Ухвала

від 10.06.2022 по справі 510/670/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 510/670/19

Провадження №1-кс/510/74/22

У Х В А Л А

10 червня 2022 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Рені Одеської області справу зазаявою захисникаобвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_4 про відвідсудді Ренійськогорайонного судуОдеської області ОСОБА_6 від участіу розглядіобвинувального актуза кримінальнимпровадженням,внесенимдоЄдиного реєструдосудовихрозслідуваньза №42018161020000099від05грудня2018року,заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_6 знаходиться на розгляді обвинувальний акт за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018161020000099 від 05 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.

В ходірозгляду справи захисником обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_4 було заявлено заяву про відвід судді Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від участі у розгляді вищевказаного обвинувального акту.

Заяву про відвід було передано для розгляду судді Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .

В якості обґрунтування заявленого відводу захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_4 зазначає, що суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_6 не може проводити судочинство у вказаному провадженні, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 та суддя ОСОБА_6 мають спільних знайомих та друзів, з якими спільно проводили святкові дні своєї спільної знайомої, яка одночасно є кумою ОСОБА_5 , під час спілкування у обвинуваченого та судді ОСОБА_6 склалися відповідні стосунки. Такі відносини між суддею та обвинуваченим викликають сумніви в упередженості судді, виникає ризик неможливості винесення об`єктивного рішення у справі, у стороннього спостерігача також можуть виникнути сумнів в неупередженості судді, що також протирічить п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23, у зв`язку із чим необхідно заявити відвід судді.

У судовому засіданні захисник, обвинувачений підтримали заяву про відвід, наполягали на її задоволенні з наведених у заяві мотивів. Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону заперечував щодо задоволення заяви про відвід судді, вважаючи її обґрунтування недостатнім, загальним, заначивши, що з урахуванням адміністративного розміру м. Рені та невеликої кількості ренійців, наявності одного суду на території міста, спілкування та спільне знайомство мешканців є неминучим, однак це не може розглядатися, як категорична підстава для заявлення відводу судді, крім того, будь-яких спірних, конфліктних ситуацій між обвинуваченим та суддею ОСОБА_6 не було, а наявність спільних знайомих не є окремим виключенням для участі в розгляду судової справи.

Заслухавши пояснення захисника, обвинуваченого, заперечення прокурора, дослідивши доводи, викладені у заяві, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого відводу судді і задовольняє заяву про відвід.

Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права. Згідно ст.8 КПК України кримінальне провадження, здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Частиною першою статті 81 КПК України визначено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Передбачені для відводу судді процесуальні підстави визначені положеннями статей 75 та 76 КПК України, а їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку наявності інших обставин, які викликають сумнів в його упередженості.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (Заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

При вирішенні заяви про відвід, суд також керується вимогами статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого звинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції, практику Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Білуха проти України»), відповідно до якої наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Разом із тим, при вирішенні питання про наявність підстав для відводу іншому судді, суд не вправі розглядати та вирішувати питання щодо законності та обґрунтованості дій судді під час розгляду проваджень, законності та обґрунтованості процесуальних рішень, винесених суддею, а також давати оцінку щодо наслідків таких дій. Тобто, вирішення зазначених питань, не належать до компетенції судді під час розгляду заяви про відвід іншому судді, а незгода учасників справи із процесуальним рішенням судді, процесуальною поведінкою не може бути підставою для його відводу.

Відповідно до п. 2.5, 1.1., 1.4 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні. Вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР, визначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема, у п.66 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»).

Крім цього, у кожній справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. При вирішенні питання про відвід судді необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Суд, аналізуючи положення ст.ст.75,80 КПК України, а також враховуючи вищевказану практику ЄСПЛ, з урахуванням наведених положень і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; з огляду на імперативність положень ст.129 Конституції України про те, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права, в контексті розгляду заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_4 про відвід головуючому у справі судді Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_6 та тих доводів, які в ній наведені, вважає, що обставини наведені в заяві ОСОБА_4 є прямими обставинами, в розумінні п.4 ч.1 ст.75 КПК України, які б могли викликати сумнів у неупередженості головуючого у справі. Суд заначає,що спілкування між людьми є способом суспільної комунікації. Зважаючи на те, що судді також є членами суспільства, з такими ж правами, як і всі інші громадяни (проте з більшою відповідальністю за свої дії та рішення), звичайною є їхня участь в особистих спілкуваннях (в межах повсякденного життя у вільний від роботи час), мережевих платформах для спілкування, що не можна заборонити чи піддавати осуду. При цьому, на думку суду, такого роду комунікація може мати, насамперед, пізнавальний та споглядальний характер, що дозволяє особі формувати думку стосовно актуальних питань, які виникають у суспільстві, дати їй можливість для більш глибокого розуміння соціальних проблем тощо. Це надзвичайно важливий аспект у професійній сфері діяльності судді, оскільки процес здійснення судочинства не є та не повинен бути відірваним від суспільства. Однак, як вважає суд, спілкування у реальному житті між людьми, перебування їх у дружніх, приятельських відносинах (а це - допомога, підтримка, відданість, інтерес один до одного, спільне проведення часу) та в певній сфері (оболонці спілкування) - свято, день народження, просто спілкування за необхідністю та за спільними інтересами, створює певну соціально-психологічну поведінку, ставлення однієї людини до іншої, що може негативним чином вплинути на стан здійснення правосуддя, його якість.

Отже, вищевказані та проаналізовані обставини, в своїх сукупності, вказують на наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви захисника ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_6 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.8,9,28,32,35,75,80-82,369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_4 про відвід судді Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від участіу розглядіобвинувального актуза кримінальнимпровадженням,внесенимдоЄдиного реєструдосудовихрозслідуваньза №42018161020000099від05грудня2018року,заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.368КК України -задовольнити, а справу передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення нового складу суду у порядку, встановленому ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7