Рішення

від 12.06.2022 по справі 910/21833/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2022Справа № 910/21833/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Р.С.І.»

до Фізичної особи-підприємця Демчука Сергія Олександровича

про стягнення 22 525,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Р.С.І.» (надалі - ТОВ «А.Р.С.І.») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Демчука Сергія Олександровича (надалі - ФОП Демчук С.О.) про стягнення 22 525,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг №16122020/1 від 16.12.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 879,04 грн., пені у розмірі 2 271,17 грн., 3% річних у розмірі 431,37 грн. та інфляційних у розмірі 943,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

18.01.2022 через канцелярію суду від ФОП Демчука С.О. надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що фактично послуги не були надані позивачем.

21.02.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «А.Р.С.І.» надійшли відповідь на відзив та письмові пояснення, відповідно до яких позивач надав пояснення стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також, 21.02.2022 через канцелярію суду та на електронну пошту суду від представника ТОВ «А.Р.С.І.» надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та електронні докази.

11.04.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

16.12.2020 між ТОВ «А.Р.С.І.» (виконавець) та ФОП Демчук С.О. (замовник) був укладений договір про надання послуг №16122020/1 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги, а замовник приймає надані послуги та сплачує їх вартість відповідно до затверджених виконавцем тарифів та на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виконавець виставляє замовнику рахунок для оплати вартості наданих послуг (щомісячна фіксована сплата та похвилинні сплати), наведених у додатку №1 до цього договору.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити рахунок за послуги до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, у безготівковій формі шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий виконавця. У разі перевищення протягом встановленого цим договором строку надання послуг граничного рівня показника інфляції, встановленого законодавством України, вартість послуг підлягає обов`язковій індексації і перераховується, про що складається окремий акт, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача послуг, що надаються за цим договором, здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг. Такі акти передаються або надсилаються виконавцем на адресу замовника рекомендованим листом або кур`єрською поштою протягом 10 (десяти) календарних днів із закінчення місяця, протягом якого надавались послуги, а замовник (за відсутності обґрунтованих претензій щодо наданих послуг) зобов`язаний негайно підписати такий акт та повернути його виконавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання, шляхом відправки рекомендованим листом, кур`єрською службою, або протягом даного строку надати письмово складену мотивовану відмову від підписання акту. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту, сторони впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту узгоджують перелік необхідних доопрацювань і строки їх виконання. У випадку відсутності мотивованої відмови замовника від підписання акту протягом зазначеного строку, послуги зазначені в акті вважаються наданими належно. Претензії, заявлені після спливу такого строку, виконавцем не приймаються.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору, у лютому 2021 року відповідачу були надані послуги на загальну суму 18 879,04 грн., що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2021 та рахунками на оплату №40 від 28.02.2021 та №59 від 28.02.2021.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих у лютому 2021 року на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 18 879,04 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач стверджує про те, що у лютому 2021 року відповідачу були надані послуги на підставі Договору на загальну суму 18 879,04 грн., на підтвердження чого ТОВ «А.Р.С.І.» надано акти здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2021 на суми 10 479,04 грн. і 8 400,00 грн. та рахунки на оплату №40 від 28.02.2021 та №59 від 28.02.2021, які були направлені на адресу ФОП Демчук С.О. рекомендованими листами №0813700281923 та №0813700281915.

В той же час, вказані акти здачі-приймання наданих послуг не підписані ФОП Демчук С.О., а за твердженням відповідача відмова від їх підписання обумовлена тим, що послуги не були виконані позивачем, про що на електронну адресу, зазначену в п. 9.1.2 Договору, було направлено відповідний лист.

Також, до відзиву на позов відповідачем долучено платіжне доручення №348 від 30.03.2021 на суму 10 469,14 грн., в призначенні платежу якого зазначено: «Щомісячна оплата за лютий 2021 (500 хвилин) та оплата додаткових хвилин (1362 хв за лютий 2021) зг. рахунку №40 від 28.02.2021 у т.ч. ПДВ 20% - 1744,86 грн.».

Стосовно направлення позивачу на електронну адресу відмови від підписання акту здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2021, суд зазначає, що в п. 9.1.2 Договору визначено уповноваженого представника з боку виконавця, в той час як саме порядок приймання-передачі послуг передбачений п. 3.7 Договору.

Так, системний аналіз пункту 3.7 Договору дає підстави для висновку, що сторони дійшли згоди щодо вирішення питання приймання-передачі послуг шляхом направлення рекомендованих листів або за допомогою кур`єрської служби, тобто за наявності обґрунтованих претензій щодо наданих послуг відповідач мав надати мотивовану письмово складену відмову від підписання актів шляхом направлення її рекомендованим листом або за допомогою кур`єрської служби.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свобода договору.

Згідно із ст.. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Отже, сторонами було погоджено, що відмова від підписання акту наданих послуг направляється позивачу рекомендованим листом або кур`єрською службою.

При цьому, станом на дату укладення такого Договору у відповідача не виникало жодних заперечень з приводу такої умови, а також відсутності у Договорі інших умов, які б врегульовували взаємовідносини в цій частині (порядок прийому-передачі таких послуг), та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено умову, викладену у п. 3.7 цього Договору.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2021 на суми 10 479,04 грн. і 8 400,00 грн. рекомендованим листом або кур`єрською службою, у зв`язку з чим в силу того ж п. 3.7 Договору послуги зазначені в актах вважаються наданими належно.

За послугами передбаченими актами здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №40 від 28.02.2021 на 10 479,04 грн. та №59 від 28.02.2021 на 8 400,00 грн.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 10 469,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №348 від 30.03.2021, з призначення платежу якого вбачається, що така оплата була здійснена на підставі рахунку №40 від 28.02.2021.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що надане відповідачем платіжне доручення №348 від 30.03.2021 є неналежним доказом, оскільки до відзиву на позов, що міститься в матеріалах справи, додано платіжне доручення із підписом уповноваженої особи та штампом банку.

Більш того, позивач в своїх пояснення не заперечує проти надходження таких коштів від відповідача і не надає докази спростування їх надходження, у зв`язку з чим суд вважає надане відповідачем платіжне доручення №348 від 30.03.2021 на суму 10 469,14 грн. належним доказом сплати позивачу грошових коштів за виставленим рахунком на оплату №40 від 28.02.2021.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.4 Договору у відповідача наявне грошове зобов`язання по сплаті позивачу 8 409,90 грн. за надані на підставі Договору послуги, що передбачені актами здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2021, а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 8 409,90 грн. за надані на підставі Договору послуги. Наявність у відповідача заборгованості у розмірі 10 469,14 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «А.Р.С.І.» про стягнення з ФОП Демчук С.О. основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими на суму 8 409,90 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 271,17 грн., 3% річних у розмірі 431,37 грн. та інфляційних у розмірі 943,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 21.03.2021 по 23.12.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За твердженням позивача, підставою для стягнення з відповідача пені є умови п. 4.1 Договору, відповідно до якого у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків (прострочення виконання), передбачених цим договором та додатками до нього, виконавець сплачує замовнику пеню, обчислену у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 №543/96-ВР у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання своїх зобов`язань.

Суд відзначає, що вказаним пунктом договору передбачена відповідальність у вигляді пені, яка сплачується виконавцем замовнику, тобто позивачем відповідачу, оскільки за Договором саме позивач є виконавцем, а відповідач - замовником.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов`язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені з відповідача на користь позивача відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок, враховуючи встановлену судом суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 428,92 грн. та 3 % річних у розмірі 199,39 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП Демчук С.О. на користь ТОВ «А.Р.С.І.» заборгованості у розмірі 8 409,90 грн., інфляційних у розмірі 428,92 грн. та 3% річних у розмірі 199,39 грн. В задоволенні інших позовних вимог (заборгованість у розмірі 10 469,14 грн., пеня у розмірі 2 271,17 грн., інфляційні у розмірі 515,03 грн. та 3% річних у розмірі 231,98 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Р.С.І.» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демчука Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Р.С.І.» (79018, м. Львів, Федьковича, будинок 58, офіс 207; ідентифікаційний код 40007792) заборгованість у розмірі 8 409 (вісім тисяч чотириста дев`ять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 199 (сто дев`яносто дев`ять) грн. 39 коп., інфляційні у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 910 (дев`ятсот десять) грн. 82 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий