Ухвала

від 13.06.2022 по справі 907/178/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"14" червня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/178/22

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши матеріали справи,

за позовом: Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області, вул. Миру, 16, м. Виноградів Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 37713243,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВІКОС», вул. Говорова, 11, м. Ужгород Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 39007679,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, вул. Коперника, 4, м. Львів, код ЄДРПОУ - 42899921,

про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та штрафу,

секретар судового засідання Сінкіна Е.Е.

в с т а н о в и в:

01.04.2022 Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області звернулось до суду із позовною заявою до ТОВ "ІНТЕР ВІКОС" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договорами оренди від 23.05.2018 №17-18/06-08 і від 22.08.2018 №22-18/06-08 у розмірі 22 796,75 грн., з яких: 16 261,92 грн. - основна заборгованість, 4 357,30 грн. - пеня і 2 177,53 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті. Даною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, яке виступає орендодавцем нерухомого майна по договором оренди.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі 907/178/22, про що свідчить повернутий конверт з рекомендованим поштовим відправленням, де міститься ухвала суду про відкриття провадження від 05.04.2022, з відміткою "за зазначеним місцем адресат відсутній" та телефонограма від 16.05.2022 року, якою повідомлено представника відповідача про відкриття провадження у справі. Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті справи в установлений судом строк.

Вивчаючи матеріали позовної заяви, судом з'ясовано підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 182 ГПК України в частині роз`єднання позовних вимог, оскільки позивачем було порушено ч. 1 ст. 173 ГПК України, тому що в одній позовній заяві ним було об`єднано вимоги по стягненню по 2 окремим договорам оренди нерухомого майна. Крім того, судом встановлено, що Господарським судом Закарпатської області було винесено рішення по справі № 907/734/21, яким вже стягнуто заборгованість зі сплати орендної плати на користь орендодавця за договором оренди №17-18/06-08 від 23.05.2018 та розірвано договір оренди №17-18/06-08 від 23.05.2018 на вимогу позивача. Саме даний договір виступає однією з підстав для стягнення заборгованості за вимогою позивача (балансоутримувача) у цій господарській справі № 907/178/22. Спільний розгляд наведених позовних вимог ускладнює процес розгляду та прийняття рішення у цій справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про роз`єднання позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наведеного слід дійти висновку, що однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Предметом позовних вимог у поданій на розгляд суду позовній заяві є стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, яка складає суму боргу за отримані послуги оренди, надані на виконання договорів оренди у кількості 2 штуки, а також пені і штрафу, нарахованих позивачем, в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті отриманих послуг.

Судом встановлено, що позовні вимоги пов`язані між собою лише одним - позов заявлено одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача.

Однак, кожний із договорів оренди є самостійним правочином, між якими відсутній правовий зв`язок, і задоволення однієї з позовних вимог не впливає і не залежить від задоволення іншої вимоги, що у сукупності не відповідає вимогам ч. 1 ст. 173 ГПК України. Зазначені вимоги не пов`язані спільними доказами, з яких неможливо було б відокремити дані щодо кожної окремої послуги, наданої за окремим договором, укладеним між сторонами. Відповідно, заявлені позивачем вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами та не співвідносяться між собою як основні та похідні.

За таких обставин, суд констатує, що Позивачем порушено передбачені нормами ГПК України умови для об`єднання позовних вимог.

При вирішенні питання щодо подальшого розгляду цієї справи суд звертається до приписів ст. 173 ГПК України та правових висновків, викладених у пунктах 4.26. Постанови Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 910/6124/21 у пунктах 4.27., 4.28., в яких Верховний Суд зазначає, що при об`єднанні позивачем при поданні позову окремих спорів, що не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, що підтверджують ці вимоги, є порушенням позивачем правил ст. 173 ГПК України, однак питання про їх об`єднання (роз`єднання) є дискреційним повноваженням господарського суду.

Верховний Суд вказує, що "4.27. Аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному зв`язку з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

4.28. Отже, за приписами частини шостої статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати їх як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним з урахуванням конкретних обставин справи та за власним переконанням..."

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 173 ГПК України визначено право суду за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про роз`єднання позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що сумісний розгляд усіх заявлених вимог ускладнює розгляд справи. З метою виконання завдань господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та своєчасного вирішення спору, а також безперешкодного з`ясування прав і взаємовідносин сторін, спрощення процесу дослідження обставин справи та процесуального часу на розгляд справи по суті у межах процесуальних строків, встановлених ГПК України, суд за власною ініціативою ухвалив роз`єднати заявлені вимоги, застосувавши до цієї процесуальної дії принцип однорідності позовних вимог за кожним окремим договором оренди.

Таке роз`єднання, на переконання суду, буде сприяти реалізації завдання господарського судочинства щодо визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 2.3.30. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (з урахуванням змін), у разі роз`єднання (виділення) судових справ виділена в окреме провадження судова справа не підлягає автоматизованому розподілу, реєструється як така, що надійшла вперше, та передається судді, яким ухвалено рішення про роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження чи виділення в окреме провадження.

Судом також встановлено, що позивачем додатками до позовної заяви надано докази сплати судового збору за одну вимогу майнового характеру у сумі 2481,00 грн. Роз`єднуючи позовні вимоги, шляхом їх виділення у 2 окремих проваджень з вимогами майнового характеру, слід здійснювати розрахунок необхідної до сплати суми судового збору за кожною окремою вимогою майнового характеру.

Відповідно до п. 1. ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру слід сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судом встановлено необхідність здійснення доплати судового збору позивачем у розмірі 2481,00 грн., оскільки здійснивши розрахунок за кожною окремою вимогою майнового характеру виникла необхідність сплати 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн. за кожну окрему вимогу майнового характеру.

Згідно приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, зокрема, предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. При цьому, суд враховує, що справа розглядається у спрощеному порядку без виклмку представників сторін.

Керуючись ст. ст. 2, 173, 174, 176-178, 182, 234 ГПК, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Роз`єднати позовні вимоги, викладені у позовній заяві про стягнення заборгованості за договорами оренди (Вх.№02.3.1-05/187/22 від 01.04.2022) Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВІКОС», виділивши їх в окремі самостійні провадження за принципом розгляду в межах одного провадження вимог за кожним окремим договором оренди:

1) вимоги про стягнення 18 465,33 грн. за договором оренди від 23.05.2018 №17-18/06-08, розглядати в межах справи №907/178/22;

2) вимоги про стягнення 4 331,42 грн. за договором оренди від 22.08.2018 №22-18/06-08, виділити в самостійне провадження.

2. Для самостійного провадження і щодо виділених позовних вимог передати завірені судом копії позовної заяви та документів, що їх стосуються, безпосередньо до матеріалів виділеної нової господарської справи.

3. Відділу діловодства та забезпечення судового процесу Господарського суду Закарпатської області забезпечити реєстрацію роз`єднання у самостійні провадження позовних вимог Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВІКОС» з присвоєнням єдиного унікального номеру справи кожному окремому провадженню.

4. Відстрочити позивачеві сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud5008/.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя П.Д. Пригуза