Рішення

від 13.06.2022 по справі 904/235/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2022м. ДніпроСправа № 904/235/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" (53050, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Софіївка, вул. Рудишина, буд. 31, кв. 1, ідентифікаційний код 31250851) до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)" (53734, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Водяне, вул. Молодіжна, буд. 33, ідентифікаційний код 08679735) про стягнення 367 241,52 грн. заборгованості за переданий товар, 52 067,73 грн. пені, 31 178,76 грн. інфляційних втрат, 10 473,92 грн. 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №7 від 19.01.2022 про стягнення з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)" заборгованості на загальну суму 460 961,93 грн., з яких:

- 367 241,52 грн. заборгованість за переданий товар;

- 52 067,73 грн. пеня за загальний період з 01.01.2021 по 13.12.2021;

- 31 178,76 грн. інфляційні втрати за загальний період з січня по жовтень 2021 року;

- 10 473,92 грн. 3% річних за загальний період з 01.01.2021 по 13.12.2021.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 6 914,44 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу №04/05-20 від 04.05.2020 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий за видатковими накладними на суму 367 241,52 грн.:

- №41 від 16.05.2020 на суму 247 203,12 грн.;

- №42 від 16.05.2020 на суму 120 038,40 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/235/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/235/22 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" (далі - позивач, продавець) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №04/05-20 (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов`язався передати у власність покупцеві визначений договором товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю поставленого товару згідно видаткових накладних (п.2.1 договору).

Загальна вартість договору дорівнює сумі всіх платежів, здійснених покупцем в якості оплати за товар, поставлений згідно до умов договору (п.3.2 договору).

Повна вартість відвантаженого товару повинна бути сплачена у строк до 31.12.2020. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.3 договору).

Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.4 договору право власності на товар та всі ризики випадкового пошкодження/знищення товару переходить до покупця після передачі товару на складі в момент підписання покупцем товарної накладної.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року (п.8.1 договору).

Якщо за два місяці до закінчення строку дії договору сторони в письмовій формі не виявлять своєї відмови від нього, то дія договору продовжується на попередній строк (п.8.2 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 374 445,28 грн. за наступними видатковим накладними:

- №31 від 04.05.2020 на суму 7 203,76 грн.;

- №41 від 16.05.2020 на суму 247 203,12 грн.;

- №42 від 16.05.2020 на суму 120 038,40 грн.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату за отриманий товар частково у сумі 7 203,76 грн., у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 367 241,52 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 367 241,52 грн., пеню у сумі 52 067,73 грн., інфляційні втрати у сумі 31 178,76 грн. та 3% річних у сумі 10 473,92 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 374 445,28 грн. підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору (п.4.3 договору), строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати є таким, що настав.

За твердженням позивача, відповідач своє зобов`язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково, у зв`язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 367 241,52 грн.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 367 241,52 грн. Тому позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 367 241,52 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що він є арифметично правильним. Тому вимоги щодо стягнення 31 178,76 грн. інфляційних втрати за загальний період з січня по жовтень 2021 року та 10 473,92 грн. 3% річних за загальний період з 01.01.2021 по 13.12.2021 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 6 грудня 2010 року у справі N 3-4гс10 стосовно того, що штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11) (Спори щодо виконання господарських зобов`язань. Відповідальність за порушення зобов`язань, Лист, Верховний Суд України, від 01.04.2012, "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011 рр.").

Тобто, у даному випадку штрафні санкції позивачем нараховані саме за порушення грошового зобов`язання, внаслідок чого виключається можливість визначення розміру пені на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 52 067,73 грн. пеня за загальний період з 01.01.2021 по 13.12.2021 згідно ст. 231 Господарського кодексу України підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 367 241,52 грн. заборгованості за переданий товар, 31 178,76 грн. інфляційних втрат та 10 473,92 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6 133,41 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, як вбачається з умов договору про надання послуг №25 від 10.12.2021 за надання послуг відповідно до умов п.1.1 договору, за взаємною згодою сторін замовник сплачує адвокатському обєднанню винагороду в національній валюті у розмірі 50 000,00 грн., без ПДВ, протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Перелік наданих Адвокатським об`єднанням послуг відображається в Актах приймання-передачі наданих послуг.

Разом з тим, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Однак, позивач не надав суду Акт приймання-передачі наданих послуг на суму 50 000,00 грн., а тому суд позбавлений можливості здійснити перевірку та аналіз наданих адвокатом послуг для вирішення питання обґрунтованості виникнення заявленої суми до стягнення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)" про стягнення 367 241,52 грн. заборгованості за переданий товар, 52 067,73 грн. пені, 31 178,76 грн. інфляційних втрат, 10 473,92 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 75)" (53734, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Водяне, вул. Молодіжна, буд. 33, ідентифікаційний код 08679735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Христофорівське" (53050, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Софіївка, вул. Рудишина, буд. 31, кв. 1, ідентифікаційний код 31250851) 367 241,52 грн. заборгованості за переданий товар, 31 178,76 грн. інфляційних втрат, 10 473,92 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 133,41 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв