220 грн. 52 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона є одноосібним власником житлового будинку, за адресою якого зареєстровано юридичну особу, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Хелен Органікс» (код ЄДРПОУ 36331526), засновником та керівником якого є ОСОБА_2 . Тобто, за даною адресою лише зареєстровано юридичну особу, засновником якої є не позивач, а інша особа.

Окрім того, позивач зазначає, що вона не має жодного відношення до діяльності даної юридичної особи, а її реєстрація за адресою знаходження житлового будинку ОСОБА_1 не свідчить про здійснення саме позивачем господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що на належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна поширюються пільги визначені п.п. 266.4.1. п. 266.4 ст. 266 ПК України.

Ухвалою від 23.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою встановлено сторонам строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

14.12.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДПС у Вінницькій області заперечило щодо задоволення заявлених вимог та вказало про наступне.

Згідно з п.п.266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надаються, зокрема, на об`єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності фізичної особи ОСОБА_1 знаходиться: житлова будівля загальною площею 94,03 кв.м. (частка власності 1), за адресою: АДРЕСА_2 .

Сторона відповідача вказує, що майно, що належить ОСОБА_1 використовується у підприємницькій діяльності, адже за даною адресою зареєстровано юридичну особу, тому пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до об`єкта житлової нерухомості за адресою якого зареєстрована дана юридична особа не можуть бути застосовані.

З огляду на зазначене, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

16.12.2021 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Дослідивши наявні у адміністративній справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 94,03 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

01.11.2021 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення №1051918-2411-0219 на суму 2220,52 грн. за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2020 рік.

Позивач вважає вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодесу України встановлено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

При цьому, підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються:

- щодо об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

- щодо об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 94,03 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас за зазначеною адресою зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Хелен Органікс» (код ЄДРПОУ 36331526), засновником та керівником якого є ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На переконання відповідача, оскільки за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю, то майно, що належить ОСОБА_1 використовується у підприємницькій діяльності.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування пільги при обчислення податку на нерухоме майно за умови реєстрації юридичної адреси суб`єкта господарювання за адресою знаходження будинку позивача, суд виходить із наступного.

Пунктами 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК України).

Відповідно до пункту 14.1.54 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Пунктом 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, реєстрація місцезнаходження юридичної особи за адресою об`єкта житлової нерухомості не є сама по собі в розумінні приписів підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України обставиною, що безумовно свідчить про фактичне використання цієї нерухомості у підприємницькій діяльності з метою одержання її власником доходу. Будь-яких обґрунтувань з посиланням на відповідні докази в підтвердження використання позивачем власного будинку податковий орган не надавав та не визначав підставою для прийнятих оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 2340/3133/18 від 02.03.2020.

Крім цього, відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України підставою незастосування пільг з податку, визначених 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України визначено використання власником нерухомого майна належної йому нерухомості з метою одержання доходу, водночас відповідно до матеріалів справи безпосередньо позивач не є засновником, керівником ТОВ «Хелен Органікс», будь-яких доказів, які б свідчили про її відношення до підприємницької діяльності зазначеного товариства під час нарахування податку відповідачем не встановлювались.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що на належний ОСОБА_1 на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 94,03 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 поширюються пільги з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, передбачені пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.

Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.11.2021 № 1051918-2411-0219, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 2220,52 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір від 15.11.2021 про надання правової (правничої) допомоги, який укладено ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатським бюро «Кривошей і партнери» (далі - Адвокатське бюро).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро за винагороду (гонорар) бере на себе зобов`язання надати Клієнту правничу (правову) допомогу з питання захисту інтересів Клієнта, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Факт надання правової допомоги оформляється сторонами шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг.

Розділом 4 договору від 15.11.2021 визначено вартість послуг Адвокатського бюро. Так, п. 4.1 визначено, що вартість послуг по даному Договору може визначатися цим Договором та/або Протоколом погодження договірної ціни. Протокол погодження договірної ціни у разі його підписання складає невід`ємну частину договору та являється Додатком № 1 до даного Договору,

Згідно з п. 4.3 Договору від 15.11.2021 оплата проводиться авансовано або по факту надання послуг, шляхом готівкового або безготівкового розрахунку згідно з цим Договором або Протоколом погодження договірної ціни.

Пунктами 4.5-4.7 Договору від 15.11.2021 визначено, що порядок обчислення гонорару здійснюється як у фіксованому розмірі, так і погодинною оплатою.

За результатами надання юридичної допомоги складається Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт), що підписується Сторонами. Акт надається Клієнту Адвокатським бюро особисто або надсилається електронним зв`язком чи поштою. На письмову вимогу Клієнта та за попереднього узгодження Сторонами, Адвокатське бюро може надавати Звіт про надані послуги, в яких буде вказано перелік наданих послуг.

Акт вважається підписаним Клієнтом, якщо до 18 години 00 хвилин наступного календарного дня від дня його отримання Клієнт не надав Адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на Акт.

Окрім того, до позовної заяви долучено протокол погодження договірної ціни від 15.11.2021. Відповідно до змісту якого Клієнт та Адвокатське бюро на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2021 погодили вартість послуг за даним договором, а саме:

1. Юридичне консультування - 2000 грн.,

2. Підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №1051918-2411-0219 - 10000 грн.,

3. Підготовка адвокатського запиту - 500 грн.,

4. Підготовка інших процесуальних документів (заяви, клопотання, письмові пояснення) та інших листів - від 500 - 3000 грн.,

5. Гонорар успіху - 2000 грн.,

6. Представництво інтересів у суді першої інстанції - 1500 грн. за одне призначене судове засідання,

7. Підготовка проєкту апеляційної скарги - 13000 грн.,

8. Представництво інтересів у суді апеляційної інстанції - 2000 грн. за одне призначене судове засідання,

9. Підготовка проєкту касаційної скарги - 15000 грн.,

10. Представництво інтересів у суді касаційної інстанції - 2000 грн.,

11. Оформлення та відправка поштової кореспонденції в інтересах Клієнта - 100 грн. за 1 лист + компенсація витрат УППЗ «Укрпошта».

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 16.11.2021 Адвокатським бюро надано позивачу наступні послуги:

1. Юридична консультація - 2000 грн.

2. Підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №1051918-2411-0219 - 10000 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить - 12000 грн.

Окрім того, до позовної заяви долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №11/16 від 16.11.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 12000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 15.11.2021.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючись з приводу розміру витрат з правничої допомоги, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що предметом розгляду в межах даної справи є податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого ОСОБА_1 необхідно сплатити податкове зобов`язання у розмірі 2220,52 грн. У свою чергу, сторона позивача просить стягнути 12000 грн. витрат на правничу допомогу, що значно перевищує ціну самого позову.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, значення справи для сторін, заперечення ГУ ДПС у Вінницькій області щодо заявленої суми правничої допомоги, а також враховуючи те, що дана справа належить до справ незначної складності, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.11.2021 № 1051918-2411-0219, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 2220,52 грн. (дві тисячі двісті двадцять гривень п`ятдесят дві копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено: 13.06.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна