Постанова

від 29.05.2022 по справі 390/73/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2022 року м. Кропивницький

справа № 390/73/21

провадження № 22-ц/4809/69/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

з участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Назаренко Юрій Володимирович;

відповідач - Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, інтереси якої представляє Новікова С.В.;

прокурор Кропивницької окружної прокуратури - Поліщук С.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року, у складі головуючого судді Пасічник Д.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, за участі прокурора Кропивницького окружної прокуратури про визнання права на оренду земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, за участі прокурора Кропивницького окружної прокуратури про визнання права на оренду земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії про визнання права на оренду земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначала, що 16 березня 2004 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та Кіровоградською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки прощею 0,56 га на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району строком на п`ять років з моменту реєстрації договору, який зареєстровано 17 березня 2004 року за № 367, який згодом був автоматично пролонговано до - 17 березня 2014 року.

В 2008 році змінився власник земельної ділянки і в січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Соколівської сільської ради.

Між ОСОБА_3 та сільською радою було укладено договір оренди на 15 років, передбачивши у договорі право орендаря викупити орендовану земельну ділянку.

Отримавши земельну ділянку в оренду, ОСОБА_3 розпочав будівництво комплексу будівель.

В 2007 році було побудовано комплекс будівель, який скадався із адмінбудівлі, гаражу, будинку охорони, вимощення та огорожі (незавершене будівництво) із вартістю на 922 930,00 грн.

Не завершивши будівництво ОСОБА_3 помер, а спадкоємцем майна та майнових прав ОСОБА_3 стала його донька ОСОБА_1 , яка фактично прийняла спадщину.

ОСОБА_4 звернулась до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області з повідомленням про те, що спадкоємці підтверджують свій намір виконувати умови договору оренди землі як це передбачено розділом четвертим договору.

Сільська рада відмовляється визнати за спадкоємцем право на укладення договору.

ОСОБА_1 з 2012 року постійно звертається до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та до прокуратури із заявами із приводу докуметального оформлення наявного у неї права оренди земельної ділянки.

Вважає, що відмова відповідача у праві оренди земельної ділянки порушує іі права та інтереси.

Просила:

визнати за нею право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:02:000:9284, площею 0,5568 га на території Соколівської сільської ради Кропивницького району відповідно до рішення Соколівської сільської ради №1072 від 10.06.2009;

зобов`язати Соколівську сільську раду Кропивницького району укласти із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:02:000:9284, площею 0,5568 га на території Соколівської сільської ради Кропивницького району відповідно до рішення Соколівської сільської ради №1072 від 10.06.2009.

Рішенням Кіровоградського районного судуКіровоградської області від 08 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права і він дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи лише із свого внутрішнього переконання.

Судом першої інстанції було невірно витлумачені і застосовані норми земельного законодавства.

Крім того зазначає, що суд першої інстанції допустив до участі у даній справі прокурора, з порушенням норм процесуального права, без належних на те підстав.

Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області та Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять рішення суду залишити без змін

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на його необґрунтованість і безпідставність.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.03.2004, укладеного між Кіровоградською державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_3 , якому було передано у користування земельну ділянку загальною площею 0,56 га, на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Вказаним договором передбачено, що у разі не звернення однієї зі сторін про припинення договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.

Відповідно до розпорядження Голови Кіровоградської державної адміністрації від 10.02.2004 № 67-р, приватному підприємцю ОСОБА_3 було передано земельну ділянку на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, загальною площею 0,56 га на умовах оренди, терміном на 5 років.

Рішенням Соколівської сільської ради від 10.06.2009 № 1075, ФОП ОСОБА_3 було надано земельну ділянку в оренду строком на 15 років, площею 0,5569 га, на території Соколівської сільської ради, для розміщення автостоянки та торгівлі за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , спадкоємицею якого є його донька - ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції належним чином встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522587200:02:000:9284, площею 0,5568 га на території Соколівської сільської ради Кропивницького району була передана в оренду приватному підприємцю - ОСОБА_3 для здійснення підприємницької діяльності, а саме для розміщення автостоянки.

Звернувшись із даним позовом позивач вказувала, що вона має право на оренду вказаної земельної ділянки, оскільки право оренди є майновим правом, що входить до складу спадщини, оскільки мова йшла про оренду землі з правом викупу у майбутньому і вважала, що до неї перейшли усі права за договором оренди землі.

Крім того позивач просила зобов`язати Соколівську сільську раду Кропивницького району укласти із нею договір оренди спірної земельної ділянки на попередніх умовах.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку із його необґрунтованістю.

З даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст.14 Конституції України, земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендар набуває право оренди земельної ділянки на підставі і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами України і договорами оренди.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі смерті фізичної особи.

Тобто, підприємницька діяльність ОСОБА_3 припинена у зв`язку із його смертю, а право оренди земельної ділянки і похідне від нього право викупу не входить до складу спадщини після смерті орендаря фізичної особи підприємця ОСОБА_3 .

Крім того, договором оренди земельної ділянки від 16.03.2004 визначено, що у разі смерті орендаря і не бажання власника земельної ділянки укласти із спадкоємцями договору, даний договір розривається (розділ 4 договору).

Таким чином, у зв`язку із смертю фізичної особи підприємця ОСОБА_3 припинилися права та обов`язки, як особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10.06.2022 - складено постанову.

Головуючий суддя О.Л. Дуковський

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний