Вирок

від 13.06.2022 по справі 564/914/22

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/914/22

13 червня 2022 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участюсекретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грушівка, Сарненського району, Рівненської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно - технічною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом Збройних Сил України, командира міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 31 січня 2022 року близько 08 год. 00 хв. із метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, самовільно залишив розташування польового збору військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася на території Рівненського загальновійськового полігону у АДРЕСА_2 , відправившись за місцем свого проживання у м. Рівне, де проводить час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконує, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, чим вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, дав суду показання, що дійсно 31 січня 2022 року близько 08 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби та повернувся до місця постійного свого проживання через сімейні обставини, а саме хворобу дружини, яка обмежена в можливості себе самостійно обслуговувати після ДТП. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати та обрати йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 408 КК України правильна, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів, слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 408 КК України ближче до нижньої межі - 5 років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, характеризується посередньо.

Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи сукупність пом`якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, особисте ставлення до вчиненого, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 373-375 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66-67, 75, 76, ч.3 ст.408 КК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пп. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, поклавши здійснення такого нагляду за ОСОБА_4 на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1