Постанова

від 12.06.2022 по справі 200/6920/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року справа №200/6920/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/6920/21 (головуючий суддя І інстанції Давиденко Т.В.), складене у повному обсязі 10 вересня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області за позовом Приватного підприємства «Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (з урахуванням уточнень) про:

визнання протиправними дій щодо відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік,

зобов`язання поновити статус платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2021 року,

зобов`язання підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік та застосування на 2021 рік спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у якості платника єдиного податку четвертої групи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо відмови Приватному підприємству Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області поновити Приватному підприємству Сільськогосподарська приватна агрофірма ««Єлізавета»» статус платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2021 року. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області підтвердити Приватному підприємству Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» статус платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік та застосування на 2021 рік спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у якості платника єдиного податку четвертої групи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апелянтом зазначено, що станом на 22.04.2021 року декларація платника єдиного податку четвертої групи позивачем не надана, та у зв`язку з виявленням невідповідності вимогам п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України контролюючий орган не підтвердив статус платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

08 червня 2022 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що явка сторін в судовому порядку не визнавалась обов`язковою, матеріали справи містять всі необхідні документи для повного та всебічного розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 124 та п.2 ч.1 ст.127 КАС України відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та не скористався правом, передбаченим ч.1 ст.313 КАС України, щодо клопотання про відкладення судового засідання.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України колегія суддів вважає необхідним розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 30835241), юридична адреса: 85180, Донецька обл., Костянтинівській р-н, с. Тарасівка, вул. Московська, буд. 156 (а.с. 7-9).

04.03.2020 року листом Костянтинівсько-Дружківського управління Головного управління ДПС у Донецькій області ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма ««Єлізавета»» підтверджений статус платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 року (а.с. 10).

20.01.2021 року ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» складений розрахунок сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік (а.с.18-19).

Згідно квитанції від 20.01.2021 року № 2 документ J0303308 розрахунок від 20.01.2020 року доставлений до районного рівня Головного управління ДПС у Донецькій області (Костянтинівський р-н) (а.с.19).

09.02.2021 року ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» складена податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік (а.с.20-21).

09.02.2021 року ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» складені відомості про наявність земельних ділянок (а.с.22-29).

Згідно квитанції від № 2 документ J0103804 податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи прийнята ГУ ДПС у Донецькій області (Костянтинівський р-н) 06.04.2021 року (а.с.30).

16.02.2021 року ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» складена податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік (а.с.31-32).

16.02.2021 року ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» складені відомості про наявність земельних ділянок (а.с.33-40).

Листом ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» від 15.04.2021 року № 1 ГУ ДПС у Донецькій області повідомлене, що 06.04.2021 року була необхідність здавати уточнену податкову декларацію єдиного податку четвертої групи, замість уточнюючого розрахунку звіт був прийнятий як звітний, внаслідок чого з`ясовано, що звітна податкова декларація єдиного податку четвертої групи відсутня.

Листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.04.2021 року № 1690/АП/05-99-18-08 ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» повідомлене, що звітна податкова декларація по єдиному податку четвертої групи на 2021 рік щодо площі кожної земельної ділянки, з якої справляється податок, не пізніше 22 лютого поточного року не надана, у зв`язку з чим неможливо застосувати у 2021 році спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у якості платника єдиного податку четвертої групи, та переходом на загальну систему оподаткування, обліку та звітності (а.с.16-17).

Як встановлено судом та підтверджене матеріалами справи, згідно журналу відправки листів Укрпоштою за 2021 року ПП Сільськогосподарська приватна агрофірма «Єлізавета» 09.02.2021 року на адресу ГУ ДПС у Донецькій області направлений розрахунок єдиного податку (а.с.13-14).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу про відмову у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом

Суд першої інстанції при прийнятті рішеннядійшов висновку, що висновок податкового органу про неможливість застосування у 2021 році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у якості платника єдиного податку четвертої групи, та переходом на загальну систему оподаткування, обліку та звітності є протиправним, оскільки звітна податкова декларація по єдиному податку четвертої групи на 2021 рік щодо площі кожної земельної ділянки, з якої справляється податок, направлена до контролюючого органу в межах строку, встановленого Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції по суті вимог з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до пп. 298.8.1-298.8.4 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.

Згідно п.4 ч. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Відповідно до п.п. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок; звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі набув статусу платника єдиного податку 4 групи.

Відповідно до п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

- невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим ст.291 цього Кодексу;

- наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

- недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених пп.298.1.4 п.298.1 ст.298 цього Кодексу.

Згідно п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75%.

Відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп.3 п.291.4 ст.291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п.291.6 ст.291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п.59.1 ст.59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у пп.1 або 2 п.291.4 ст.291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, підставою для висновку про неможливість набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи стало твердження податкового органу про неподання позивачем звітної податкової декларації по єдиному податку четвертої групи на 2021 рік щодо площі кожної земельної ділянки, з якої справляється податок, не пізніше 22 лютого поточного року.

Згідно п. 295.1. ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відтак, на позивача, як платника єдиного податку, покладений обов`язок до 20 лютого 2020 року надати контролюючому органу податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України, а також для підтвердження статусу платника єдиного податку, позивач зобов`язаний до 20 лютого 2021 року подати контролюючому органу документи, які визначені п.п. 298.8.1 п. 298.8 298 Податкового кодексу України.

09.02.2021 року на адресу податкового органу позивачем направлена звітна податкова декларація по єдиному податку четвертої групи на 2021 року щодо площі кожної земельної ділянки, з якої справляється податок, що підтверджується журналом відправки листів Укрпоштою за 2021 року.

Прийняття податковим органом (на власний розсуд) звітної податкової декларації як уточнюючої не є підставою для не підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції що висновок податкового органу про неможливість застосування у 2021 році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у якості платника єдиного податку четвертої групи, та переходом на загальну систему оподаткування, обліку та звітності є протиправним, відтак, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/6920/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/6920/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 червня 2022 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

І.Д.Компанієць