Ухвала

від 13.06.2022 по справі 521/21187/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/21187/19

Провадження № 2-п/521/22/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання Трояненко А.Ю.

за участю представника заявника - Лисевич С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лисевич Сергія Вікторовича проперегляд заочногорішення по цивільній справі № 521/21187/19 за позовом Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лисевич Сергій Вікторович звернулася до Малиновського районного суду м. Одеса із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 521/21187/19.

Свою заяву мотивує тим, що про дату та час розгляду справи відповідач у встановленому порядку не повідомлялась, дізналась про прийняття судом зазначеного рішення випадково, після відкриття відповідного виконавчого провадження, заочне рішення від 28.07.21 р. відповідачу не вручено, з повним текстом цього заочного рішення ознайомилась через представника, який 16.11.2021 року ознайомився з матеріалами справи та зняв з них копії, про що є відповідна розписка представника в матеріалах справи.

Відповідач не погоджується із заочним рішенням, з його змісту робить висновок, що при вирішенні справи суд не повністю з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначив встановленими обставини, що недоведені належними доказами та не відповідають дійсним обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Так, за позовними вимогами Державне підприємство Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою намагається стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 51 929, 04 грн, яка на твердження позивача є його витратами на підготовку та проведення електронних торгів та виникла через визначення відповідача переможцем у відповідних земельних торгах.

Суд задовольнив позов в повному обсязі, пославшись на обставину підписання відповідачем протоколу № 824 від 27.02.19 р., з якого на думку суду виникли зобов`язання відповідача щодо сплати заявленої позивачем заборгованості.

Зазначив, що суд не звернув уваги на наступні обставини, що мають важливе значення для справи.

1. Щодо необґрунтованості розрахунку основної заборгованості.

За наведеними в позові розрахунками визначається, що до витрат на підготовку та проведення електронних торгів Позивач включає:

- витрати на проведення наукових та науково-технічних робіт відповідно до кошторису на проектні (вишукувальні) роботи в розмірі 9 413, 21 грн;

- винагороду Позивача в розмірі 50% від річної орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою, шо складає 34 000 грн;

Але такий розрахунок прямо суперечить законодавству. Так, витрати виникають внаслідок зменшення активів або збільшення зобов`язань господарського суб`єкта, що має відповідне відображення в бухгалтерському обліку (п.5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.00 р. за № 27/4248).

Згідно до приписів п.6 ст.135 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.19 р.), винагорода виконавцю земельних торгів, яку встановлює організатор земельних торгів, складається з видатків на організацію та проведення земельних торгів і прибутку виконавця.

При цьому цією ж нормою загальний розмір винагороди виконавця обмежено: винагорода виконавця земельних торгів встановлюється у розмірі 5 відсотків ціни, за якою здійснюється купівля-продаж земельної ділянки, або 50 відсотків річної плати за користування земельною ділянкою (у разі продажу прав на земельну ділянку (оренди, суперфіцію, емфітевзису), але не більш як 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний лот. Тобто видатки (витрати) на підготовку та проведення торгів є складовою винагороди виконавця, які виникають внаслідок зменшення його активів або збільшення його зобов`язань, і ніяк не можуть в складатись з винагороди виконавця. При цьому за чинним законодавством максимальний розмір винагороди позивача вже з урахуванням відшкодування його витрат на підготовку та проведення торгів не може перевищувати 34000 грн. Чинне на час виникнення обставин справи законодавство передбачало, що переможець земельних торгів має відшкодувати витрати (видатки), здійснені організатором або виконавцем земельних торгів на їх проведення (ч.5 ст.135 Земельного кодексу України в редакції від 07.02.19 р., надалі - «ЗК України», абз.2 п.5 Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 р. № 688, - надалі - «Постанова № 688»). Згідно до ч. 5. ст.135 ЗК України фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

При цьому частиною 28 ст.137 ЗК України визначено, що у разі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності або права на неї (оренди, суперфіцію, емфітевзису) виконавець земельних торгів протягом семи банківських днів після закінчення торгів перераховує суму гарантійного внеску, сплаченого на його рахунок переможцем, на відповідні рахунки організатора земельних торгів, відкриті в органах центрального органу виконавчої влади, утвореного для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування надходжень від продажу земельних ділянок або прав на них, та перераховує гарантійні внески учасників, що не повертаються, на відповідні бюджетні рахунки, відкриті в органах центрального органу виконавчої влади, утвореного для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування інших надходжень, крім суми винагороди, що підлягає сплаті організатором земельних торгів виконавцю земельних торгів відповідно до договору про проведення земельних торгів.

З урахуванням зазначеного вважає, що заочне рішення суду від 28.07.2021 року підлягає перегляду.

13.12.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси вказану заяву прийнято до розгляду.

Суд, вивчивши доводи заяви про перегляд заочного рішення суду, оглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального або спрощеного позовного провадження.

Згідност. 288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина першастатті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини першастатті 129 Конституції Українив редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.

Суд здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина першастатті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VIв редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина першастатті 47 цього Законув редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина першастатті 48 вказаного Законуу редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VIв редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій;стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Відповідно дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Щодо не з`явлення сторони відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення ним про причини неявки, з поважних причин.

Поштові відправлення, яке судом було направлено на адресу відповідача, повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Верховний Суд в постанові по справі №0870/8014/12 прийнятій 15.05.2019 року зазначив, що апеляційним судом вчинено дії щодо належного повідомлення учасників справи про результати розгляду справи, шляхом направлення на їх адреси судового рішення. Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Колегія суддів, Верховного Суду в постанові по справі №0870/8014/12 зазначила, що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній та юридичній особі право на розгляду судом справи упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

У листі Верховного Суду України від 08.06.2006 року № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до змістуЦПК Українивипливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.

Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.

Аналогічні висновки зазначені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року по справі№ 369/2744/15-ц, провадження № 61-16608св18 (ЄДРСРУ № 80079800).

Враховуючи, що відповідач повідомлявся за останнім відомим місцем реєстрації, до заяви не надано будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а зміст зводиться до заперечення відповідача щодо тлумачення судом законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ч. 4ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст.260,284,287,288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Лисевич Сергія Вікторовича проперегляд заочногорішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.07.2021 року по цивільній справі № 521/21187/19 за позовом Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали суду складено 14.06.2022 року.

Суддя: О.С. Леонов

14.06.22