Рішення

від 01.06.2022 по справі 464/4948/21

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4948/21

пр.№ 2/464/19/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Мерза Д.С.,

за участю: представника позивача Семенчук В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 06 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 20 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 30 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 12 січня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 09.02.2022 та 02.06.2022 представник позивача позов підтримала, просила задоволити. Крім того, просила врахувати поважність причин пропуску строку звернення з позовом до суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні 09.02.2022 проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві. Крім того просила застосувати строк позовної давності. В судове засідання 02.06.2022 відповідач не з`явилася, від її представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначені в клопотанні причини неявки представника відповідача не є поважними, а тому суд вважає, що розгляд справи слід проводити у відсутності відповідача та її представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 09.01.2008 між позивачем (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір №011-2008-001 на загальну суму 120000,00 доларів США з терміном повернення до 01.01.2038. Умовами договору передбачалося надання кредиту для придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 152,4 кв.м., житловою площею 115,8 кв.м.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором між сторонами укладено Договір застави майнових прав від 09.01.2008, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку банку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру АДРЕСА_2 (житловий будинок АДРЕСА_3 ).

У зв`язку із неналежним виконанням боржником обов`язків за Кредитним договором, банк звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості, який за результатами перегляду рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.08.2018 у справі №464/3214/16-ц судом апеляційної інстанції задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кредитну заборгованість у розмірі 78636,83 доларів США.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 в порушення п. 1.4.1. Договору застави не звернувся до нього для укладення додаткової угоди про передачу вказаної вище квартири, яка була введена в експлуатацію 17.04.2008, в заставу. 29.07.2016 ОСОБА_1 всупереч умов Договору застави, за відсутності згоди банку уклав із ОСОБА_2 договір дарування щодо спірної квартири та передав таку квартиру останній.

На переконання банку, навіть за відсутності окремої угоди, спірна квартира є предметом застави за договором від 09.01.2008, а тому дії ОСОБА_1 щодо її відчуження є незаконними та порушують його право, як іпотекодержателя, на звернення стягнення на заставлене майно.

Аргументи відповідача-1.

ОСОБА_1 своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), не скористався та не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Аргументи відповідачки-2.

ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог та вказала наступне.

29.07.2016 між нею (обдаровувана) та відповідачем-1 (дарувальник) укладено Договір дарування квартири АДРЕСА_2 . Умовами цього договору передбачено, що спірна квартира належить на праві власності дарувальникові на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2016. Вказаним рішенням встановлено факт реєстрації права власності на спірну квартиру у визначеному законом порядку, а також відсутність будь-яких заборон на відчуження чи обтяжень на таку квартиру.

Зважаючи на це, відповідачка-2 переконана, що невиконання відповідачем-1 обов`язку щодо передачі спірної квартири в іпотеку не породжує для неї будь-яких обмежень у праві власності, оскільки вона є добросовісним набувачем, а задоволення позовних вимог, призведе до протиправного позбавлення її права власності.

Відповідачка-2 зазначає, що спірна квартира та майнові права на неї ніколи не були предметом іпотеки, в т.ч. Договору застави, на який посилається позивач.

ОСОБА_2 також заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09.01.2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір №011-2008-001 (на придбання майна), а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 152,4 кв.м., житловою площею 115,8 кв.м., за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 120 000 доларів США, а позичальник - прийняти такі, належним чином використати та повернути кредит, а також спалити проценти за користування кредитом в розмірі 12,95 % річних до здачі об`єкта в експлуатацію і 12,45 % річних після здачі об`єкта в експлуатацію (базова процентна ставка), строком до 01.01.2038.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав від 09.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор. Н.М.

Згідно із п. 1 Договору застави заставодавець передає в заставу майнові права, зазначені в п. 1.4. цього Договору. За домовленістю сторін, станом на дату укладення цього договору, вартість предмету застави складає 790194,00 грн.

Заставою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов`язань ОСОБА_1 , номер за ДРФО НОМЕР_1 за Кредитним договором №011-2008-001 від 09.01.2008, укладеним між заставодержателем та позичальником, зокрема:

- зобов`язання щодо повернення позичальником в повному обсязі кредитних коштів, отриманих відповідно до умов кредитного договору, у сумі 120000,00 доларів США, на зазначений в кредитному договорі рахунок у терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно відповідного додатку до кредитного договору (якщо передбачено такий графік погашення та укладено відповідний додаток до кредитного договору), але в будь-якому випадку не пізніше 01.01.2038, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору та/або згідно умов іншої угоди між заставодержателем та позичальником.

Вказана сума кредитних коштів дорівнює еквіваленту 606000,00 грн. за курсом НБУ на день укладання кредитного договору, при цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо згідно кредитного договору кредит надано у іноземній валюті.

- зобов`язання щодо сплати процентів та комісій на рахунки, зазначені в кредитному договорі, зокрема:

- процентів - у розмірі 12,95% річних, або в іншому розмірі у випадку його зміни відповідно до умов кредитного договору;

- процентів - в розмірі 12,45% річних - після здачі будинку в експлуатацію.

- зобов`язання щодо сплати неустойки (штрафу, пені) у порядку та строки, зазначені в кредитному договорі.

Заставою також забезпечуються в повному обсязі вимоги заставодержателя щодо відшкодування:

- витрат, понесених заставодержателем і пов`язаних з пред`явленням вимоги за зобов`язаннями за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет застави; та

- збитків, завданих заставодержателю порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором та/або заставодавцем за цим договором застави.

Інші грошові зобов`язання позичальника, передбачені умовами Кредитного договору.

Предметом застави за цим договором є:

- майнові права заставодавця за Договором №004 від 04.01.2008 (надалі - Контракт), укладеним між заставодавцем та дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (код за ЄДРПОУ 32568603) (надалі - Боржник), які полягають у праві отримати від боржника за контрактом квартиру АДРЕСА_5 ).

- всі приналежності предмету застави, його складові частини та внутрішні системи, а також всі невід`ємні від нього поліпшення, зміни, доробка тощо, які існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть у майбутньому і які автоматично стають предметом застави за цим договором і не потребують внесення будь-яких змін до договору;

- весь обсяг майнових прав заставодавця за контрактом та весь обсяг майнових прав на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання предмету застави;

- майнові права щодо отримання майна, які набуде заставодавець у разі зміни умов контракту, зокрема, у разі збільшення основної суми контракту та/або кількості майна тощо, після укладення цього Договору;

- все, що отримає заставодавець за контрактом у разі виконання його боржником своїх зобов`язань за таким контрактом, відповідно до статті 52 Закону «Про заставу», зокрема поставлене заставодавцю майно за контрактом, майнові права на отримання якого надані у заставу за цим договором.

При цьому, в разі здійснення боржником поставки майна за контрактом, заставодавець зобов`язаний протягом двох робочих днів з дати отримання такого майна повідомити про це заставодержателя та укласти з ним відповідну додаткову угоду до цього договору в частині уточнення даних, що характеризують предмет застави. Незалежно від факту укладення або неукладення заставодавцем такої угоди майно, поставлене боржником за контрактом, в будь-якому разі стає предметом застави за цим договором.

Предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору №004 від 04.01.2008 і немає жодних договірних строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких заставодавець набув право власності на предмет застави.

Забороняється без попередньої письмової згоди заставодержателя розпоряджатися предметом застави (наступна застава) та/або вносити будь-які зміни до умов Контракту.

Пунктом 2 Договору застави передбачено, що заставодержатель має право в разі порушення будь-якого зобов`язання, яке забезпечене заставою за цим договором, зокрема, порушення будь-якого зобов`язання заставодавця за цим договором та/або будь-якого зобов`язання позичальника за кредитним договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, а у разі невиконання цієї вимоги - задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, в т.ч. шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення на предмет застави.

У 2018 році ПАТ «Універсал Банк» у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Кредитного договору, звернулось до суду із позовом, який за результатами перегляду рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.08.2018 у справі №464/3214/16-ц постановою Львівського апеляційного суду від 19.08.2021 в частині стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №011-2008-001 від 09.01.2008 в розмірі 78636,83 доларів США.

Судом встановлено, що спірна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , була відчужена на користь ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 29.07.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2021 №257006587.

У даній справі позивач звернувся до суду із позовом у зв`язку із тим, що дізнався про відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_2 .. Банк вважає, що відповідач-1 незаконно відчужив спірну квартиру, адже вона є предметом Договору застави, а письмової згоди на її відчуження він не надав.

У зв`язку із наведеним вище, він просить суд визнати за ним право іпотеки на спірну квартиру та звернути на неї стягнення в рахунок погашення боргу за Кредитним договором №011-2008-001 від 09.01.2008.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2008 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №011-2008-001.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою.

Згідно зі ст.ст. 572 та 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено Договір застави майнових прав від 09.01.2008.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту та забезпечення його заставою, які регулюються главою 71 ЦК України, загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір, а також Законом України «Про заставу».

У даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовими вимогами про визнання за ним прав іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а також про звернення стягнення на вказану вище квартиру в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №011-2008-001 від 09.01.2008.

Щодо визнання за позивачем прав іпотекодержателя на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Як стверджує позивач, він є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . На його переконання, відповідач-1 незаконно відчужив спірну квартиру, адже вона є предметом Договору застави, а письмової згоди на її відчуження він не надав.

Разом з цим, відповідач-2 стверджує, що спірна квартира та майнові права на неї ніколи не були обтяжені іпотекою, вона є добросовісним набувачем, а відповідні доводи банку є необґрунтованими.

Таким чином, у даній справі існує спір щодо належності позивачу права іпотеки на вказану вище квартиру, а для його вирішення необхідним є встановлення факту існування такого обтяження.

Зі змісту Договору застави вбачається, що його предметом виступають, зокрема майнові права заставодавця за Договором №004 від 04.01.2008, укладеним між заставодавцем та дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал», які полягають у праві отримати від боржника за контрактом квартиру АДРЕСА_6 (житловий будинок АДРЕСА_3 ).

Під майновим правом у даній справі слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 по справі №761/5156/13-ц).

На момент укладення Договору застави, ст. 5 Закону України «Про іпотеку», який діяв у редакції від 15.12.2005, не відносила до предмета іпотеки майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, та не визначала, що застава таких прав регулюється за правилами цього Закону.

Відтак, форма, порядок укладання такого договору, порядок реалізації заставленого майна тощо повинні визначатися згідно з положеннями ЦК України про заставу та Закону України «Про заставу», який, зокрема, містить розділ V, присвячений заставі майнових прав.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 547 ЦК України; ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про заставу» укладення сторонами договору застави майнових прав не суперечило вимогам чинного на той час законодавства України.

Договором застави також передбачено, що його предметом є все те, що отримає заставодавець за Договором №004 від 04.01.2008 у разі виконання дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал» своїх зобов`язань за таким договором, відповідно до статті 52 Закону «Про заставу», зокрема поставлене заставодавцю майно за контрактом, майнові права на отримання якого надані у заставу за цим договором.

Відповідно до приписів ст. 52 Закону України «Про заставу» (в редакції чинній на момент укладення договору) якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов`язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов`язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов`язаний негайно повідомити заставодержателя.

З наведеного вище випливає, що внаслідок виконання дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» ТОВ «Фірма «Інтергал», як боржником заставодавця за Договором №004 від 04.01.2008, свого обов`язку щодо передачі ОСОБА_1 , як заставодавцю за Договором застави, введеної в експлуатацію квартири АДРЕСА_2 відбудеться перетворення предмету застави з майнових прав на квартиру, будівництво якої не завершено, у набуту заставодавцем на праві власності квартиру.

При цьому, сторони домовились про автоматичне перетворення майнових прав, оскільки не встановлювали вимоги щодо обов`язкового укладення додаткового договору про внесення змін до Договору застави щодо його предмета. Окрім цього, жодних додаткових умов для дійсності такого перетворення не передбачено також і Законом України «Про заставу».

У матеріалах справи відсутні докази того, коли саме відповідач-1 отримав введену в експлуатацію спірну квартиру та зареєстрував на неї право власності. Однак, сам факт належності йому такої квартири сторонами не заперечується та підтверджується, зокрема обставинами, встановленими рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08.07.2016 у справі №464/4445/16-ц.

Зважаючи на те, що відповідач-1 все ж отримав від свого боржника за Договором №004 від 04.01.2008 квартиру АДРЕСА_2 , а також враховуючи умови Договору застави і приписи ст. 52 Закону України «Про заставу», суд вважає, що у даній справі відбулась безумовна трансформація майнових прав за Договором застави у новостворений об`єкт нерухомого майна (вказану вище квартиру), право власності на яку належало відповідачу-1.

Відтак, обтяження прав за Договором застави є чинними, однак уже щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

З огляду на це, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу іпотечного майна.

Судом встановлено, що спірна квартира була відчужена 29.07.2016 на користь ОСОБА_2 , якою було зареєстровано право приватної власності на таку квартиру.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 посилається на те, що на момент укладення договору дарування відповідач-1 не був власником спірного майна, оскільки таке на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08.07.2016 у справі №464/4445/16-ц про поділ спільного майна подружжя належало його дружині - ОСОБА_4 , яка була дарувальником за договором.

Оскільки позивач стверджує, що договір дарування було укладено між відповідачами у даній справі, а до матеріалів справи відповідачами не було долучено копії відповідного договору дарування, у суду відсутня можливість встановити, хто був дарувальником за таким договором - відповідач-1 чи його дружина.

В той же ж час, слід зазначити, що у випадку, якщо дарувальником виступав відповідач-1, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже відповідно до норм Закону України «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.02.2020 по справі №916/2828/18).

Зважаючи на це, в силу приписів ст. 23 Закону України «Про іпотеку» від відповідача-1 до ОСОБА_2 перейшло право власності на предмет іпотеки, остання набула статусу іпотекодавця, а сама іпотека залишилася дійсною.

У випадку, якщо дарувальником виступала дружина відповідача-1, то положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. При цьому поділ спільного майна, зокрема іпотечного, не є розпорядженням ним, оскільки в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Із урахуванням зазначеного, перебування нерухомості в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя та не порушує прав іпотекодержателя.

Таким чином, після визнання за дружиною відповідача-1 права власності на спірну квартиру в іпотеці, іпотека не припинилася, така особа набула статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки (вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.07.2019 по справі №522/17048/15-ц; від 03.06.2020 року по справі №201/6412/17).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Зважаючи на те, що договір дарування квартири АДРЕСА_2 , є чинним, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання його недійсним відсутнє, то саме відповідач-2 є власником спірного нерухомого майна.

Підсумовуючи все викладене вище, суд доходить висновку, що оскільки обтяження прав на спірну квартиру є чинними, а за наслідками зміни іпотекодавця за Договором застави на ОСОБА_2 вони також припиненими не були, позовна вимога про визнання за банком прав іпотекодержателя є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідне право передбачене також п. 2 Договору застави.

У даній справі позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із неналежним виконання боржником своїх зобов`язань за основним зобов`язанням, на підтвердження чого посилається на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.08.2018 у справі №464/3214/16-ц та постанову Львівського апеляційного суду від 19.08.2021, якими частково задоволено його позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення вказаної позовної вимоги з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Як вбачається зі змісту рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27.08.2018 у справі №464/3214/16-ц, на яке посилається позивач як на підставу своїх вимог, судом встановлено той факт, що: «29.09.2015 ПАТ «Універсал Банк» на адресу відповідачів скерував письмові вимоги про негайну сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань, а також роз`яснив наслідки невиконання таких повідомлень, проте, останні залишені відповідачами без реагування, заборгованість у добровільному порядку не погашена».

Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.

Важливо зазначити, що право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

Таким чином, у справі, яка є предметом судового розгляду, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Вказане вище відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.10.2019 по справі №357/9126/17-ц.

Зважаючи на те, що банк пред`явив боржнику вимогу про стягнення кредитної заборгованості 29.09.2015, що ним не заперечується, а у даній справі він звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки аж у 2021 році, то встановлений законом трирічний строк позовної давності, який почав обраховуватись у 2015 році, є пропущеним.

Що стосується посилань позивача на поважність причин пропуску строку позовної давності, то такі відхиляються судом, оскільки наведені ним доводи та аргументи жодним чином не спростовують викладених вище висновків суду.

Суд зазначає, що банк не міг не знати про порушення свого права ще у 2015 році, оскільки направляючи вимогу про дострокове повернення кредиту він уже був свідомий того, що свої зобов`язання за Кредитним договором боржник належним чином не виконав, а його право кредитора підлягає захисту в судовому порядку, в т.ч. шляхом пред`явлення вимоги про звернення стягнення не предмет іпотеки.

Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи все викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення не предмет іпотеки.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 3405 грн., а саме по 1702,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 71, 72, 76, 81, 89, 128, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

позов задоволити часткового.

Визнати за Акціонерним товариством «Універсал Банк» право іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_7 , як забезпечення вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» за Кредитним договором №011-2008-001 від 09.01.2008, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .

В решті вимог позову відмовити.

Стягувати із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3405 грн., а саме по 1702,50 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, адреса місцезнаходження: 04114, м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_9 .

Повне судове рішення складено 10 червня 2022 року.

Головуючий Борачок М.В.