Рішення

від 12.06.2022 по справі 120/2378/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 червня 2022 р. Справа № 120/2378/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

18.02.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Дашівської селищної ради (далі - відповідач, Рада). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення 16 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради від 24.12.2021 № 785 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на поділ та об`єднання земельної ділянки та дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 15.12.2021 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішенням 16 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради від 24.12.2021 № 785 відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що в 2000 році земельна ділянка розділена між громадянами та працівниками соціальної сфери смт. Дашів, для ведення особистого підсобного господарства на підставі державних актів на право постійного користування землею.

Позивач із рішенням Ради від 24.12.2021 № 785 не погоджується мотивуючи його протиправність тим, що виключний перелік підстав для відмови у наданні бажаного для нього дозволу передбачений ч. 7 ст. 118 ЗК України. Тому просить скасувати рішення від 24.12.2021 № 785 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу та зобов`язати Раду надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

Ухвалою від 23.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім цього, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача докази.

24.03.2022 відповідачем подано відзив та витребувані судом документи.

У поданому відзиві Рада зазначила, що бажана для позивача земельна ділянка розподілена між громадянами та працівниками соціальної сфери та рішеннями від 13.03.2001 "Про надання земельних ділянок із земель запасу і резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери" та від 26.06.2001 "Про надання земельних ділянок із земель запасу та резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери по 0,15 га в масиві біля газового складу" була передана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства на яку видані державні акти.

Із цих мотивів відповідач вважає, що надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 0521255400:02:000:0382 позивачу є неможливим.

Надавши оцінку мотивам заяв по суті справи та дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

15.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Рішенням 16 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради від 24.12.2021 № 785 відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що земельна ділянка в 2000 році розділена між громадянами та працівниками соціальної сфери смт. Дашів, для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державними актами на право постійного користування землею.

Позивач із рішенням Ради від 24.12.2021 № 785 не погодився та звернувся до суду із позовом про його скасування. Акцентує увагу на безпідставності та необґрунтованості висновків Ради щодо передачі земельної ділянки у постійне користування іншим особам, посилаючись на те, що в оскарженому рішенні не зазначено реквізитів Державних актів та імен осіб, яким земля передана у постійне користування.

Визначаючись щодо позовних вимог суд враховує, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III у разі перебування земельної ділянки у користуванні іншої особи (осіб) до клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою долучається їх згода на вилучення земельної ділянки і відсутність такої згоди може бути окремою підставою для відмови у наданні дозволу.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою стало посилання відповідача на те, що бажана для нього земельна ділянка у 2000 році розділена між громадянами та працівниками соціальної сфери смт. Дашів, для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується Державними актами на право постійного користування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перш за все суд звертає увагу, що в спірному рішенні Рада вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382 розділена між громадянами та працівниками соціальної сфери у 2000 році.

Водночас при розгляді справи у суді, орган місцевого самоврядування доводить правомірність оскарженого рішення від 24.12.2021 № 785 (зокрема його пункту 6 у частині, що стосується позивача) із посиланням на рішення від 13.03.2001 та від 26.06.2001 та видані на їх підставі державні акти на право постійного користування землею.

У вказаних розбіжностях прослідковується невідповідність в обґрунтуванні доводів відповідача про правомірність п. 6 рішення від 24.12.2021 № 785.

Оцінюючи посилання відповідача на рішення органу місцевого самоврядування згідно яких, за словами представника Ради, бажана для позивача земельна ділянка передана у постійне користування іншим особам, суд враховує таке.

Відповідно до рішення від 13.03.2001 "Про надання земельних ділянок із земель запасу і резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери" з метою забезпечення ефективного використання земельного фонду на території Дашівської селищної ради вирішено надати у постійне користування із земель запасу земельні ділянки для ведення підсобних господарств згідно з додатком (п. 1 рішення).

Громадян яким надається земля зобов`язано замовити проекти відведення земельних ділянок (п. 2 рішення). Освоєння наданих у постійне користування земельних ділянок розпочати після перенесення меж земельних ділянок в натурі та оформлення державних актів на право постійного користування землею (п. 3 рішення).

Додатком до рішення від 13.03.2001 затверджено список громадян (усього 121 особа), яким надано землю по 0,15 га у постійне користування.

Відповідно до рішення від 26.06.2001 "Про надання земельних ділянок в постійне користування" надано в постійне користування громадянам земельні ділянки для ведення особистих підсобних господарств згідно списку (п. 1). Громадянам приступити до використання землі після встановлення меж земельних ділянок в натурі та одержання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (п. 2).

Додатком до вказаного рішення затверджено список громадян (усього 95 особи), яким надано у постійне користування землю по 0,15 га.

Рішенням від 26.06.2001 "Про надання земельної ділянки із земель запасу та резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери по 0,15 га в масиві біля газового складу" з метою забезпечення ефективного використання земельного фонду на території Дашівської селищної ради вирішено надати в постійне користування із земель запасу земельні ділянки громадянам згідно з додатком (112 осіб).

Громадян яким надається земля зобов`язано замовити проекти відведення земельних ділянок (п. 2 рішення). Освоєння наданих у постійне користування земельних ділянок розпочати після перенесення меж земельних ділянок в натурі та оформлення державних актів на право постійного користування землею (п. 3 рішення).

Аналізуючи зміст та правові наслідки вказаних рішень суд зазначає, що спільним для них є те, що у жодному із них немає інформації, яка б дозволяла ідентифікувати (встановити) місце розташування земельних ділянок про які у них йдеться. Згідно вказаних рішень особам (набувачам прав на землю) запропоновано замовити проекти відведення земельних ділянок з метою встановлення їх меж в натурі на місцевості.

Крім цього досліджені рішення Ради не є доказами виникнення прав на землю, адже лише на їх підставі особи вказані у списках, що є додатками до рішень могли оформити державні акти на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 чинного на момент прийняття вищезазначених рішень, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990).

Що ж до поданих відповідачем копій державних актів на право постійного користування землею серії ВН № 00164, № 00048, № 00034, № 00049, № 0006, № 00028, № 00015, № 00014, № 00052, № 00046, № 00018, № 0002, № 00051, № 00044, № 00045, № 00047, № 0004, № 0003, № 00030, № 00175, № 00176, № 00053, то такі хоча і містять посилання на вказані вище рішення Ради, однак план зовнішніх меж землекористування (частина державного акту) є недостатнім для висновку про те, що такі земельні ділянки накладаються чи в інший спосіб охоплюються земельною ділянкою яка зазначена позивачем у клопотанні (кадастровий номер 0521255400:02:000:0382).

Відповідно до Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" (чинного до 23.08.2013), місце розташування земельної ділянки може підтверджуватися технічною документацією зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою. Вказана технічна документація повинна містити кадастровий план земельної ділянки на якому відображається інформація про межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів та інша інформація яка дає можливість встановити місце розташування земельної ділянки.

З метою доведення своїх висновків про існування в інших осіб чинних прав на бажану для позивача земельну ділянку та обґрунтування тверджень, що вказані вище державні акти стосуються обраної позивачем землі, відповідачем не надано до суду технічної документацією зі складання державних актів на право постійного користування земельною ділянкою яка б дала можливість встановити місце розташування земельних ділянок на які іншими особами оформлено право постійного користування.

У підсумку суд погоджується із аргументами відповідача про те, що земельні ділянки щодо яких в інших осіб існує право постійного користування не можуть бути приватизовані, адже не вважаються вільними землями комунальної форми власності. Однак подані відповідачем докази не є достатніми для висновку, що обрана позивачем та зазначена у його клопотанні земельна ділянка з кадастровим номером 0521255400:02:000:0382 є земельною ділянкою, що передана іншим особам у постійне користування на підставі рішень Ради від 13.03.2001 "Про надання земельних ділянок із земель запасу і резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери", від 26.06.2001 "Про надання земельних ділянок в постійне користування" та від 26.06.2001 "Про надання земельної ділянки із земель запасу та резерву в постійне користування працівникам соціальної сфери по 0,15 га в масиві біля газового складу".

Отже, покладені в основу оскарженого рішення підстави для відмови у наданні позивачу бажаного для нього дозволу не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи, а тому п. 6 рішення Ради від 24.12.2021 № 785 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на поділ та об`єднання земельної ділянки та дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки прийняте із помилковим застосуванням норм земельного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимозі про зобов`язання відповідача надати дозвіл на поділ та об`єднання земельної ділянки та дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Умовою реалізації судом повноваження про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення того, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (ч. 4 ч. 245 КАС України).

Відповідно до п. «а» та «д» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; д) організація землеустрою.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про землеустрій», до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Статтею 35 вказаного Закону передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3, 7, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, в процесі прийняття рішення (вчинення дій) суб`єкт владних повноважень повинен діяти: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Із урахуванням встановлених при розгляді цієї справи обставин, суд доходить висновку, що при вирішенні ініційованого позивачем земельного питання, відповідач - орган який вправі розпоряджатися землею та зобов`язаний вести її облік, інвентаризацію, достовірно встановлювати місце розташування та правовий режим земельних ділянок, вказаних нормативних приписів не дотримався. Це проявилося у тому, що відмовивши позивачу у задоволенні клопотання та наданні бажаного дозволу, Рада, маючи на це повноваження, достеменно, повно та об`єктивно не встановила правового режиму земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, зіславшись при цьому на ймовірні факти передання її у постійне користування іншим особам та не дослідивши дійсного правового режиму цієї землі.

Такі недоліки у реалізації суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, крім того що характеризують оскаржене рішення як неправомірне, позбавляють суд можливості перевірити факт дотримання позивачем усіх умов, що є необхідними для надання йому бажаного дозволу.

Для виправлення раніше допущених недоліків, Рада повинна повно, об`єктивно та достовірно встановити правовий режим бажаної для позивача земельної ділянки, використовуючи при цьому належні, допустимі правовстановлюючі документи і лише із їх урахуванням ґрунтувати власний висновок про наявність чи відсутність правових підстав для надання відповідного дозволу позивачу.

Крім цього, суд враховує, що на момент ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Одне із таких обмежень встановлено Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Зазначене виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивача спосіб, адже обрання судом під час дії воєнного стану способу захисту порушених прав у вигляді зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою прямо суперечитиме Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-XI та фактично покладатиме на Раду обов`язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.

Тому порушені права позивача підлягають захисту у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, в користь позивача підлягає присудженню частина сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у сумі 496 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 6 рішення 16 сесії 8 скликання Дашівської селищної ради від 24.12.2021 № 785 "Про відмову громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистих селянських господарств за межами населених пунктів Дашівської селищної ради" в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на поділ та об`єднання земельної ділянки та дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

Зобов`язати Дашівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.12.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0521255400:02:000:0382, яка розташована на території Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області та прийняти рішення із урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 496 грн. 20 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дашівської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Відповідач: Дашівська селищна рада - вул. Горького, 9, смт. Дашів, Вінницька область, 22740, код ЄДРПОУ 04326081.

Суддя Богоніс Михайло Богданович